ГОТУВАТИ ЕЛІТУ ПРОРИВУ

Колись прогрес зображували для наочності зміною картинок: людина пересідає з воза на трактор, потім на поїзд, далі — на літак… Автори статті вибрали для позначення інтелектуалізації суспільства зображення ракети. Цей образ асоціюється також з актуальним і для сучасної України відомим гаслом — «Обганяти, не доганяючи»!

Нові потреби
й можливості

Україна сьогодні — у складній, суперечливій ситуації. Мимоволі пригадуються слова поета «Мені вчора свободу дали. Що я з нею робитиму?..»

Щоб глибше зрозуміти, що робити, нам необхідно чітко усвідомити прості істини. Перша з них полягає у тому, що основним багатством, ресурсом України є інтелект, а також її земля та промисловість (багато в чому ще збережені). Друга: необхідний напрям розвитку визначається не лише становищем країни, а й загальносвітовими тенденціями й потребами, осмислення яких особливо важливе для виходу з кризи й правильного старту нашого цивілізованого розвитку.

Ми тут нібито не відкриваємо Америку. Новій стратегії розвитку України (зокрема інтелектуального) було присвячено в середині листопада 2000 року наукову конференцію за участю Президента. Майже водночас із нею відбулася презентація колективної монографії «Україна: інтелект нації». Торік ми підготували й видали збірник «Новаційно-творча освіта й інтелектуалізація соціально-економічного розвитку країни». Наприкінці листопада того самого року пройшла ще одна науково-практична конференція — з проблем розвитку інтелектуального потенціалу нашого суспільства. Відтак можна сказати: до інтелекту повернулися обличчям (або, принаймні, почали повертатися) і влада, і наука, і освіта.

Проте слід чітко визначитися, що ж конкретно та як треба робити, передусім — для випереджаючого інтелектуального розвитку України та для активного включення її інтелігенції в роботу по виведенню країни з кризи. Допомогти відповісти на ці запитання має аналіз сучасних потреб соціально-економічного розвитку, а також резервних, поки що лише потенційних наших можливостей, які необхідно мобілізувати щонайшвидше.

Виокремимо лише дві головні потреби — економічну й соціальну. І окреслимо обумовлені ними потреби більш конкретно.

Усі процвітаючі країни Заходу та Сходу активно розвивають у наш час так звану інноваційну економіку. Її найважливішою потребою є створення дедалі більшої кількості новинок за одиницю часу. Причому потрібні насамперед особливо високоефективні — проривні розробки, що є двигунами науково-технічного прогресу. У соціальному ж розвитку, з його пріоритетом прискорено зростаючих людських цінностей, на перший план виходять потреби в становленні «людиноцентристського» суспільства.

Усе ще високий, незважаючи на відплив умів, інтелектуальний потенціал України дозволяє розгорнути роботи з задоволення зазначених потреб. Для цього треба зберегти або знову розгорнути та краще фінансувати наші передові наукові й інженерні школи. Причому останні — не лише в інститутах, а й на промислових підприємствах. Про те, що це можливо, свідчить триваючий нині в чорній металургії (відповідно до спеціального закону) економічний експеримент. Приміром, його учасники — велетенські металургійні комбінати з їхнім потужним інженерним корпусом (такі, як Криворіжсталь, Запоріжсталь, комбінат ім. Ілліча) оживають просто на очах у результаті переходу до правильної податкової політики.

Величезні можливості надає й реформа системи освіти. Адже саме вона здатна або сильно прискорити, або уповільнити розвиток країни — залежно від того, кого переважно відтворює — активних, висококультурних інтелектуалів чи пасивних маргіналів.

Саме деяким ключовим проблемам системи освіти, пов’язаним із новими, інтелектуальними технологіями включення в життя низки її прихованих резервів, і присвячено нашу статтю.

Процес (явище) та результат мобілізації інтелектуальних резервів ми називаємо інтелектуалізацією.

Ці резерви величезні. З точки зору основних механізмів їхньої мобілізації становлять інтерес створення комплексу кращих для неї умов, а також освоєння й використання сильних методів (творчості), чи інакше — інтелектуально-творчих технологій.

«Перший ступінь ракети» — майбутня система новаційно-творчої освіти (НТО)

Те, що можна (й потрібно!) навчати творчості не лише художній (музичній, театральній і т.п.), що робиться вже давно, а й діловій, — стало зрозуміло в бурхливі роки науково-технічної революції. Було узагальнено старі методи творчості (приміром, аналогії, комбінування й інші), розроблено чимало нових. Це, передусім, методи теорії розв’язання винахідницьких завдань (ТВВЗ), створеної нашим геніальним сучасником Г.Альтшуллером. У 70-х — 80-х роках ТРВЗ стали широко вивчати інженери.

