"Компромісів не буде"

У цю вступну кампанію Міністерству охорони здоров'я не вдалося добитися введення порогу у 150 балів ЗНО для майбутніх медиків (див. "Ампутація неспроможних", DT.UA від 20.06.2017 р.).

Але сама ідея спричинила серйозну дискусію про те, як далі має розвиватися медична освіта. Адже без хорошого лікаря не буде ніякої медичної реформи.

Звісно, медична освіта - це не якесь особливе явище, вона вражена тими ж хворобами, що і вся вища освіта в Україні. Цікаво, як планують їх лікувати головні лікарі країни - керівництво МОЗ. Про це DT.UA розпитувало заступника міністра охорони здоров'я України Олександра Лінчевського. Саме він відповідає у МОЗ за освіту.

Лінчевський прийшов у комфортабельний кабінет міністерства з зони АТО - він військовий хірург.

Так само безкомпромісно і принципово, як на війні, він намагається тепер воювати з проблемами у медичній освіті.

Про те, як готують у нас лікарів і як це робиться у світі, Олександр Лінчевський знає з власного досвіду: він здобув медичну освіту в Україні, однак потім проходив різноманітні курси, тренінги та семінари у Франції, Італії, Швейцарії, Австрії, Бельгії.

Стіни кабінету Лінчевського вкриті великими фліп-чартами, які вздовж і впоперек списані різнокольоровими схемами, цифрами і стрілками. Це результати нарад та обговорень. Нашу медичну освіту заступник міністра вважає жахливою.

"У нас слабкі абітурієнти, слабкі медичні університети і слабкий викладацький склад. Зміни ми хотіли почати на вході до медичних університетів - наступного року поставимо бар'єр у 150 балів. Адже ми переконані, що жодне навчання не компенсує проблем початкового набору", - каже Олександр Лінчевський.

- Ваші опоненти заперечують: нічого страшного, якщо абітурієнт стане слабким студентом. Завжди можна відрахувати його після першої чи другої сесії.

- Це не спрацює. Вишам не вигідно нікого відраховувати, тому що кількість викладацьких ставок залежить від кількості студентів. За грудневою постановою Кабміну про стипендії, якщо студент має один "незалік" і не встигне перескласти його до кінця канікул, його відраховують з бюджетного місця. І що йому залишається? Або йти з вишу, або перевестися на контракт. І зважаючи на те, що ставки такі високі, студент шукає усіх можливих шляхів, аби домовитись. Тому маємо офіційні і неофіційні стимули, щоб слабких студентів не виганяли.

- Можливо, ідея про 150 балів і хороша, але чому ж ви внесли її так пізно, наприкінці травня? Не дуже правильно стосовно абітурієнтів.

- Ще восени ми говорили про вимогу 150 балів на круглому столі з освіти у нашому профільному комітеті, у березні - на парламентських слуханнях про медичну освіту.

Ми збирали і проректорів, і ректорів медичних вишів з цього питання і не почули жодного заперечення. Офіційний лист до Міносвіти з нашим проханням надіслали у березні. МОН подало наші зміни у пакеті з іншими змінами наприкінці травня. Ми чекали, що ми можемо зробити? Але ми не вбачаємо тут нічого підкилимного. До речі, разом з нашою правкою щодо 150 балів були внесені й інші, не менш вагомі зміни до Умов прийому, ініційовані депутатами. Щодо цих правок і їх пізнього внесення у депутатів зауважень немає.

- Із 150 балами цього року не склалося, але ви можете почати щось міняти в медичних університетах вже зараз?

- Звісно, ми вже починаємо. Перш за все вдосконалюємо незалежні іспити "Крок". Це аналог ЗНО, який організовує Центр тестування при МОЗ. Майбутні лікарі складають його тричі: "Крок-1" - після третього курсу, "Крок-2" - після шостого курсу перед інтернатурою і "Крок-3" - після інтернатури.

"Крок-1" . Ми додамо до цього іспиту блок питань іноземною мовою. Вже цього навчального року ми провели пілотний варіант тесту: запитання іноземною у ньому були, але без урахування результатів. Так само буде й у 2017-2018 навчальному році. А потім відповіді на запитання іноземною вже впливатимуть на результат іспиту.

