Товариство «Просвіта»: про «змови» і «замовлення»

1 липня 2006 року на сторінках «ДТ» був опублікований матеріал про діяльність Всеукраїнського товариства «Просвіта» (К.Ботанова. «Монополія на мову»), а також коментар Павла Мовчана, голови «Просвіти» щодо розслідування фінансових справ ТОВ «Просвіта» Контрольно-ревізійним управлінням. Нагадаємо, що у своєму коментарі П.Мовчан стверджував, що це розслідування було здійснене «на замовлення», з метою політичного тиску на членів «Просвіти» під час президентських виборів. Утім, днями до редакції зателефонувала Валентина Стрілько, голова міжнародної громадської організації Конгрес захисту української мови. Вона висловила здивування словами пана Мовчана щодо «політичного замовлення». Адже, як виявилося, розслідування КРУ було ініційоване зовсім не «антипомаранчевими» силами...

— Коментуючи ситуацію навколо «Просвіти», П.Мовчан звинувачує якісь антиукраїнські сили, які на політичне замовлення роблять спроби очорнити «Просвіту». Але він ніде не згадує, що всі ревізії і перевірки виконання комплексних заходів зі всебічного розвитку української мови були проведені за моєю заявою. Йому це невигідно, тому що я керівник громадської організації, не є людиною Партії регіонів, і ніколи не була в таборі прихильників комуністичного режиму. Я із середовища освітян, була директором Гнідинської школи. Я була першою головою РУХу на Бориспільщині, коли за це не давали орденів, а ставили на облік у КДБ. Я належу до тих людей, які не бояться говорити правду, і борюся за те, щоб почуття патріотизму не було предметом спекуляцій.

Мовчан добре знає, за чиєю ініціативою Контрольно-ревізійне управління проводило в них перевірку.

— Ви керуєте МГО «Конгрес захисту української мови». Як складаються відносини між двома, на перший погляд, партнерськими організаціями?

— Ще року немає, як ми зареєстрували свою організацію. Від самого початку КЗУМ декларував, що співпрацюватиме з «Просвітою» та іншими громадськими організаціями у справі захисту української мови. Адже зусиль «Просвіти» в оборону українського слова мало. Тим часом у керівника «Просвіти» з’явилося хворобливе уявлення, що ми, новостворена організація, будемо претендувати на кошти, які держава виділяє «Просвіті». У газеті «Столиця» з’явилася публікація від імені Спілки письменників України та ВУТ «Просвіта», в якій критикувався сам факт появи Конгресу захисту української мови як такого, що перебирає на себе функції, які досить тривалий час виконує «Просвіта».

Я знаю, що Мовчан вважає «Просвіту» єдино правильною організацією — в ухвалі круглого столу від 1 березня 2005 року учасники вимагають від президента України «визнати Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Т.Шевченка основною ідеологічною громадською організацією, покликаною утверджувати національну самосвідомість в українському суспільстві, й сприяти його діяльності».

Мовчан наполягає, що вони основна організація, прекрасно знаючи, що вже є КЗУМ, досі діє Товариство української мови при Київському університеті (його очолює В.Радчук), є ряд інших організацій.

Хочу зазначити, що на місцях, в областях України, проблем у роботі з «Просвітою» немає, ми готуємо спільні заяви. Нам нічого ділити на спільному полі. Але те напруження, яке виникло з часу появи нашої організації, змусило мене звернути прискіпливу увагу на діяльність керівництва «Просвіти».

— Пан Мовчан у своєму коментарі зауважив, що інтерес контролюючих структур зник ще до інавгурації президента. До кого й коли ви зверталися з приводу порушень у справі використання державних коштів?

— Як керівник громадської організації я написала заяву про розкрадання «Просвітою» державних коштів на ім’я прем’єр-міністра Ю.Тимошенко, представника демократичної влади. Отже, перевірка КРУ проводилася після помаранчевої революції, а Мовчан говорить про те, що все завершилося до інавгурації Ющенка. До речі, коли з’явився цей коментар у вашій газеті, Мовчан ходив давати покази в прокуратуру.

На лист Тимошенко ми отримали відповідь (із КРУ й Кабінету міністрів) про те, що факти, викладені у моєму листі, підтвердилися. Я зателефонувала до Кабінету міністрів і спитала, які будуть вжиті заходи. У відповідь почула: що ж ми будемо у прокуратуру на своїх подавати? Я сказала, що тоді напишу сама, адже інакше багаторічне розкрадання коштів буде продовжуватися, якщо громада не стане на захист своїх громадських коштів. Це ж кошти платників податків, які крадуться від освітян, культури...

