Транспортна інфраструктура здорової людини

В останні роки дедалі більше міст України почали скаржитися на погану якість повітря. Якщо раніше про смог говорили Кривий Ріг і Донецьк, то тепер долучилися Київ, Львів, Одеса. Основними джерелами забруднення повітря є промисловість і транспорт. При цьому поза містами викиди від промисловості переважають, а у самих містах головним забрудником є транспорт.

Погана якість повітря — причина респіраторних і серцево-судинних захворювань. Саме ці дві категорії хвороб посідають найвищі позиції у переліку причин смертей. Тяжчі наслідки від COVID-19 також пов’язують із проживанням у містах із забрудненим повітрям. Можна було б очікувати, що в карантин забруднення від транспорту знизиться, але цього не сталося. Незважаючи на нетривале падіння викидів на початку карантину, ми спостерігали зростання і поїздок, і викидів, і заторів уже за кілька місяців, адже громадський транспорт не працював, а людям потрібно було пересуватися.

Забруднення повітря — не єдина проблема. Планета нагрівається, і українські міста уже не можуть цього не помічати. Найбільш спекотні роки припали на останні десятиліття. Через покриття більшої площі міст асфальтом, який зберігає і посилює спеку, міста перетворюються на «теплові острови». Прогулянка містом улітку — більше не приємна подія, а відчайдушна спроба перебігти від одного кондиціонера до іншого. І хоча може здаватися, що ми в Україні мало що можемо зробити з глобальною зміною клімату, кожна поїздка і кожне рішення — на вагу золота.

Тож коли 2019-го Європейський Союз оголосив про затвердження Зеленого курсу, а Україна однією з перших заявила, що буде слідувати цим зеленим ініціативам, хоча і не є членом ЄС, — це було дуже важливо.

Документ Зеленого курсу ЄС, що забезпечує скорочення викидів у секторі транспорту, — Стратегія сталої і розумної мобільності ЄС, прийнята 2020 року. На відміну від інших секторів економіки, транспорт не може поглинати або уловлювати викиди, тому основною тактикою є скорочення викидів.

Які ініціативи пропонує ЄС для скорочення викидів? Що з цього ми уже зробили (свідомо чи несвідомо), а що виглядає надто амбіційно?

Нижче розглянемо кілька найголовніших пріоритетів Стратегії, а більше можна прочитати в оригінальному документі або українською у скороченому варіанті.

Як пропонує скорочувати викиди Стратегія мобільності ЄС?

1. Прискорити широке використання транспорту з нульовими викидами, відновлюваної енергії та низьковуглецевого палива і відповідної інфраструктури.

До цього напряму входять такі ініціативи, як переглянути (підвищити) стандарти викидів СО₂ для автомобілів і мікроавтобусів 2021 року, а пізніше — і для вантажівок; встановити більш суворі стандарти викидів забруднюючих речовин у повітря для авто на двигунах внутрішнього згоряння; стимулювати попит на автомобілі з нульовими викидами. Для авто з нульовими викидами (переважно електромобілів) ставлять за мету збудувати мільйон електрозарядних станцій до 2030 року, а також 500 водневих заправних станцій до 2025-го.

2. Зробити міжміську та міську мобільність більш сталою та здоровою.

У Стратегії констатують, що громадяни готові й хочуть переходити на більш сталі види транспорту, особливо для щоденних пересувань. Тож пропонують активно розвивати залізничне сполучення між країнами — членами ЄС, зокрема, і зробити купівлю квитків на міжнародні поїздки простішою. Містам рекомендовано розвивати сервіси мобільності (Mobility as a Service, MaaS) та інші інноваційні рішення у розбудові громадського транспорту. До 2030 року ставлять за мету збудувати понад 2,7 тис. км велосипедних доріжок.

3. Оподатковувати викиди вуглецю та надати кращі стимули для користувачів.

Цей напрям включає постійне застосування принципу «забрудник платить»: за забруднення від транспорту мають платити ті, хто ним користується, а не всі громадяни і платники податків. Це означає, наприклад, що власники авто на двигунах внутрішнього згоряння мають платити більше за забруднення повітря та викиди парникових газів, ніж власники електромобілів, а пішоходи і велосипедисти взагалі не повинні за це платити. Субсидії у розвиток викопного палива (зокрема, і нафти) мають припинитися. Пропонується впровадити ефективну плату за користування інфраструктурою, у тому числі дорогами. При цьому люди мають бути поінформовані про найбільш сталі та дружні до довкілля види транспорту, які вони можуть використати.

4. Зробити мобільність справедливою для кожного.

Заходи у цьому напрямі прагнуть забезпечити доступну й інклюзивну мобільність для усіх людей, зокрема, маломобільних і з інвалідністю. Зазначається вимога захищати права пасажирів усіх видів транспорту, а також створити справедливу оплату праці та умови роботи для працівників усіх транспортних систем. Через очікувану масову автоматизацію транспортних систем багато працівників можуть втратити роботу, тож Стратегія зауважує потребу організувати справедливу зміну кар’єрного шляху цих працівників.