У медичних вишах викладається іноземна, але оцінюється вона "залік-не залік". Ми кажемо студентам: учіть її, не купуйте заліки. Якщо студенти знатимуть, що від того, як вони знають англійську, залежатиме, складуть вони "Крок-1" чи ні, вони тиснутимуть на університет, аби їм викладали іноземну мову нормально. А це вже підвищення якості.

Щоб лікувати правильно, треба правильно вчитися, вивчати міжнародний досвід і наукові публікації. Для цього потрібна іноземна мова.

Ми будемо стимулювати до її вивчення не лише студентів, а і викладачів. Той, хто не володіє іноземною, розповідає студенту прочитане в російській книжці п'ятирічної давнини. В медицині це неприпустимо. У світі раз на два роки переглядаються всі протоколи лікування. Те, що написане в медичній науці кирилицею, - не має сенсу. Чому?

На сьогодні в Україні не існує незалежних медичних журналів. Для вирішення питання, чи публікувати статтю, в українському медичному журналі дивляться на прізвище першого автора і на установу. За кордоном усі журнали, які входять у Scopus та Web of Sciencе, обов'язково надсилають наукову статтю на анонімне рецензування, не зазначаючи, хто її автор. Рецензенти дивляться, чи валідні дослідження, чи немає плагіату, а після цього журнал приймає рішення, публікувати чи ні. Я цей шлях проходив, коли публікував статтю у European Journal of Cardio-Thoracic Surgery. Це забезпечує якість наукової публікації. У нас такого немає.

Що стосується іспитів "Крок-2" і "Крок-3", то ми вже почали їх вдосконалювати, включивши до переліку тестових завдань питання із міжнародних іспитів IFOM, які широко використовуються в Європі. Їх розробляє Рада медичних екзаменаторів (NBME). Є країни, які зробили IFOM національним іспитом.

У наших іспитах було 70% питань, розроблених українським Центром тестування, і 30% - з міжнародного тесту. Вони були перемішані між собою, тому студенти не знали, де які. Питання з міжнародного тесту цього року не впливали на оцінку, але нам було цікаво, як з ними впораються наші майбутні лікарі.

Щодо "Кроку-2" результатів поки немає, а от щодо "Кроку-3" є. У "Кроці-3" використовувалися завдання субтесту USMLE, розробленого тією ж Радою медичних екзаменаторів.

Ми вивчили результати і вжахнулися. Цей субтест був провальний в усіх університетах. Найкращий результат - 6% випускників вишу впоралися з ним, найгірший - 0%.

У майбутньому ми хочемо, щоб співвідношення наших запитань і завдань міжнародного тесту співвідносилося у "Кроках" як 50 на 50.

Пілотне тестування засвідчило, наскільки відрізняються програми навчання українських та західних вишів. Тому, безперечно, на основі детальнішого аналізу необхідно буде переглядати програми, щоб університети давали студентам-медикам найсучасніші знання.

- Ви хочете підняти вимоги до якості навчання, а що даєте вишам, аби вони могли краще працювати? Наприклад, ви можете збільшити фінансування. Адже саме через недостатнє фінансування виші полюють на контрактників.

- Сьогодні ніхто не знає, скільки коштує підготовка якісного лікаря. Ми зараз робимо обрахунки. Але є питання - а де ми були 25 років, чому цього не робили раніше?

Від середини 90-х років університети постійно розросталися, а кількість абітурієнтів через демографію зменшувалася. У результаті цього сьогодні в університетах забагато викладачів. Треба проводити оптимізацію мережі вишів і скорочувати обсяги набору студентів деякими з них. Так ми зможемо збільшити фінансування тих вишів, що працюють якісно. Але про оптимізацію жоден популіст вам не скаже.

- Ви проведете оптимізацію мережі вишів?

- Так, але це відбудеться природним шляхом, без використання адміністративних важелів. Ми ставимо поріг 150 балів, і виші вже не можуть набирати слабких. Це перше.

Друге - у нас є широкий конкурс, запроваджений Міносвіти ще минулого року. Завдяки йому найкращі виші отримають більше студентів, а слабкі взагалі можуть залишитися без першокурсників.

Третє - ми оприлюднимо результати іспитів "Крок" по кожному вишу (вони вже є на сайті МОЗ) і скажемо абітурієнтам: подивіться на "Крок-2" і "Крок-3" і зробіть правильний висновок, де вам треба навчатися. Абітурієнт своїми ногами вирішить, якому медичному університету жити, а якому ні, і яким буде набір. Має бути здорова конкуренція між вузами за абітурієнта. І тоді вже ректор сто разів подумає, яких викладачів йому набирати і як підвищити якість навчання.

