Школа під замком: що обіцяє новий закон про шкільну безпеку

На подвір’ї львівської школи двоє батьків улаштували стрілянину після конфлікту їхніх дітей у класі. Цей інцидент бурхливо обговорювали в суспільстві, адже він укотре порушує важливе питання безпеки в закладах освіти. І певні кроки в цьому напрямку вже зроблено: є новий Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення безпеки учасників освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти». Він уже ухвалений і підписаний президентом, але запрацює повною мірою із 16 січня 2026 року. А остаточне його впровадження заплановано з 1 вересня 2026-го. Однак важливо, які саме ідеї закладено в його нормах та як їх буде реалізовано.

Що передбачає новий закон?

Мета закону — зробити українські школи фізично безпечними місцями для учнів, учителів і працівників, істотно обмеживши доступ на територію школи сторонніх осіб і осіб, які можуть становити небезпеку. Це перший в Україні закон, який запроваджує в усіх школах обов’язкову систему контролю доступу — заклади освіти охоронятимуть ледь не як режимні об’єкти.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Поліціянт у школі: безпека чи ілюзія контролю?

Новий закон приносить до шкіл нові правила: в ньому чітко прописано, хто, коли й на яких підставах може перебувати на території навчального закладу. Стороннім особам у стані сп’яніння або з небезпечними предметами вхід заборонено. І це нарешті не просто рекомендація, а вимога закону. Посилено й вимоги до охоронців. Іще одне нововведення — у шкільній охороні більше не зможуть працювати ті, хто має не зняті або непогашені судимості за насильницькі злочини чи булінг. Також під заборону потрапляють особи, яких було притягнуто до відповідальності за домашнє насильство чи нехтування батьківськими обов’язками. Ідея проста: ті, хто має захищати дітей, самі не мають бути пов’язані з насильством.

Закон також визначає конкретні заходи безпеки, які мають бути впроваджені в кожній школі. Передусім огородження території або чітке позначення меж навчального закладу на місцевості. Далі — технічне укріплення: встановлення систем відеоспостереження, сигналізації та кнопок термінового виклику поліції. І, нарешті, законом дозволені інші заходи охорони, які можуть варіюватися залежно від потреб конкретного закладу. Тобто йдеться про новий стандарт шкільної безпеки.

Що непокоїть батьків

Кожен із нас хоче бути спокійним за дитину в школі. І добре, що тепер базові правила безпеки буде закріплено в законі. Однак батьківська спільнота бачить кілька проблем, які можуть звести нанівець найкращі наміри.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Увечері гроші, зранку стільці. Що не так зі службою освітньої безпеки?

Проблема перша: правила доступу. Типові правила доступу до шкіл мають розробити МОН та МВС до 16 січня 2026 року — але їх досі ніхто не бачив. За моєю інформацією, документ готують без участі освітнього омбудсмена, директорів шкіл і батьків.

Оскільки правила доступу до школи формуватиме трудовий колектив без участі батьків, виникає ризик: спірні питання, які раніше були предметом палких дискусій між школою та родинами, тепер можуть вирішуватись односторонньо. А це означає, що під виглядом турботи про безпеку до правил можна буде внести що завгодно — від обов’язкової шкільної форми до повної заборони мобільних телефонів.

Як членкиня робочої групи, що працювала над проєктом закону, я неодноразово наголошувала: не потрібно сприймати батьків як потенційних порушників. Важливо також поважати права та гідність дітей. Реформа «Нова українська школа» вибудовує партнерські стосунки між школою, учнями та батьками. І якщо ми справді хочемо дотримуватися цієї філософії, закон мав би прямо передбачати участь батьків у розробленні правил безпеки. Деякі пропозиції батьківської спільноти вдалося донести — у фінальній версії закону передбачено заборону збору коштів із батьків. Але чимало інших принципових питань досі залишаються без відповіді. Про них — далі.