Від імені Конгресу захисту української мови я написала звернення у Генеральну прокуратуру, інформуючи, що на наше прохання була проведена перевірка КРУ і факти розкрадання коштів, викладені в листі, підтвердилися, і попросила вжити заходів із метою унеможливлення подальшого розкрадання державних коштів. А йдеться про те, що кошти розкрадалися фактично з першого дня виділення грошей на державну програму.

І от восени 2005 року Генеральна прокуратура передала лист у прокуратуру міста Києва. За процедурою відкриття кримінальної справи мала відбутися дослідча перевірка, що тривала майже півроку.

Ось нарешті офіційна постанова про порушення кримінальної справи №50–4415 від 1 серпня 2006 року. Поки що перевірено діяльність за 2003–2004 рік і лише дві комерційні структури, засновані Мовчаном, через які обертали на готівку державні кошти. Хоча постанова стосується «службових осіб», які начебто «зловживали довірою» керівництва ВУТ «Просвіта», неприємне враження залишається. Адже співзасновники, серед яких знову-таки, бачимо П.Мовчана і його заступника М.Нестерчука, мали би контролювати дії створеної ними структури. Принаймні мали поцікавитися, що вона робить із коштами. Діяльність ведеться через посередницькі структури, поза законами, без ніяких тендерів, належного бухгалтерського звіту.

— Як реагував пан Мовчан на ваші дії?

— Мовчан уже тоді писав листи на ім’я голови Верховної Ради. Звісно писав не сам, а через громадські організації, наприклад, мені до рук потрапив лист від Міжнародної асоціації «Козацтво». Сам Мовчан не хоче зі мною публічно говорити, не подає в суд. Я готова через «Дзеркало тижня» поставити йому запитання віч-на-віч.

Я не заважаю комусь працювати, а виступаю за те, щоби «Просвіта» виконувала належним чином взяті на себе зобов’язання, а не займалася комерцією. Наприклад дружина П.Мовчана Л.Голота є однією із засновників ТОВ «Видавничий центр «Просвіта». Вони займаються книговидавництвом. Книжки майже повністю передають на склад, і вони там лежать роками, замість того, щоб бути безкоштовно переданими в бібліотеки і школи. Організаторам вигідно, щоб книжки якомога довше лежали на складі, а потім їх можна було списувати. Звісно, книжки потроху продають по всій Україні. У книгарнях можна придбати хоч тисячу примірників книжок, виготовлених на державні кошти ВЦ «Просвіта»! Організатори ще й брали благодійні кошти на видання книжок, очевидно, готівкою. Адже на форзаці написано, що макет «Кобзаря», скажімо, виконано на благодійні кошти ЗАТ «Оболонь». А за даними КРУ жодних благодійних внесків не було оприбутковано — офіційно ВУТ «Просвіта» постійно жила на державні кошти.

А тепер найголовніше: книги, видані за програмою «Комплексних заходів з розвитку української мови», продаються, а жодних коштів, отриманих від їх продажу, не було оприбутковано. Хто отримує прибуток?

Тим часом газета «Літературна Україна» вже почала війну проти мене, адже Мовчан — член Спілки письменників України, а вони — офіційний друкований орган СПУ. На цій підставі мені відмовили в публікації в «Літературній Україні». Сам Мовчан жодних коментарів через газету не давав. Прикро, але жодна із газет, куди я зверталася, не погодилася на моє прохання розпочати полеміку з приводу цільового використання коштів на «Комплексні заходи з усебічного розвитку української мови».

Я веду радіопередачі «Мова і нація» на УРТ — 3 канал. Якось мене запитали в прямому ефірі про реалізацію комплексних заходів з усебічного розвитку української мови. Я досить м’яко сказала, що довкола «Просвіти» Мовчан створив кілька комерційних структур. Тут зателефонувала його дружина і звинуватила мене в брехні. Добре, що я мала під рукою усі необхідні документи, аби аргументувати свої слова. Після того П.Мовчан поговорив із моїм керівництвом, і за так би мовити наклеп мене на два місяці відсторонили від прямого ефіру, хоч я веду передачі на громадських засадах. Бо, мовляв, ми не хочемо зв’язуватися з Павлом Мовчаном.

— Чи зверталися ви до когось із політиків у цій справі?

— Я зустрічалася з багатьма депутатами, членами Української народної партії. Вони казали: ми розуміємо, яке це порушення, але Мовчан — член нашої партії. Мене обурив цинізм керівника УНП, який заявляв, що в нього у партії кришталево чисті люди і він ручається за всіх. Це тоді, коли я розсилала листи з матеріалами КРУ й особисто зверталася із закликом про розгляд партією матеріалів про розкрадання коштів членом УНП Мовчаном, адже щиро симпатизувала статутним завданням УНП. При зустрічі Костенко зауважив: «Я знаю, ви Валентина Стрілько, яка бореться з нашою партією». А я ж борюся не з партією, а з розкраданням коштів «Просвітою»!