- Ви знаєте, скільки лікарів нам реально потрібно?

- У медицині, як і в інших галузях, потреб ринку праці точно не знає ніхто. По-перше, нам треба буде порахувати кількість випускників медичних вишів, які ще не досягли пенсійного віку, і співвіднести з кількістю лікарів, котрі працюють нині у лікарнях. Гадаю, кількість випускників буде в рази більша, ніж кількість тих, хто працює в лікарнях. Тому що дуже багато людей іде з професії. Скільки - цього ніхто не знає.

- Проблема нестачі лікарів існує?

- Думаю, її немає. Є незакриті "дірки" у певних селах. Наприклад, в якомусь далекому селі стоїть порожня амбулаторія, і вона ніколи не наповниться, хай би яке велике було держзамовлення. Люди приходять і йдуть звідти, бо там немає умов для роботи.

Питання нестачі лікарів нагадує ситуацію з лісом у Карпатах. Якщо рахувати дерева по всіх Карпатах, то з лісом усе нормально, але є неконтрольовані вирубки, "залисини".

В середньому зараз на 10 тис. населення України є 38 лікарів. Норма в Європі - 31-33. Але у нас є незакриті вакансії. Тиждень тому приходив до нас один губернатор і сказав, що у нього тисяча вакансій у селах. Тому, мовляв, треба в області відкривати медичний виш. У вас укомплектована обласна лікарня спеціалістами, питаємо? Так. А скільки у вас гінекологів, стоматологів працює у приватних фірмах, відкритих на перших поверхах хрущовок обласного центру? Повно. А в селі цих спеціалістів не вистачає. То тут проблема, напевно, не у збільшенні кількості вишів, факультетів, держзамовлення. Держзамовлення на стоматологію в університеті, наприклад, чотири місця. А вступає 200 осіб (бо ще є контракт). І вони не скаржаться на життя. Бо знають, у що вкладають кошти. Вони не поїдуть потім у село.

Цього року ввели сільський коефіцієнт для вступників. Але і він не врятує. Розумієте, лікар - це не гвинтик, який треба запхати у дірочку-вакансію. Дуже велике питання якості цього гвинтика. І він має хотіти працювати у тій дірочці. Ідеально, якщо два гвинтики претендуватимуть на одну дірочку. Тоді ми зможемо закрити дірку саме підхожим гвинтиком. Лікар має бути якісно підготовленим, постійно професійно зростати.

- Спеціалізація лікаря залежить від того, яку інтернатуру він обере. І тут відкриваються широкі можливості для корупції. Ви будете з цим щось робити?

- Проблема в тому, що сьогодні розподіл на інтернатуру відбувається не за заслугами, а за якимось невідомим механізмом. Скажімо, є людина, яка все життя мріяла бути дитячим кардіологом. А це місце забирає син головного лікаря - мажор, який ніким не хотів бути, не набрав навіть 150 балів при вступі, але так вирішив його тато.

Ми плануємо тут серйозні зміни. Як це заведено у міжнародній практиці, складемо два списки: загальноукраїнський рейтинг випускників (залежно від їхньої успішності у навчанні) і загальноукраїнський перелік вакансій на інтернатуру. Майбутні інтерни обиратимуть вакансії згідно з місцем у рейтингу: починають насильніші. Чим гірше ти навчаєшся, тим менший у тебе вибір.

- І знов залишаться у селі найгірші лікарі-гвинтики?

- У селі інтернатури немає. Ми говоримо не про розподіл на роботу. До речі, коли почне впроваджуватися медична реформа, у лікаря, зокрема і сільського, буде хороша зарплатня - 20-30 тис. грн. Тому навіть у селі проблем із вакансіями не буде.

- Сумніваюся. Вчителям не знайшлися у держави кошти на зарплату у 6 тис. грн, передбачену проектом закону "Про освіту". У Мінфіні зауважили, що для цього треба буде звільнити половину вчителів. А ви де візьмете 30 тисяч?

- Та ми не просимо додаткових коштів на зарплати. Ми знаємо, як перерозподілити і раціонально використати ті кошти, що є. Якби ми тепер виділяли кошти не на установу, а безпосередньо лікарю ("гроші за лікарем"), виходить сума у 30 тис. Сьогодні, коли в місцеві департаменти охорони здоров'я приходять від МОЗу кошти на всю область, то купу грошей отримує той головлікар, який є кумом керівника департаменту і йому "очєнь нужно".