5. Посилення безпеки на транспорті.

Перевищення швидкості, вживання алкоголю й наркотичних речовин, розсіяне водіння (наприклад, коли водій відволікається на телефон) є найбільшими чинниками смертельних ДТП і ДТП з тяжкими наслідками, які треба попередити. Створення більшого простору для активних видів пересування (велосипедний і пішохідний рух, мікромобільність) зможе запобігти смертям і травмам вразливих учасників руху.

Що можна зробити на місцевому рівні, аби Україна рухалася в одному напрямку зі Стратегією мобільності ЄС?

Розвиток громадського транспорту:

• модернізувати громадський транспорт і переводити його на електричний (трамваї, тролейбуси, тролейбуси з автономним ходом). Трамвай — найбільш ефективний вид транспорту, він має бути в пріоритеті. Якщо трамвайні маршрути неможливо збудувати, варто забезпечити рух інших видів наземного громадського транспорту смугами для руху громадського транспорту, щоб пасажирський транспорт оминав затори і прибував вчасно;
• оптимізувати маршрути з урахуванням часу на пересадки, щоб зробити час у дорозі для пасажирів максимально ефективним;
• містам, що розташовані на вузлах Транс’європейської транспортної мережі, необхідно розробити і впроваджувати Плани сталої міської мобільності;
• громади з розвиненою мережею залізниці мають включити міські залізничні перевезення у систему міських перевезень, аби розвантажити наземний громадський транспорт;
• впроваджувати єдиний квиток на всі види транспорту (розрахований на час поїздки), — це не лише зекономить час на пересадки і заохотить громадян користуватися громадським транспортом, а й зменшить потребу в маршрутках;
• впроваджувати електронні безпаперові форми оплати за проїзд.

Розвиток велосипедного транспорту та мікромобільності:

• розробити план розвитку велосипедної інфраструктури і рухатися за ним, аби забезпечити будівництво велоінфраструктури там, де потрібно, а не там, де є місце;
• збудувати безпечну, розгалужену і зрозумілу велосипедну мережу, особливо на міських магістралях;
• розвивати прокати велосипедів та електросамокатів;
• створювати стимули користування велосипедом, заохочувати туристів до велопоїздок, а офісні центри та заводи — до організації велопоїздок на роботу.

Розвиток пішохідного руху:

• усі бордюри у місцях перетину дороги мають бути занижені і, за можливості, позначені тактильною плиткою;
• підземні переходи мають бути продубльовані наземними регульованими переходами;
• тротуари, переходи, вулиці та площі мають якісно освітлюватися вночі.

Підвищення безпеки руху:

• будувати конструктивні елементи заспокоєння руху на дорогах (антикишені, підвищені наземні переходи, «берлінські подушки», шикани тощо);
• встановлювати камери фіксації порушень правил дорожнього руху, зокрема, перевищення дозволеної швидкості, проїзду по смугах громадського транспорту та інших порушень;
• контролювати нелегальне паркування, особливо у місцях, де припарковані авто обмежують оглядовість (на перехрестях, пішохідних переходах і перед ними); впроваджувати платне паркування та унеможливлювати паркування на тротуарах;
• збирати, публікувати та аналізувати дані, вести розслідування ДТП за участі вразливих учасників руху (пішоходів, велосипедистів, маломобільних людей тощо).

Що можна зробити на національному рівні?

• Розробити і впровадити прозору й автоматичну систему обрахунку вуглецевого сліду.
• Відновити й удосконалити збір даних по викидах від пересувних джерел забруднення по регіонах (на місцевому рівні, на рівні населених пунктів), — для моніторингу показників викидів.
• Впровадити системи оподаткування купівлі, власності та користування автомобілями за принципом «забрудник платить»: дорожче для авто з високим рівнем викидів, дешевше для авто з низьким і нульовим рівнем викидів.
• Відновити державний технічний контроль приватних автомобілів.
• Створити мережу для зарядки і заправки машин з нульовими викидами.
• Створювати мультимодальні опції для пересування пасажирів між містами, наприклад, пропонуючи квитки на маршрут (включно з пересадками), а не на кожен окремий вид потягу чи автобуса, та пропонуючи користуватися міським транспортом безоплатно у день відправлення/прибуття потягу або літака, на який у пасажира є квиток.
• Збільшити частку електрифікованих колій залізниці до 70% до 2030 року (наразі електрифіковано близько 50%).
• Відмовитися від вугілля для опалювання вагонів залізниці.
• Розробити і впровадити систему заохочення та співфінансування державою створення велосипедної інфраструктури у містах.
• Скасувати оподаткування на запчастини/елементи для виробництва і ремонту сталих видів транспорту (наприклад, велосипедів).