ВЕЛИКІ ТРАГЕДІЇ МАЛЕНЬКИХ ЛЮДЕЙ

Новий проект телевізійної студії «Арт Кураж» «Жіночі одкровення» викликав зацікавлення уже в травні, коли в ефірі телеканалу СТБ з’явилися перші серії фільму «Сирітство». Режисер Лідія Казверова, відома широкому глядачеві за серіалом «Слідство», цього разу обрала темою для дослідження дітей, котрі потрапляють у горезвісну групу ризику. Всього планується зняти 36 серій, точніше — дев’ять міні-серіалів, по чотири серії в кожному. Теми будуть різні, але об’єднані спільною ідеєю — виживання дітей у різноманітних непростих життєвих ситуаціях. Крім уже згаданого сирітства, це будуть проблеми неповних сімей, сімей із вітчимами, стосунки батьків та дітей, які з тих чи тих причин познайомилися одне з одним лише через багато років.

Для підсилення емоційного впливу в серіалі використано змішання жанрів — документального інтерв’ю з дітьми, батьками, педагогами, психологами й художнім відтворенням тих маленьких і великих трагедій, які розігруються ледь не щодня. Автори намагаються показати: діти сприймають багато життєвих ситуацій емоційніше й трагічніше. Для багатьох із них валиться світ, поки дорослі, розв’язуючи свої проблеми, забувають про них. Підтвердженням цьому можуть служити слова дітей- сиріт у фільмі. Переважна більшість їх не хоче знайомитися зі своїми батьками. Образа й біль, яких вони зазнали, щойно почали розуміти свою обділеність, порівняно з іншими своїми однолітками, поступаються місцем байдужності й ворожості до тих людей, котрі цю їхню багаторічну кривду й біль викликали і яких язик не повертається називати «батьками». Це дорослим здається, що діти їм вибачать, але фільм засвідчує протилежне.

Зйомки серіалу проходять за підтримки Соціалістичної партії України й особисто Олександра Мороза. Він зацікавився фільмом і проблемами, що в ньому порушуються. А також підкреслив: якщо в суспільстві недостатньо уваги приділяється дітям, то це означає, що країна неблагополучна.

Вдалося мені поспілкуватися з Олександром Таволжаном, керівником найбільшого в Україні дитячого будинку «Берізка». До речі, працю людини, через руки якої за 20 років пройшли тисячі дітей, чиїми проблемами він живе, оцінено в... 210 гривень.

Олександр Олександрович розповів, що в його дитячому будинку перебуває 1100 дітей, і це при тому, що на початку 80-х їх було приблизно 250—300. З боку держави та спонсорів, щоправда, матеріальна допомога дитячим будинкам надходить досить значна. Щороку близько 800 тисяч бюджетних грошей виділяється на дитячі будинки України. Отож проблем із харчуванням та одягом тут немає. «Дитбудинківські діти часто харчуються набагато краще за дітей з інших повних сімей», — сумно зазначив Олександр Таволжан.

До речі, завдяки виходу перших серій фільму було усиновлено дванадцятеро дітей. Це зараз звучить обнадійливо, а років 15 тому на усиновлення стояли величезні, багатомісячні черги. Та все ж позитивні зрушення є. Може, якби темі сиріт приділялося більше уваги, то не виключено, що мізерна цифра «12» перетворилася б на щось вагоміше. «Жіночі одкровення» можуть стати «першою ластівкою» на шляху до цього. А діти цього не забудуть. «На зло потрібно відповідати добром», — сказав маленький сирота Андрій Грачук. Вони до добра готові. А дорослі?