- Про шалену корупцію у медичних вишах ходять уже легенди. Будете з нею якось боротися?

- Ми не можемо боротися з корупцією поліцейськими методами: поставити відеокамери, наглядачів і все фіксувати. Це не спрацює, бо хабарництво - проблема усього суспільства, а не лише медицини.

Статистика свідчить, що корупція в університетах спричинена як викладачами, так і студентами, які часто самі ініціюють хабар. Якщо посилювати вимоги до проходження "Кроків", то у студентів зникає мотивація давати хабар за складання іспиту, тому що все одно треба вчитися, аби пройти незалежне тестування.

Необхідно також створювати механізми, щоб в університетах лишалися найкращі викладачі. Іншого способу вимірювати якість викладача, окрім як за якістю його наукової роботи, у світі немає. Ті, хто публікується у міжнародних журналах (і такі у нас є), дорожать
своєю репутацією і є якісними фахівцями, вони підтримують свій професійний рівень.

Тому ми будемо підвищувати вимоги до викладачів. Тоді ректор змушений буде брати до себе в штат викладача не "за дзвінком", не того, хто йому "заносить", а того, хто відповідає новим вимогам. Це будуть вимоги до публікацій, до наукової роботи. Допоможе боротися з корупцією і новий механізм розподілу на інтернатуру, про що я вже говорив.

- Які ще зміни ви плануєте у медичній освіті?

- Кількість спеціальностей в інтернатурі буде істотно зменшена, залишаться ширші: хірургія, терапія, педіатрія… тощо. Якщо раніше студент після шести курсів потрапляв одразу до інтернатури з дитячої хірургії, то тепер йому треба буде стати просто хірургом, пройти у цій якості ротацію у різних відділеннях, щоб здобути загальнохірургічне бачення. А вже потім завершувати свою спеціалізацію в резидентурі. В резидентурі ми даватимемо обов'язкові курси і вибіркові, залежно від спеціалізації. Зараз там все дуже формалізоване і безтолкове.

Сьогодні лікареві, що практикує, треба раз на 5 років проходити місячні курси підвищення кваліфікації. Такі курси можна пройти за дві пляшки віскі: одну виставляєш лектору на початку занять, одну - після, і можна не ходити.

Ми плануємо запровадити зміни, завдяки яким лікарям доведеться вчитися набагато більше й ефективніше. Акцент буде зроблений на короткі курси, школи, майстер-класи. І не тільки у визначених університетах, які завжди це робили. Ми зараховуватимемо і навчання за кордоном, і майстер-класи, проведені в Україні закордонними фахівцями.

- Чи можете ви сказати, що працюєте у зв'язці з профільним комітетом, депутатами ВР? На кого можете спиратися?

- Ми нічиї, нас ніхто не ставив. І ми жодній політичній силі не зобов'язані. На нас сподівається громадянське суспільство, і ми не можемо його підвести. У протистоянні суспільства і корупціонера-ректора чи головного лікаря-хабарника ми будемо завжди на боці суспільства. Ніяких компромісів не буде. Серед депутатів (зокрема і тих, що є членами профільного комітету) є чимало таких, хто нас підтримує. Ми можемо розходитися у поглядах на деякі питання, але це нормальні робочі моменти.

- Не боїтеся, що всі ваші плани і рожеві мрії будуть зруйновані, що вам просто не дадуть зробити принципових речей?

- Неможливо зупинити ідею, час якої настав. Це з одного боку. З іншого - суспільство, яке не захищає реформу освіти (у тому числі - медичної) та медицини, не виявляє цікавості до них, - не заслуговує на цю реформу. Коли суспільство і
медіа відволікаються на брудні скандали й інтрижки, коли по телевізору говорять про все, крім як про лікаря, - це погано. А потім приходимо до лікарні і дивуємося - ой, а чому ж так? А тому що ви були байдужими до 150 балів. Якщо суспільство проковтнуло скасування 150 балів, пошуміло у соцмережах і забуло, тоді жодних претензій щодо якості надання медичної допомоги не приймається. Те саме стосується інших наших ініціатив у медичній освіті.

Якщо суспільству байдуже - без сумніву, наші ідеї зруйнуються. Але сподіваюся, це не так. Ми відчуваємо підтримку.