В одному човні

Відповідно до концепції Нової української школи (НУШ), принцип педагогіки партнерства — база оновленої системи освіти і один із ключових елементів реформи. Ця освітянська модель передбачає, що в основі ефективного навчання лежать правильно побудовані відносини між учнями, школою та батьками. Саме таке партнерство, на думку ідеологів НУШ, може дати ефективний результат. Об'єднані спільною метою, рухаючись в одному напрямі, в одній команді зі школою, батьки можуть допомогти дитині досягти більших успіхів, аніж повністю переклавши всю відповідальність за освіту на навчальний заклад. Адже залучення батьків до навчання дитини позитивно впливає не лише на її успішність, а й на психологічний стан.

«Взаємодія між усіма учасниками освітнього процесу ґрунтується на принципах рівноправності, толерантності, академічної доброчесності, неприпустимості булінгу та психологічного насильства», — наголошують автори «Меморандуму співпраці батьків, учнів та педагогів». Цей документ був створений у результаті зустрічей та експертних обговорень із освітянами, учнями і їхніми батьками. Попри те, що він не має сили нормативно-правового акта, Меморандум може допомогти всім учасникам освітнього процесу обрати стратегію спільної праці, налагодити комунікацію і дотримуватися правил та регламентів взаємодії.

Мал.1

Перший клас — нове життя не лише для учнів, а й для батьків

Часто батьки не сприймають змін, які приносить реформа, оскільки їх учили інакше. Проте світ істотно змінився, його потреби і вимоги до навичок, якими має володіти успішна людина, відрізняються навіть від тих, які були десять років тому. Адаптивність, уміння пристосовуватися до динамічного світу мають величезне значення однаковою мірою для школи, учнів і батьків. Тримати руку на пульсі, розуміти, які зміни відбуваються, що цікавить однолітків дитини, і чому — необхідна навичка сучасного тата чи мами. Індивідуальні зустрічі з батьками, семінари та бесіди, які проводяться з ініціативи школи або конкретного вчителя, допомагають батькам краще зрозуміти потреби власної дитини та особливості сприйняття інформації сучасними дітьми.

Особливо важливо проводити такі зустрічі під час адаптації, коли діти йдуть до школи. Спілкування, налагоджене з самого початку, допомагає зменшити стрес учителям, батькам і дітям. Директорка загальноосвітньої школи №8 у Мелітополі Олена Заменягре підтримує цю думку: «Батьки, які приходять із дітьми до першого класу, часто не довіряють змінам. Але залучення їх до життя школи все змінює».

Мал.2

Освітянка впевнена: часто батьки просто не розуміють, чому їхня допомога важлива. Завдання школи — зацікавити батьків, пояснити, чому вони є повноправними і повноцінними учасникам освітнього процесу. В Мелітопольській школі проєкти, до подання яких активно долучалися батьки, вже тричі отримували фінансування в межах Бюджету громадських ініціатив. Одним із них, наприклад, став Майданчик сімейного дозвілля, який перетворив пришкільну територію на захищене, безпечне середовище для дозвілля й розвитку. Діти і їхні батьки можуть будь-коли прийти сюди провести разом час, батьки зустрічають тут дітей після уроків, учителі використовують простір для проведення занять на свіжому повітрі.

Мал. 3

Мал. 4

Мал. 5

Майданчик сімейного дозвілля, Мелітопольська школа №8  

Відкрита школа — відкриті батьки

«Педагогіка партнерства була не просто потрібним, а необхідним принципом для нашої школи, — каже Олена Заменягре. — Це єдиний соціокультурний центр у нашому мікрорайоні. Тому ми хотіли створити всі умови, щоб діти та батьки могли знайти для себе щось цікаве. Запровадити принцип open school, де батьки могли бути партнерами не лише на словах. Наша школа проводить багато заходів, зокрема тут проходив міні-EdCamp на тему педагогіки партнерства. В імпровізованому артпросторі батьки спільно з учителями й учнями малювали, створювали прикраси, готували. А одна мама, що веде у школі пластовий гурток, показувала дітям, як ставити намет і в’язати вузли».

