Петриківський розпис на протитанковій гранаті

У Музеї історії Києва (за підтримки асоціації "Україна-Франція) відбувається виставка "Військово-польовий АРТ" (твори 26 майстрів народно-прикладного мистецтва з 11 областей України). Проект поєднує народну творчість і артефакти війни: амуніцію, обмундирування із зони АТО.

Сама виставка - як симбіоз війни й мистецтва. Нечасто побачиш петриківський розпис… на реактивній протитанковій гранаті "Муха" або вишивку на обмундируванні бійців. А ще - інкрустації з соломи, канонічна ікона на ящиках з-під патронів.

"Мілітарі"-атрибути пройшли через горнило воєнних подій на Сході України. Потім ці об'єкти було зібрано й доправлено в Київ. І вже звідси – адресовано індивідуально майстрам народної творчості.

Сама ж ініціатива прийшла із зони АТО. Автор і куратор проекту - Павло Ротар - боєць батальйону міліції спеціального призначення МВС України "Золоті Ворота". До речі, серед умільців є й учасники АТО (вони проходять службу безпосередньо в зоні бойових дій).

Мета проекту - довести, що сила життя, прагнення до краси та гармонії долають жахіття війни.

- Війна - найгірше, що може бути у прояві людства: це смерть, голод, холод, - каже Павло Ротар. - Через виставку хочу показати бодай дещицю того, що й під час війни є місце красі. Весь рік готував проект. Швидко з ним зрісся. Щоразу привозив на ротації нові й нові артефакти війни. Щоб українським майстрам було "на чому" творити. Задіяні різні матеріали - дерево, метал, мішки, чохли, військовий одяг. Українське прикладне мистецтво десь консервативне. А тут пропонується креатив, нові форми. У найближчому майбутньому хочемо показати виставку не тільки в Києві.

Нині ж у Музеї історії Києва - мотанки з камуфляжу, медичних бинтів, різьблення на патронному ящику, фіш-інкрустація, зроблена дітьми (з риб'ячих кісточок). Ще – вишивка на маскхалатах і чохлах, пірографія, різьблення по дереву, інкрустація соломою на ящиках з-під патронів, український розпис на гільзах, касках, градах, осколках. Є навіть іграшка деркач від майстра з Чернігівської області Сергія Святного на ящику від боєприпасів, випалювання на дереві, де з фотографічною точністю зображений портрет дівчини (майстер Вадим Сандига із Золотоноші). Ще - зображення козака Мамая та відома канонічна ікона "Не ридай Мене, Мати" від Уляни Томкевич.

Одне слово, зібрані роботи майстрів із різних регіонів України, тому й представлений цілий спектр народної творчості.

Організатор зізнається, що побачив виставку цілком тільки недавно, адже військові атрибути в їхньому початковому вигляді надсилалися майстрам поштою.

- А вже майстри, своєю чергою, надсилали мені свої твори. Самому було цікаво, як митці обіграли той або інший атрибут воєнних дій. Наприклад, майстриня петриківського розпису Наталія Жарко - одна з найкращих в Україні - талановито оформила ящики, осколки, гільзи.

Важливо відзначити, що артефакти війни, хоч до них і доторкнулися руки майстрів, не стали гламурними. Наприклад, майже всі ящики не перефарбовані, на них залишилися маркування, вади.

- Усі майстри щиро, з добрим серцем погодилися брати участь у цьому проекті. Адже вони також випробовують себе у новому форматі, показують свою творчість на виставці. З якими з атрибутів безпосередньо пов'язані мої емоції? Наприклад, на моїй розгрузці майстриня зробила решетилівську вишивку. А саме ж у цю розгрузку я вкладав ріжки, гранати…

Суть проекту - показати красу народно-прикладного мистецтва крізь призму війни. Якби ці предмети із зони АТО були виставлені в їхньому "первісному" стані, то несли б гнітючий характер, але до них доторкнулася рука майстра, наклавши печать краси і духовності. Адже прагнення до життя й любові сильніше, ніж летальна зброя.