Практика встановила: освоєння й застосування подібних методів активізації творчості не лише прискорює процес творчого вирішення проблем, а й дозволяє одночасно виявляти та, головне, успішно розвивати творчі здібності, значно цілеспрямованіше й ефективніше працювати з обдарованими. Сформувався новий напрям — спеціальної новаційно-творчої освіти (НТО). Перебудова середньої та вищої школи й запровадження при цьому НТО можуть забезпечити вдале поєднання зазначених вище найважливіших потреб розвитку з новими великими його можливостями, наданими, зокрема, цим видом освіти. Зміст останньої передбачає спеціальну підготовку молодої людини до новаційно-творчої діяльності. При цьому вона засвоює систему сучасних, новітніх знань — про творчий пошук і його методи, які лежать часто в основі законів розвитку будь-яких систем, про інформатизацію творчості, розвиток творчої особистості, нововведення й новаторство (інноватика), а також навики застосування всіх цих знань.

Дуже важливо, що такі знання дозволяють нарешті піти від горезвісного «методу проб і помилок», вони упорядковують логічну й активізують інтуїтивну складові творчого мислення. Причому настільки, що підвищують, приміром, у інженерів, котрі їх засвоїли, у середньому втричі продуктивність творчої праці та ймовірність появи при цьому сильних, проривних розробок.

У дошкільнят, зокрема в дитячих садках, необхідно виявляти й розвивати інтелектуально-творчі задатки. Ефективні розвиваючі ігри й комплекс методів фантазування (з вигадуванням казок) і розвитком творчої уяви. Такі методи переважно описані в книгах з ТВВЗ. Зазначений методичний інструментарій може успішно застосовуватися і для занять із молодшими школярами. Базовий «предмет» для цього вікового рівня можна назвати «Творчі ігри». Його зміст, як і складові процесу виховання якостей творчої особистості, достатньо відомі креатологам і можуть бути лише доповнені досвідом останнього часу.

Базову дисципліну (або цикл дисциплін) для школярів, учнів ліцеїв, гімназій доцільно назвати «Творчі здібності» (чи «Шлях до творчості»). Зміст цього циклу присвячено розвитку загальних творчих здібностей. (Спеціальні розвиваються в спеціалізованих музичних, художніх та інших школах і училищах.) У зазначений цикл дисциплін має бути включено й необхідні елементи знань про творчість, і прості (у застосуванні) прийоми й методи розвитку творчої уяви та мислення. На цьому етапі доцільно розпочати роботу з тестування й оцінки здібностей і схильностей дітей.

У спеціальній середній школі й у відповідних спеціалізованих школах (приміром, у ліцеях: технічному, інформаційних технологій, економічному та ін.) необхідно повніше вивчати найважливіші методи творчості та практику їхнього застосування.

У вищій школі (від I до IV рівнів акредитації) усіх типів варто запровадити базовий курс під назвою «Основи фахової (ділової) творчості», або «Креатологія». Базова програма повинна включати: необхідні основні знання про творчість, представлені суміжними науками (особливо психологією); знання загальних природничо-наукових і спеціальних законів розвитку систем (об’єктів творчого перетворення); знання всіх основних методів творчості та практику їхнього застосування; знання та практику розвитку рис творчої особистості та її здібностей, а також формування її життєвої стратегії.

Деякі елементи запропонованої системи пройшли апробацію, причому частина з них — уже протягом тривалого часу. Так, у Дніпропетровському металургійному інституті з 1978 р., а у всіх технічних вузах України — з 1980-го вивчається курс «Основи технічної творчості». Правда, згодом і під тиском кризи активність освоєння цього нового напрямку освіти згасає, і сьогодні такий курс читають лише в НМетАУ (де недавно впроваджено й курс з інтелектуалізації) і на окремих факультетах небагатьох інших вузів України, де збереглися ентузіасти — сповідники творчості.

Уже шість років співробітники Головного науково-освітнього центру «Творчість» спільно зі школою №112 м. Дніпропетровська проводять цікавий експеримент з творчого виховання й освіти дітей. Побувавши на відкритих уроках цього творчого класу та проведених центром «Творчість» і міськвно семінарах з їхнього аналізу, завідуючі навчальними частинами міських шкіл нового типу з захопленням відзначали високий, набагато випереджаючий однолітків рівень розвитку цих дітей. Проте цей досвід поки що не має подальшого поширення.