Ще один член УНП, народний депутат минулого скликання відверто сказав: «Та читав я твої документи, ідеться ж про копійки». Може, для нього це і копійки.

Я також надіслала листа В.Яворівському, голові Спілки письменників України, бо і Мовчан, і Голота є членами правління СПУ. Відповіді не отримала до сьогодні.

— Ви говорите, що ВУТ «Просвіта» ім.Т.Шевченка з перших днів після реорганізації займалася розкраданням державних коштів. Невже правоохоронні органи раніше не цікавилися їхньою діяльністю?

— Ще за прем’єра Лазаренка КРУ провело перевірку за 1994–96 р.р. і констатувало факти розкрадання державних коштів «Просвітою», але не стало Лазаренка, і цю справу спустили на гальмах. Мене дивує тотальне небажання владних органів, через які йшли бюджетні кошти на виконання державної програми, контролювати ситуацію і вживати якихось заходів. Мінкультури, Мінфін, Мінекономіки... Я адресувала листи Мінекономіки (вони залишилися без відповіді) з проханням пояснити, які заходи вжито на те, що великі державні кошти одноосібно розподілялися «Просвітою». Без тендерів! Адже існує шкала, за якою, починаючи з певних сум, слід проводити тендери при освоєнні коштів. В Мінекономіки я зв’язалася з виконавцем, який їздив на перевірку в «Просвіту». По телефону він повідомив, що Мовчан переконав, що всі питання уже «залагоджені».

Цікавою є позиція Мінкультури — адже через нього ідуть кошти на фінансування заходів «Просвіти» (цього року 3 млн. грн.). Мінкультури навіть не в стані проконтролювати, які заходи із заявлених чи запланованих «Просвіта» справді реалізує. На що вони списують мільйонні суми? Адже документів, що підтверджують списання коштів, немає.

— І Мінкультури не мало претензій до «Просвіти»?

— Мовчан із року в рік міг міняти план заходів, не узгоджуючи це з Мінкультури. На мій лист із проханням пояснити, які заходи вжито у відповідь на розкрадання коштів «Просвітою», нещодавно від Мінкультури я отримала відповідь. Повідомляють, що розглядали це питання на колегії Міністерства, а мені особисто доводять до відома, що не мають права втручатися у діяльність громадської організації. Це був лист за підписом в.о. міністра культури. І це в умовах прозорої діяльності і унікальної ролі громадянського суспільства, про які невпинно говорить президент!

Я вважаю, що це нормальне явище — якщо йдуть бюджетні кошти, то державним органам треба регулярно перевіряти, як вони використовуються.

— ВУТ «Просвіта» — це все-таки не один Мовчан. Якими є перспективи цілої організації?

— Я вважаю, що керівництво «Просвіти» — велике гальмо всієї організації. Вже давно пора було Мовчану відійти від керма. Однак він не хоче цього робити. Для «Просвіти» — це велика трагедія. Адже в неї входить чимало відданих людей, які могли би набагато ефективніше працювати за іншого керівництва. До нас звертаються з регіональних відділень «Просвіти» з бажанням приєднатися до Конгресу захисту української мови.

— Які заходи сьогодні найактуальніші у сфері мовної політики?

— Форми роботи і нашої організації, і «Просвіти» одні й ті ж. Публічні заяви і звернення, судові позови. Зараз треба активно займатися пропагандою слова, прийняти Закон «Про статус державної української мови», здійснити аналіз законопроектів у сфері мовної політики, які чекають на розгляд Верховною Радою, і не допустити надання російській статусу другої державної мови.

Сьогодні необхідно в першу чергу створити державний орган, який буде відповідати за мовну політику. Навіть Рахункова палата констатувала незадовільний стан виконання «Комплексних заходів із всебічного розвитку української мови» протягом десяти років через відсутність такого координаційного органу. Розробленого плану заходів «Просвіта», по суті, не виконувала. Моніторинг мовної ситуації в областях не здійснювався. В жодній області курсів української мови не було відкрито.

Оскільки виконавцями «Комплексних заходів» є фактично всі державні структури (Державний комітет радіо і телебачення, Міносвіти тощо), я вважаю, що вкрай потрібен державний координаційний орган. Департамент мовної політики при Кабміні так і не був створений. Навіть такі прості, здавалось би, заходи як відкрити певну кількість шкіл з українською мовою викладання вимагають постійного контролю. Хто, скажіть, перевіряв фактичний стан справ? Скільки шкіл, особливо на сході України, справді ведуть викладання українською мовою? Цим повинне займатися управління мовної політики. Роботи в мовній сфері дуже багато.