МЕЦЕНАТСТВО — НЕ РОЗРАХУНОК, А СТАН ДУШІ

І навпаки. У тому, що незабаром буде саме так, міністр культури та мистецтв і, як і раніше, актор театру ім. І. Франка Богдан Ступка не сумнівається. Чому? Тому що на початку цього тижня відбулася, можна сказати без перебільшення, знаменна подія: Національний український драматичний театр ім. І. Франка та банк «Аваль» підписали договір про співробітництво. І тепер банк став постійним, що відбулося вперше і що принципово важливо, генеральним спонсором театру. Що передбачає договір? Ну, наприклад, «Аваль» зобов’язується щокварталу виділяти кошти на відновлення репертуару театру (нагадаю, франківці випускають по чотири—п’ять прем’єр на рік, причому завжди прагнуть, щоб постановки були на гідному фаховому рівні, тобто жодної вистави «на доборі», коли театр використовує наявний реквізит і декорації). Як зауважив президент акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» Федір Шпиг, ця допомога у грошовому відношенні буде виражатися приблизно в ста тисячах гривень щороку. А крім цього банк братиме участь в інвестуванні культурних програм театру.

До того ж тепер з’явилася реальна надія, що мала франківська сцена — цей знаменитий понаддесятирічний довгобуд — нарешті буде добудовано. Більше того, банк планує спорудити і відкрити при ній ресторан, який міг би в майбутньому стати своєрідним культурним клубом. «Аваль» також має намір заснувати три іменні стипендії ветеранам театру ім. Франка. Кому саме — вирішать самі франківці.

Треба сказати, що для банку «Аваль» це аж ніяк не разова добродійна акція (зокрема, він підтримує чоловічий квартет «Явір», заснував серію видання книг «Світова класика рідною мовою», бере участь у створенні пам’ятників відомим літературним персонажам тощо). Але цей договір із театром важливий особливо. Хоча б тому, що може слугувати прикладом для інших представників крупного бізнесу в реальній і дієвій допомозі культурі.