Ступінь другий — підготовка нової інтелектуальної еліти: професіоналів-пошуковиків

Ідея елітної освіти, тобто поглибленої й посиленої фундаментальної та професійно-орієнтованої підготовки фахівців, апробована в ряді науково-викладацьких шкіл і цільових програм. Практика підтвердила силу ідей елітної підготовки. Переважна більшість фахівців, котрі пройшли її, не лише мали глибоку культуру й широкі знання, а й швидше розвивалися або як учені (за дослідницької спрямованості), або як розробники й виробники нової техніки, або як сильні керівники.

Хід реформи вищої школи в Україні також передбачає посилення як фундаментальної освіти, зокрема за рахунок курсів інформатики, так і гуманітарної підготовки — за допомогою курсів психології, соціології, політології тощо. Однак цього сьогодні вже явно недостатньо. І не лише з розглянутої вище важливої причини — переходу до новаційної економіки. Необхідно значно підсилити (особливо в програмах освіти) пріоритет загальнолюдських цінностей, і особливо — підготовку високоадаптивного і стресостійкого спеціаліста. Він має бути готовий до активних самоорганізації та самоосвіти, що сприяє його швидкому фаховому зростанню, а за необхідності — і до своєчасної зміни професій. Значну роль у підготовці спеціаліста до саморозвитку і повинно зіграти спеціальне навчання творчості.

Настає новий етап інтелектуального розвитку. Його характерною рисою є те, що звичайний професіоналізм в галузі розумової праці (ПРП) може підсилюватися (помножитися) не лише сучасними інформаційними технологіями на базі ПЕОМ (СІТ), а й новітніми інтелектуальними технологіями (НІТ) пошуку і прийняття сильних, високоефективних творчих рішень.

Тобто конкретний загальний результат = ПРП x СІТ x НІТ.

Саме НІТ є, образно кажучи, «пальним» описуваного «другого щабля» розвитку. Розглянемо ці технології докладніше.

Найперспективнішими є технології, названі нами інтелектуальними. Так, інтенсивну технологію творчості (названу тоді так уперше) описано в книзі Г.Пігорова, Ю.Тарана та ін. «Інтенсифікація інженерної творчості». Методи творчості викладено в цілому ряді інших книг, серед котрих насамперед варто назвати найбільш докладну книгу з теорії розв’язання винахідницьких завдань (ТВВЗ) Г.Альтшуллера, котрий створив основи технічної творчості: «Пошук нових ідей: від осяяння — до технології».

Сьогодні можна назвати чимало прикладів сильних інтелектуальних технологій. Причому їхні творці (лідери та їхні соратники) є самі, як правило, суперфахівцями — професійними пошуковиками, котрі прекрасно володіють не лише комп’ютерами, а й креатологією або хоча б її комплексом методів ТВВЗ + ФВА (функціонально-вартісного аналізу). Це й інтелектуальна (винахідницька) технологія, створена В.Цуриковим на основі перекладання ТВВЗ на «мову» ПЕОМ. Вона успішно продається в багатьох розвинених країнах світу як програма підтримки творчого пошуку під назвою «Машина-винахідник». За тим же типом для пошуку якісно нових гіпотез на базі ТВВЗ і аналізу світових досягнень науки нинішній голова Міжнародної асоціації ТВВЗ (МАТВВЗ) В.Митрофанов недавно створив програму «Машина відкриттів». Є фірми ТВВЗ і в Японії, Англії, Франції.

Освоєння подібних технологій не лише значно підвищує результативність новаційно-творчої діяльності в будь-якій галузі, але багато в чому розвиває в самого новатора його природні творчі здібності і свідомо ним формовані якості творчої особистості. Такий комплексний ефект забезпечують спеціально підібрані програми вже згадуваної якісно нової — новаційно-творчої освіти.

Вчені НМетАУ розробили (і вже почали втілювати) проект «Еліта прориву». Його основна мета — готувати не просто фахівців широкого профілю, а фахівців, озброєних інтелектуальними технологіями інтенсивної творчої роботи в сполученні з комп’ютерними.

Широко підготовлені в такий спосіб фахівці, сприйнятливі до всього нового, високоактивні й орієнтовані на успіх, користуватимуться підвищеним попитом у сучасних умовах (коли всякі штатні надмірності стали неможливими) і насамперед — у сферах підприємництва й бізнесу, науки й освіти, а також в органах управління.