Такі заходи згуртовують, допомагають батькам і учням швидко звикнути до нового шкільного життя. «Якщо адміністрації школи вдасться правильно організувати адаптаційний процес, спільними зусиллями можна створити навчальне середовище, що надихає», — вважають у Мелітопольській школі №8. Важливо, аби батьки знали, що відбувається на уроках і чому це робиться, яких результатів мають досягти діти і як батьки також можуть їм допомогти в цьому.

До початку карантину батьки могли будь-коли завітати до школи, де працює Олена Заменягре. Вони активно залучалися до навчального процесу: розповідали про свої професії, проводили майстер-класи, екскурсії. Директорка підкреслює, що кожна така активність — абсолютно добровільна. Завдання школи — мотивувати батьків, аби вони самі були зацікавлені у співпраці.

«З батьками треба працювати не менше, ніж із дітьми, — стверджує освітянка. — Адже часто в них на першому плані інші інтереси. Батькам складно розібратись, а інколи — і бракує часу, щоб зрозуміти всі тонкощі навчального процесу. Тому школа має доносити ці речі, зацікавлювати й підтримувати батьків у цій партнерській формулі «батьки—школа—діти».

Педагогіка партнерства на карантині

Пандемія COVID-19 і викликаний нею карантин принесла світові чимало змін навесні 2020-го року. Сфера освіти їх теж не уникнула: більшості освітніх закладів довелось адаптуватися до нового, дистанційного формату навчання. І це ще більше актуалізувало потребу в налагодженні співпраці між трьома основними бенефіціарами шкільного життя: батьками, вчителями та самими учнями. Разом легше долати труднощі.

Найбільше в такий час допомагає командна робота. Мелітопольській школі №8, попри те, що там ще до карантину активно користувалися платформою G Suite для оповіщення батьків про домашні завдання, довелося шукати нові рішення для дистанційного навчання. Все почалося, коли до школи звернувся батько одного з учнів і запропонував допомогу з налаштуванням уроків у дистанційному форматі. Це допомогло школі швидко адаптуватися до нових реалій, а батькам — зрозуміти, наскільки вони важливі для навчального закладу. Крім дистанційних уроків, на онлайн-платформі ZOOM щоранку проводилася спільна родинна зарядка, де діти робили вправи разом зі своїми рідними. Крім того, батьки разом із дітьми взяли участь у всеукраїнському екологічному конкурсі «Мішечок», — так вони відволікалися від карантину й розвивали екологічну компетентність одночасно.

Батьківські збори нового формату

НУШ почала відмовлятися від батьківських зборів старого формату, які проводилися здебільшого для вирішення організаційних питань. У наші часи цю функцію легко може виконати батьківський чат. Тепер головна мета таких зустрічей — об’єднати батьків, створити команду однодумців, які рухаються до спільної мети.

Мал. 6

Мал. 10

Фото з батьківської конференції у школі №8 м. Мелітополь

Під час таких зустрічей батьки мають зрозуміти, що дитині дається легше або складніше, які заняття подобаються, а які здаються нудними. Те саме стосується й розвитку емоційних навичок. Адже вдома дитина може поводитися зовсім інакше, ніж у колективі, де в неї можуть виникати труднощі з вирішенням конфліктів чи спілкуванням з іншими. Такі нюанси можна обговорити з батьками на індивідуальних зустрічах об’єднавши зусилля школи та домівки.

Індивідуальні зустрічі рекомендують проводити двічі на рік: на початку та в кінці навчального року. В першому класі навіть частіше: знайомство батьків першачків зі школою фахівці радять проводити ще до початку занять.

