"Свободу" закрили в музеї

У Національному художньому музеї України презентували проект "Музей Свободи/Музей Майдану". Першою виставкою стали інсталяції Влодка Кауфмана під загальною назвою "Свобода". А першою громадською акцією - перформанс на східцях музею, що замінив офіційне відкриття з громадянським пафосом і передвиборними промовами.

"Гніздо", розміщене в інтер'єрі Нацмузею, здалося мені однаково прекрасним і спірним. Ну хто, питається, створює величезні (на весь зал провідного в Україні музею) інсталяції з сухих гілок... і все?

Однак, крім згаданої вище, не дуже охайної, навіть безсоромної у своїй відкритості всім поглядам та емоціям "споруди", в просторому приміщенні й справді нічого немає.

Чорні гілки - і білі стіни.

Побачене - "заворожує".

Це - як "сад каменів".

Утім, починати огляд доводиться не з гілок. Ще на першому поверсі приміщення музею, в холі, багатьох захоплюють дзеркала з написами на кшталт: "Де знищено свободу, там ніхто не відважиться говорити. Публій Сір". Або: "Влада - це зобов'язання. Свобода - відповідальність. М.Ешенбах".

За словами організаторів, "дзеркальний" куточок невдовзі перетвориться на "Будку гласності". Кожен відвідувач музею зможе тут висловити думки вголос і записати свою думку про те, що відбувається нині у країні.

Ну і - про Майдан, звісно ж. "Свобода - це..." - пропонують завершити фразу різнобарвні стікери, наклеєні спеціально для такого самовираження на відбиваючих поверхнях.

- Гніздо для мене завжди було символом свободи, це як "тил" конкретної людини, а дзеркала - як ключі до світу "ідей", - каже автор інсталяції Влодко Кауфман.

Пояснювати, що він мав на увазі під своєю спорудою, автор спочатку не дуже-то й хотів. Але - попросили музейники. На цьому "свобода" Кауфмана скінчилася. Що зайвий раз підтвердило ідею самої експозиції його авторства.

- Я песиміст, коли йдеться про абсолютну свободу, - знизує плечима Кауфман. - Наша свобода закінчується на тому, що всі ми живемо на планеті Земля. Куди ж із неї втечеш? У смерть? І все-таки абсолютна свобода існує! Як ідеал. Про життя серед інших людей і про втечу в абсолютну свободу я й розповів двома інсталяціями в наступних залах. Ходімо подивимося...

Дивимося... "Абсолютна свобода" (за Кауфманом) виявляється чорно-білим шипучим океаном на відеоролику. Шлях до нього лежить через байдарку на білому помості й... побиту, обгорілу лопату родом із революційного Майдану. Це експонат майбутнього музею. "Може, вона там комусь життя врятувала?" - каже художник.

- Виставка "Свобода" в нашому музеї стала ще одним кроком до створення музею Майдану, - розповідає заступник директора Національного художнього Юлія Ваганова.

Ми стоїмо в "середньому" залі навпроти засипаного чорноземом помосту-столу під білою скатертиною. Тут безліч автентичних дорожніх знаків. (Кауфман сказав, що "збирав" їх по українських дорогах). І ще трохи пожовтілих молоденьких кущиків у пластикових горщиках, а також уже вийнятих зі свого горщика-"будинку". ("Рослина думає, що вільна, коли росте до Сонця. Але насправді її ріст обмежений розмірами горщика" - Кауфман).

- У майбутньому цей музей стане платформою для громадських дискусій, платформою для демократії, - продовжує пані Ваганова.

- Присвячувати цю "стартову" виставку власне Майдану ми не стали, адже Свобода - це основна ідея, ось і... Крім того, щоб говорити про події осені-2013 - весни-2014, має минути час. Тепер усе ще на емоціях, - розвиває тему заступник директора.

За словами ініціаторів створення "Музею Свободи/Музею Майдану" Олександри Бакланової (компанія pro.mova) і Василя Рожка (Міністерство культури України), до створення музею - дискусійного майданчики, музею - віртуальної "платформи" для демократії підключилася безліч інституцій.

"Кілька ініціатив об'єдналися не проти чогось, а "за", - резюмує Ваганова.

Це (цитую за прес-релізом) і Державний заповідник "Тустань", і Національний заповідник "Софія Київська", музей Івана Гончара, Агентство культурних стратегій, Національний музей мистецтв ім. Ханенків, Музей історії Києва, Український інститут національної пам'яті, НДІ памяткоохоронних досліджень, Національний музей ВВВ 1941-1945 р. Не кажучи вже про добровольців-волонтерів.

Спільну ініціативу "Музей Свободи/Музей Майдану" створено тільки в жовтні. Але всі місяці, що минули після Революції гідності, музей Майдану (завдяки її нинішнім учасникам) продовжував поповнюватися експонатами. Наразі на території Музею Івана Гончара зберігається понад півтори тисячі артефактів. Включно зі знаменитою "йолкою". А також сотні аудіо- та відеозаписів. Як пояснили під час прес-конференції представники ініціативної групи, приносити нові артефакти для передачі в колекцію варто й тепер.

- Врятовані з барикад експонати залишилися "безіменними", а тепер ми зможемо задокументувати їхню історію, - підкреслили представники ініціативи "Музей Свободи/Музей Майдану".

У найближчому майбутньому в рамках виставки "Свобода" планується проведення творчих зустрічей та громадських дискусій. Незабаром нові проекти будуть і на інших музейних
(і не тільки) майданчиках.

Можливо, така соціально-політична активність і нетипова для "класичних" українських музеїв? Але... Саме Національний художній музей, що міститься початку вулиці Грушевського, ще зовсім недавно виявився якнайсправжнісінькою передовою революційних подій.