Як вибудувати наш «інтелектуальний Байконур»

Для цього насамперед треба зосередитися на конкретних реальних справах, об’єднуваних напрямами конструктивної інтелектуалізації. Його проблеми можуть бути вирішені (на першому етапі хоча б частково), якщо застосувати спочатку тактику проривів на деяких ділянках. І використовувати ініціативу знизу — самих працюючих у цій галузі вчених (які все одно не можуть не працювати), скоординувавши на державному рівні їхні зусилля. А також, по можливості, точніше, адресніше розподіливши виділені сьогодні на науку мізерні ресурси, виділивши щось і на дослідження конструктивної інтелектуалізації. У цілому початковими ділянками «прориву в інтелектуалізацію» можуть стати її освітня програма і наукова розробка її проблем. Ключем до їхнього розв’язання може стати відоме гасло — «Кадри вирішують усе». В Україні є і вчені, і практики інтелектуалізації (хоча їх і дуже мало). Більше вчених-суміжників, готових їх підтримати і допомогти в роботі. Простий приклад дієвої підтримки. Свого часу уряд Болгарії, бажаючи прискорити — ініціативою знизу (!), — реформу школи, оголосив конкурс «100 найкращих учителів Болгарії». Конкурс був дуже популярним. І його переможців добре стимулювали. Наприклад, вони щороку безкоштовно проводили тиждень у Софії, відвідуючи не лише семінари, а й концерти, театри тощо.

У ГНОЦ «Творчість» проведено дослідження робіт з інтелектуалізації в Україні — спеціалістів, структур, педагогів-новаторів. Інакше кажучи — є з кого і з чого почати. Але робити це треба ширше і швидше. А головне — робити!

Якими ж можуть бути сьогодні ключові заходи програми «конструктивної інтелектуалізації»?! Їх можна розділити на три напрями — освітній, мотиваційний й організаційний. Із урахуванням характеру статті висвітимо поки лише перший з них.

Освітньо-інформаційний напрям забезпечує насамперед широке навчання творчості і його інформатизацію. Спеціальні нові заходи і методи такого напряму мають доповнювати чимало вже реалізованих заходів реформи освіти і використовувані методи розвиваючої педагогіки. Комплекс заходів цього напряму має включати:

— розвиток спеціальних дитячих садків і груп творчого виховання;

— освоєння вихователями і батьками широкої діагностики творчих задатків і здібностей дітей, здійснюваної в психологічних службах шкіл і/або спеціалізованих центрах;

— реалізація індивідуальних програм розвитку здібностей (почавши з таких же центрів, а також шкіл нового типу і приватних шкіл);

— навчання основним знанням і методам творчості в школах, позашкільних установах, профтехучилищах, а також розвиток мережі спеціалізованих творчих ліцеїв і шкіл, у тому числі для обдарованих дітей;

— створення для батьків, вихователів, учителів мережі народних університетів і семінарів з початкового навчання творчості та роботи з обдарованими, а також консультаційно-діагностичних служб при таких університетах;

— поглиблене вивчення основ і методів професійної (ділової) творчості і її інформатизації в коледжах, вузах і інститутах підвищення кваліфікації, із включенням самої креатології в число нормативних дисциплін, а формованих нею знань й умінь — у держстандарт освіти;

— цільову підготовку і перепідготовку вихователів, вчителів і викладачів творчості;

— проведення НДР з розробки навчальних програм, посібників, програмних продуктів, тестів і методик для забезпечення реалізації всіх перерахованих вище заходів даного напряму;

— створення в національних вузах кафедр креатології і запровадження (у тому числі у ВАК) однойменної і суміжних нових спеціальностей.

Звісно, здійснення цих заходів — далеко не все «будівництво» комплексу інтелектуального «Байконура». Але вже і ця частина дає певне уявлення про весь можливий комплекс. Робота над заходами освітнього й інших названих напрямів зажадає і глибшої їхньої подальшої розробки, і сильної підтримки влади — за рахунок формування і реалізації нової інтелектуальної політики (НІП) України.

***

Зараз важко розраховувати на реалізацію багато чого. Адже для нашого часу характерна маса труднощів і тривог. Він не спонукає широкі кола громадськості до сприйняття «високих матерій» інтелектуалізації і навіть формування «авансу довіри» до її нових можливостей.

Та все ж … Здається, нам усім потрібні і «вектор порятунку» інтелекту нації, і «світло в кінці тунелю» кризи. Тобто — конструктивні, сильні надії. Бо: «Де Думка сильна, там Діло сповнене є сил». Сподіваємося, що так — буде!