У Львові підліток стріляв у школі з пневматичної зброї

Проблема друга: «алкотестер на вході». Закон забороняє перебування в школі осіб у стані сп’яніння, але хто і як це визначатиме — не роз’яснює. У мережі вже жартують: уявляємо, як директор із алкотестером на вході не пускає батьків забрати дитину. Але сміх сміхом, а проблема реальна. Згідно з чинним законодавством, офіційний огляд на наявність збільшеної дози алкоголю в крові може проводити лише лікар або поліціянт із відповідним сертифікатом. А шкільний персонал має право лише на візуальну оцінку. Батьки побоюються: через суб’єктивну оцінку «на око» їм узагалі можуть заборонити заходити до школи.

Ця норма стосується й самих учнів: у разі порушення заборон вони «не допускаються до участі в освітньому процесі» до усунення порушення, а керівник школи має діяти згідно з внутрішніми правилами. Та що саме означає «не допускаються»? Дитину просто не пускають на урок — і далі вона сама по собі? Вкрай важливо, щоб у правилах було чітко зазначено: дитину не відпускають зі школи саму, а тимчасово відсторонюють, залишивши в закладі під наглядом.

Проблема третя: металодетектори. Закон передбачає встановлення металодетекторів у школах. Так, у країні, де йде війна, це необхідний крок. А якщо ще врахувати, що 28 листопада парламент включив до порядку денного законопроєкт №5708 про право на цивільну вогнепальну зброю, питання, чи потрібен контроль на вході до школи, взагалі здається риторичним. Однак жодного алгоритму дій у разі спрацювання детектора немає. Хто перевірятиме дитину за відсутності батьків? Якою буде процедура? Скільки вона триватиме — і що робити, якщо в цей час пролунає повітряна тривога? Навіть про сертифікацію самих пристроїв у законі — ні слова.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

В австрійській школі трапилась стрілянина: щонайменше 10 осіб загинули — ЗМІ

Проблема четверта й головна: кошти. Закон прямо забороняє залучати до його реалізації кошти батьків — витрати покладено на місцеву владу. Включно із закупівлею технічних засобів для охорони та контролю, тривожних кнопок, детекторів тощо. Перелік усього необхідного має затвердити Міністерство внутрішніх справ. Та місцеві бюджети не потягнуть таких витрат, а в держбюджеті на 2026 рік додаткових коштів не передбачено. Тим часом навіть проста огорожа для однієї школи коштує 5–7 млн грн. І в більшості закладів вона в аварійному стані.

Асоціація директорів шкіл Києва вже звернулася до депутатів із закликом: держава має створити окрему програму фінансування безпекових заходів у школах. Директори нагадують: згідно із Законом «Про освіту», школа має право самостійно вирішувати фінансові питання — але що вирішувати, коли грошей немає?

Крок уперед чи імітація?

Цей закон справді потрібен — це перший системний крок до створення безпечного середовища в школах. Він узгоджується з Конвенцією ООН про права дитини та рекомендаціями ЄС. Але, як і багато інших українських законів, документ страждає на хронічну декларативність. Немає чітких механізмів реалізації, фінансування, системи моніторингу чи оскарження рішень. А головне — батьків, яких ці зміни стосуються безпосередньо, відсторонено від участі в розробленні правил.

Школа в блекаути: як навчатимуться діти і що має зробити держава

Натомість виникає ризик: школа може перетворитися на режимний об’єкт із надмірним контролем і потенційними зловживаннями. Парадокс у тому, що прагнучи захистити дітей від зовнішніх загроз, ми можемо створити для них джерело внутрішнього стресу та конфліктів.

Чи реально, щоб закон запрацював уже із січня? Типових правил досі не оприлюднено. Після їх публікації кожна школа має на їх основі розробити власні, погодити з депутатами, затвердити. Лише для Київради це понад 400 рішень, для всієї країни — тисячі.

У таких масштабах навряд чи хтось детально вчитуватиметься в кожен документ. Реалістичний запуск нової системи — не раніше 1 вересня 2026 року. І то — лише за умови, що місцева влада знайде кошти на огорожі, камери й металодетектори.

Тому суспільству вже зараз потрібні чіткі алгоритми, пояснення та прозорі рішення — допоки цей закон остаточно не перетворився на ще один бюрократичний тягар для шкіл, які й без того працюють на межі можливостей в умовах війни.