Хто вкрав майбутнє?

Школи закрили на карантин, порадивши перейти на дистанційне та онлайн-навчання. Але будемо реалістами, - у 98% усе зведеться до того, що вчителі просто надішлють перелік вправ і параграфів, які треба виконати за карантин. Бо далеко не у кожної школи є технічні можливості для онлайн-трансляцій, і далеко не всі вчителі володіють цими інструментами.

"Ви що, не можете понишпорити в Інтернеті і пошукати якісь відеоуроки за заданими темами?" - сказала старшокласникам учителька одного столичного ліцею. Понишпорити-то можна, і зараз соцмережі рясніють посиланнями на різні канали, платформи, блоги, але є кілька проблем. По-перше, більшість курсів і відеоуроків розраховані на старшокласників і на підготовку до ЗНО, а що робити малечі? По-друге, відео розкидано по різних ресурсах, і це ускладнює пошук. По-третє, зараз соцмережі переповнені рекламою каналів і сайтів (це й зрозуміло, попит шалений), і батьки й учні не завжди можуть зорієнтуватися у цьому океані та відрізнити якісне відео від халтури: тема уроку підходяща - ну й добре. А дехто планує скористатися старим перевіреним способом і звернутися до репетиторів.

Отже, у XXI столітті у складній ситуації максимум, що ми можемо запропонувати переважній більшості школярів (тих, що навчаються не у приватних школах), - це чат у Вайбері, куди вчителі кидатимуть завдання.

А між тим усе могло б сьогодні бути по-іншому. Могло б, якби здійснився один важливий для української освіти проєкт - запуск Національної освітньої електронної платформи. На нього у держбюджеті 2018 року закладали 54 мільйони гривень. Технічним адміністратором нової платформи мало стати державне підприємство "Інфоресурс", що підпорядковується Міносвіти.

"На цій платформі мають бути зібрані інтерактивні навчальні матеріали для школярів, навчальні матеріали для вчителів (методичні матеріали, відеоуроки, рекомендації тощо), поради для батьків із питань їхнього спілкування зі школою, - говорила в інтерв'ю нашому виданню Лілія Гриневич ще 2017 року.

Було створено цілісну концепцію платформи, затверджено наказом Міністерства освіти і науки , - у ній обіцялося багато "плюшок": відбір, експертиза та накопичення е-підручників, електронних освітніх ресурсів і сервісів, освітніх стандартів і програм, засобів оцінювання, дистанційних курсів не лише учнів, а й учителів, допомога у підвищенні кваліфікації.

Та що там підвищення кваліфікації, беріть вище. "У довгостроковій перспективі Платформа може стати складовою частиною історії українського успіху, бо докладеться до формування динамічного суспільства", - було сказано у красивому буклетику від МОН.

Треба віддати належне, рекламували платформу пречудово: це, мовляв, важливий інструмент реформ, недаремно ж про неї є згадка навіть у концепції нової української школи. Наголошувалося, що це допоможе дати якіснішу освіту сільським школярам, підтримати учнів з окупованих територій, а також дітей з інвалідністю, які не можуть відвідувати школу.

Національну освітню електронну платформу планували запустити ще 2018 року, якраз одночасно зі стартом шкільної реформи. Спочатку мав з'явитися контент для початкової школи, а потім щороку додавалися б інші модулі. Та зараз у нас 2020-й, а платформи й досі немає.

Більш того, тепер ця "історія українського успіху" може перетворитися на історію ганьби. Бо Національна освітня електронна платформа не просто не запущена, а на її обладнання і програмне забезпечення накладено арешт, розпочато кримінальне провадження. Ось уривок із судової ухвали столичного Печерського суду №86522578від 17 листопада 2019 року, яка дозволила слідчим отримати тимчасовий доступ до речей і документів: "У ході досудового розслідування встановлено, що службові особи ДП "Інфоресурс", діючи за попередньою змовою зі службовими особами Міністерства освіти і науки України та ТОВ "БМС ТЕХНО", всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди, організували укладення договору №18/11/13-1 з ТОВ "БМС ТЕХНО" про закупівлю програмно-апаратного комплексу Національної освітньої електронної платформи, технічні характеристики якого не відповідають вимогам технічного завдання на його створення, по завищених цінах, спричинивши тяжкі наслідки у вигляді завдання матеріальної шкоди державі". Сума цього договору - 48 мільйонів гривень.

Як нам стало відомо, ще на етапі оголошення тендеру і публікації інформації про нього на ProZorro ІТ-фахівці забили на сполох, - їх здивували терміни виконання: не може така велика система розроблятися півтора місяці, потім два дні тестуватися, і ще два дні відводиться на виправлення помилок. Кажуть, дехто із нардепів навіть звертався (щоправда, неофіційно) до Лілії Гриневич і її заступника Павла Хобзея із застереженням: не хотілося б, мовляв, щоб ми мали врешті-решт таку ж ситуацію, як із ІТ-системою НАЗК.

Однак тендер таки завершився. І що далі, де платформа? Відповідати на це запитання довелося вже наступниці Лілії Гриневич у міністерському кріслі Ганні Новосад. Незадовго до відставки її запитала про платформу депутатка з "Голосу" Інна Совсун, якраз коли на засіданні парламентського комітету обговорювався звіт уряду Гончарука про виконання Програми КМУ. Стенограма засідання комітету цитує відповідь Ганни Новосад:

"Фактично рік тривають слідчі дії. Платформа знаходиться під арештом. І у нас поки що немає висновку правоохоронних органів, що вони думають з цього приводу. Але ми провели свій внутрішній, скажімо так, аудит самої платформи. Нам дали до неї доступ тимчасово. І дійшли висновку, що ми її використовувати не можемо. Тому що той код, на якому вона побудована, є закритим, фактично ми не можемо його змінювати.

Плюс нам незрозумілий кінцевий розробник цієї системи, і, скоріш за все, це російський розробник. І ми не будемо розуміти, яка ситуація із захистом даних. А тому ми доповіли прем'єру, і він разом з нами прийняв рішення, що ми використовувати її не будемо. Після того, як правоохоронні органи вчинять усі свої слідчі дії, ми будемо намагатися принаймні забрати сервери. Тому що це хард, який коштує дорого, він нам точно потрібен. А щодо софту, то будемо зараз з нуля розробляти новий".

Тобто знову візьмемо гроші у державній кишені, де й так негусто? Цікавий момент і щодо російського сліду і захисту даних, які є на платформі. Адже мова тут не лише про відеоуроки і підручники. Серед можливих опцій були й такі, як створення шкільної інформаційної системи - з даними про навчальні заклади, з обліком дітей, електронними журналами, даними про сертифікацію вчителів. Національна освітня електронна платформа мала інтегруватися з іншими системами освіти та сервісами е-врядування.

Ми спостерігатимемо за тим, як завершиться ця історія. Головне, щоб не так, як історія із фальшуванням результатів ЗНО, у якій і досі не поставлено крапки. Країна повинна знати своїх героїв.

Президент наголошував у своїй передвиборній програмі, що освіта - це майбутнє нації. Чому б йому не взяти під свій контроль справу про вкрадену платформу?

Всі статті цього автора читайте тут.