Меріл Стріп: «Майже в кожній жінці сидить своя Тетчер!»

Задовго до виходу в кінопрокат фільм «Залізна леді» про Маргарет Тетчер уже встиг спричинити й небувалий резонанс, і навіть скандал… Бо родичка Тетчер образилася на «хибне» трактування образу англійського глави уряду. Втім, до кого немає запитань із приводу цього фільму - так це до Меріл Стріп, яка вкотре перевершила саму себе, блискуче зігравши «залізну леді».

Після «Залізної леді» на Берлінале зал довго аплодував. (Що виявилося скоріше винятком з правил на нинішньому фестивалі, програма якого не часто тішила кінематографічними родзинками.) Оплески адресувалися переважно Меріл Стріп, яка створила образ Маргарет Тетчер - першої і до цього дня єдиної у Великобританії жінки, що обіймала посаду глави уряду.

«Залізна леді» - фільм, знятий у жанрі «байопік». Він задуманий як варіації на тему біографії відомої жінки. За позірної безневинності, початок картини досить провокативний: бабуся купує молоко в дешевому турецькому магазині, розгублено розглядає цінники, щоб, повернувшись додому, в бесіді з чоловіком за чашечкою традиційного англійського чаю, обговорити зростання цін за нинішнього прем’єр-міністра.

Вдивившись у риси старої пані, легко вгадати, що героїня фільму - постаріла Тетчер.

Знання, що грим екс-прем’єр-міністра на пенсії майстерно накладено на обличчя Меріл Стріп, на певний час викликає шок: свідомість сперечається з магією очевидного - акторка невпізнанна.

Тільки досвідчений глядач устигає розгледіти невловні риси улюбленої актриси під глибокими зморшками й сивими буклями згорбленої старої леді, хвилин десь через... «надцять» екранного часу. У фільмі чоловік «бабусі» вже років із чотири як помер від раку, а її постійний співрозмовник - втілений образ пам’яті, або ще гірше - результат галюцинацій нездорової уяви. Саме такий авторський прийом уведення в кадр невидимого нікому, крім героїні і нас, глядачів, персонажа, виправдовує постійні «флеш-беки» - це спогади героїні.

Маргарет, що народилася в сім’ї власника невеличкої кондитерської крамниці, згадує свою зустріч із майбутнім чоловіком, його пропозицію руки й серця, свій шлях до поста прем’єра. Її минуле значніше за сьогодення. А тому спогади періодично витісняють реальність.

Такий драматургічний хід дає можливість розповісти про доволі канонізованого персонажа цікаво, навіть забавно. Чого вартий епізод, коли перша в парламенті дама виявляє, що в будівлі не передбачено «дамської кімнати», просто кажучи, всі туалети - чоловічі. І в наступному кадрі ми вже бачимо, що «недогляд» виправили, відкривши таку кімнату для єдиного члена парламенту нечоловіка.

Поступово, піднімаючись кар’єрними щаблями, героїня стає впевненішою. Змінюється її пластика, голос (чому сприяють уроки риторики і, прямо скажемо, акторської майстерності). Тетчер стає не просто переконливою, а жорсткою. Вона може дати елегантну відсіч будь-якому опонентові.

Залишається незмінною хіба що любов до трохи недоладних прикрас і капелюшків. Але ця надмірність, хай як дивно, лише підкреслює людську сутність героїні.

Меріл Стріп у своїй новій роботі, показаній у Берліні поза конкурсом, іще раз довела, що вона «поза конкурсом» у всіх значеннях, а її акторська майстерність удосконалюється (хоча іноді думаєш, що далі вже й нікуди).

Про Стріп хочеться говорити високим стилем. Вона неординарна в усьому. Навіть її поява перед журналістами після прем’єрного показу «Залізної леді», була незвичайною: Меріл практично «влетіла» в зал у вирі танцю з директором фестивалю й за сумісництвом відомим шоуменом Дітером Коссліком.

