ВУХО ЄВРОПЕЙЦЯ

На кафедрі старовинної музики Національної музичної академії України ім. Чайковського українських музикантів навчають чути і розуміти європейських композиторів.

Вочевидь хтось десь уже сказав, що ми живемо в епоху вигаданих динозаврів. Художники, мультиплікатори, режисери лише запропонували свої припущення, як це могло бути. Популярність вигадки перевершила всі сподівання. Із музикою докласичного періоду в наш час сталося приблизно те ж саме. У європейських бібліотеках збереглися лише писемні свідчення звукових шедеврів епох середньовіччя, Ренесансу, бароко. Однак старовинну музику грають, співають, записують. Західну Європу охопила справжня лихоманка музичних старожитностей.

Ноти, як скелети ящурів, — зовсім не живий організм. Музика потрапляє у світ крізь вузьку щілину голосових зв’язок, проскакує між ударами, щипками, тертям усіляких пристосувань. Загалом, для музики потрібен виконавець. Сьогодні в європейських країнах, і зокрема у Франції та Швейцарії, діють спеціальні школи і факультети з вивчення традицій старовинного музикування. Виявляється, наукова коректність у музичному мистецтві важлива не меншою мірою, ніж у палеонтології. Про це, власне, і йшлося на презентації кафедри старовинної музики НМАУ.

У системі нашої музичної освіти ця кафедра, відкрита майже два роки тому, — явище унікальне. Її засновник — доктор мистецтвознавства, професор Ніна Олександрівна Герасимова-Персидська — видатний учений, всесвітньо визнаний авторитет у галузі українського музичного бароко, чарівна людина, яка вражає залюбленістю у свою справу. Кафедра старовинної музики — єдина в Україні, де можна отримати спеціалізацію в галузі старовинної музики. Тут коло творчих питань окреслюється не територіальною ознакою (західноєвропейська музика — українська) і не видом діяльності (піаніст, вокаліст, історик). Вперше кафедра об’єднала людей різних музичних фахів на основі їхнього спільного зацікавлення старовиною. Вперше вітчизняна музична кафедра стала систематично запрошувати зарубіжних спеціалістів для ведення спеціальних курсів.

Особливо тісні контакти склалися зі швейцарським центром вивчення старовинної музики — Schola Cantorum Basiliensis (SCB). Виник проект — «SCB у гостях у НМАУ», в рамках якого було прочитано блискучі майстер-класи «історія та теорія григоріанського хоралу», «стародавні строї», «історія нотації», «теорія та практика генерал-басу», «практика ренесансного співу». Керівник проекту Мішель Ульман наголосив, що авторам майстер-класів було вкрай важливо усвідомлювати, що вони зможуть передати українським музикантам свої знання, частку європейської історії, носіями якої вони є.

Діяльність кафедри розвивається в руслі інноваційних процесів, характерних для Національної музичної академії України взагалі. Ніна Олександрівна Герасимова-Персидська підкреслила, що бурхлива динаміка в розвитку кафедри була б немислима без підтримки з боку ректорату, і передусім без сприяння Олега Тимошенка.

Після презентації кафедри старовинної музики в очах у деяких журналістів читався подив. Чим вони тут займаються? Ну подумаєш, правильно проспівати григоріанський хорал… У відповідь на це можна було б довго розмірковувати про взаємозв’язок порядності й розуміння традицій інших народів, про зв’язок музичних інтонацій і мислення та про силу-силенну інших сторонніх предметів. Але я замість цього згадаю слова іспанського композитора XVI століття Салінаса, який вважав, що в музиці задоволення поєднується з честю. «А щасливе життя полягає не лише в честі і не лише в задоволеннях, а в чесних задоволеннях. Бо не лише в справах нам потрібно правильно мислити, але й треба намагатися, щоб дозвілля супроводжували добро і щастя».