По-новому до формату зустрічей із батьками підійшли і в школі, в якій працює Олена Заменягре. Тут вони проводяться у форматі батьківських конференцій з кава-паузами, фоновою музикою, танцями та іграми. «Після таких зборів деякі батьки по-іншому подивилися на школу, — запевняє директорка. — Такі зустрічі можуть відвідати учні, а також психологи, які проводять короткі лекції. Вчителі розкриваються з нового боку, стають партнерами для батьків. Батьки в нашій школі — це наші друзі. Вони — частина змін, тому мають бути залучені в усі найважливіші для школи процеси».

Погоджується з цим твердженням і директорка школи в селі Чорноземне Запорізької області Людмила Куркуріна.

Мал. 7

У цій школі батьківські збори теж проводяться у дружньому форматі (не-)конференцій; вчителі зустрічають батьків на вході до школи, запрошують на каву. Там на батьків чекають різноманітні локації, які представляють ті чи інші шкільні осередки, наприклад: НУШ, «Шкільне харчування», «М’які навички». 20 хвилин батьки мандрують між локаціями, виконують завдання, дізнаються про шкільні гуртки та проєкти, ближче знайомляться з вчителями та адміністрацією. Лише потім починається загальна зустріч-дискусія. Після такого занурення у шкільне життя батьки краще розуміють, чого дітям очікувати від навчання та як вони можуть допомогти, а школа отримує хороший зворотний зв’язок. Ще однією формою взаємодії директорка пропонує шкільний квест. У Чорноземненській школі такий відбувався на початку навчального року — під назвою «Пазли шкільного життя», а команди очолювали батьки першачків. «Педагогіка партнерства — «червона лінія» діяльності навчального закладу», — запевняє директорка.

Мал 8: Квест «Пазли шкільного життя» у с. Чорноземне

Адміністрація читає уроки

Батьківські збори (організаційні, адаптаційні, тематичні) та індивідуальні зустрічі — не єдиний варіант взаємодії батьків і школи. Педагогіка партнерства має починатися з адміністрації навчального закладу, адже саме вона відповідальна за реалізацію цього принципу на всіх рівнях. Тому в Чорноземненській школі запровадили нову традицію: час від часу директорка та інші представники шкільної адміністрації самі проводять уроки в класах НУШ. Такий досвід не лише допомагає проконтролювати роботу вчителя, а й дає розуміння труднощів, із якими зіштовхуються вчителі початкових класів під час підготовки уроків.

«Людмило Григорівно, а вам зручно з нами на килимку сидіти? Візьміть подушечку — так зручніше». Це сказала наша учениця під час одного з таких уроків. Я ще раз упевнилася: все, що ми робимо, — не намарно», — згадує Людмила Куркуріна.

Мал 9. Фото з уроків адміністрації с. Чорноземне

Такий досвід у Чорноземненській школі змогли пережити і батьки. Завдяки запровадженню батьківських уроків вони самі готувалися і проводили уроки в класах НУШ. Після таких занять батьки краще розуміють, як працює шкільна система, скільки часу й зусиль витрачають учителі на підготовку уроків.

Роль батьків у мотивації до навчання може бути дуже дійовою. Якщо, наприклад, учні нудьгують на уроках і скаржаться про це батькам, ті можуть знайти альтернативні способи зацікавити дитину предметом: показати цікавий документальний фільм, сходити разом у музей чи ботанічний сад, спільно виростити вдома рослину чи розрахувати бюджет літнього відпочинку.

Педагогіка партнерства — не поняття на час, яке зникає з життя одразу після зборів чи спільних уроків. А підписаний разом Меморандум про співпрацю — не формальний папірець, про виконання цілей, що зафіксовані у ньому, можна швидко забути. Завдання всіх учасників навчального процесу — триматися поставленої мети і спільно узгоджених правил. Правильно побудована комунікація між батьками та школою і їхня постійна співпраця можуть допомогти учням легше пристосовуватися до нового для них шкільного життя, відчути підтримку, яку вони завжди пам’ятатимуть.

Цей матеріал був створений за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Висловлені в цьому матеріалі думки жодним чином не відбивають офіційну думку Європейського Союзу чи Міністерства закордонних справ Фінляндії.