Вручаючи почесного «Ведмедика», Дітер Косслік сказав про багатогранність бенефіціантки теплі слова: «Меріл Стріп - блискуча, унікальна актриса, яка легко балансує між комедійними і драматичними ролями».

Австрійський журналіст публічно признався акторці в коханні, а деякі представники (здається, чеської делегації) намагалися навіть поцілувати зірку, й одному щасливчикові це навіть вдалося.

Дівчина з Сибіру, представниця гламурного журналу, подарувала зірці матрьошку. Подарунок - що називається «з подвійним дном». Під зовнішньою «сорочкою» дерев’яної ляльки з обличчям Меріл виявилася лялька - подоба Меріл в образі «залізної леді» Маргарет Тетчер, а всередині - ще одна матрьошка з рисами Стріп у гротескному образі героїні фільму «Диявол носить Prada». Очевидно такий презент мав продемонструвати захоплення здатністю Стріп до перевтілення, глибокого проникнення в образ, підкреслити широту її професійного діапазону. Розглядаючи подарунок, Меріл, із властивим їй гумором, зауважила: «Мені подобається, як художники підкоригували, прикрасили мій ніс!». (Фото акторки з матрьошкою відразу зарясніло на сторінках фестивальної преси.)

…Меріл не боїться бути собою. Не приховує вікових зморщок, які лише надають особливого шарму її усмішці. Дипломований знавець образотворчих мистецтв, вона відома як найінтелектуальніша зірка голлівудського небокраю.

Коли пролунало запитання «Чи не вважаєте ви, що вас переоцінюють як актрису?», Меріл Стріп убила всіх простотою і римською прямотою відповіді: «Звичайно ж, вважаю».

Інтелігентна, розкута Стріп, розповідаючи про свій новий проект, не стомлювалася висловлювати подяку членам групи: художникові, костюмерам, професіоналізму досвідченого гримера. Хоча акторка призналася: «…під складним пластичним гримом - глибокі зморшки, змінені риси обличчя, перука - залишалося дедалі менше мене». Вона дякувала за професійно прописані діалоги, за створення інтер’єру.

Мусимо визнати: в усій цій матеріальній «фактурі» актриса поводиться цілком вірогідно й органічно. Їй підвладні вікові зміни, тембральні характеристики мови. Але головна чеснота її таланту, очевидно, в умінні відчути нерв героїнь, які далеко не завжди щасливі в житті. Часто їхні характери неоднозначні. Але, за словами Меріл, вона не намагається судити своїх персонажів, любити їх чи ненавидіти - це може заважати у створенні образу.

Демократичній і волелюбній Стріп, як виявилося, не близькі консервативні погляди Маргарет Тетчер у політиці. Втім, так само, як і її стиль в одязі й зачісці. Але при цьому, як зауважила Меріл: «У кожній жінці навіть більше спільного з Тетчер, ніж ми можемо собі це уявити».

Мимоволі проводячи паралель між виконавицею та її «залізною» героїнею: стабільний шлюб, материнство (що не завадило професійному зростанню й кар’єрі), - хтось поставив Меріл запитання, яке витало в повітрі: «У чому, по-вашому, таємниця щасливого сімейного життя?».

«У терпінні!» - відповіла актриса. І відразу пожартувала: «От ви мені даруєте квіти, а мій чоловік квітів мені не дарує, і я це терплю».

Парадоксально, але саме за те, за що Меріл Стріп відзначено безліччю нагород - за любов до драматичного мистецтва та багатогранність таланту, свого часу її вигнали з недільної школи з вердиктом «виключити за погану поведінку Мері Луїзу» (таке ім’я мала Меріл, поки в 15 років не здогадалася приєднати першу літеру свого другого імені до імені першого). В одному зі своїх давніх інтерв’ю Стріп призналася журналістам, що була дуже рада цьому виключенню, бо змогла зайнятися улюбленою справою.