Мистецтво часів війни: які значущі українські книжки вийшли з початку повномасштабного вторгнення

Чи можливе літературне переосмислення ситуації, коли активно йдуть бойові дії? Як вплинула ця проклята війна на культуру й літературу зокрема й чи доречно наразі  вдаватися до аналізу літературних творів?  Хто з літераторів вже наважився написати на тему парадоксальності та недоречності цієї війни? На ці запитання в коментарі ZN.UA відповіла Світлана Стретович, програмна директорка LITOSVITA, кандидатка наук з соціальних комунікацій, медіатренерка, модераторка Книжкового клубу Верховної Ради.

«Велика війна скасувала попередні плани всіх, хто залучений в культурний процес. Частина фахівців поїхали з країни й працюють тепер дистанційно - мова йде про редакторів та артдиректорів, письменників, драматургів, режисерів. До голосу українців почали прислухатися за межами України уважніше.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Що почитати? Ось найкращі українські книжки 2022 року за версією премії ВВС

На церемонії вручення «Ґреммі», скажімо, виступала поетка Любов Якимчук з «Молитвою» з «Абрикосів Донбасу», Сергій Жадан отримав днями серед численних нагород за цей час Премію миру німецьких книгарів, Юрію Андруховичу вручили премію Гейне. І подібних спалахів було багато за цих вісім місяців. Українців всюди нагороджують - таким чином підтримують. А отримання нагород дає можливість спрямовувати фокус на тему війни, тероризм Росії, злочини Росії проти української нації», - розповіла вона.

Світлана Стретович наголошує, що зараз український голос набрав ваги, бо війна стала помітною з різних країн. У літературі з’явився попит на перепрочитання української історії та класичної літератури. Це можна відстежити за темами, проговореними в подкастах, лекціях, на зустрічах. Звернути увагу на перші позиції в продажах найбільшої книжкової платформи Yakaboo чи поцікавитися хітами продажів у Книгарні «Є».

«Наприклад, «Нарис історії України» Ярослава Грицака – це сучасний must read. Окремим напрямом стала в літературі тема, як проговорювати війну з дітьми чи як працювати з травмами, як реагувати на війну. Простір української дитячої книги «Барабука» ініціювала серію зустрічей «Як говорити з дітьми про війну». З’явилися дитячі книжки, центральною темою яких є війна. Великою художньою формою література звітує, як правило, коли проходить певний час від подій - тому чекати щось подібне поки зарано. Вже запланований вихід на 2023 рік книги Марка Лівіна та Іллі Полудьонного «Як це, війна?». Їхній попередній нонфік став бестселером. Переконана, на цю книгу очікує такий самий результат. Наразі кожна анонсована книговидавцями книжка - це значуще з тієї причини, що видавці вірять в майбутнє і вкладають гроші в книжки. За цей час вийшла потужна поетична збірка Катерини Калитко «Люди з дієсловами», нонфік від Ольги Дубчак «Перемагати українською. Про мову ненависті й любові», збірка репортажів журналістів Reporters від видавництва «Лабораторія» - «77 днів лютого. Україна між двома символічними датами російської ідеології війни». А шведське видавництво Norstedts першим опублікує нову книжку Оксани Забужко «Найдовша подорож». Це есей Оксани Стефанівни про два плани війни - 300-літній та 30-літній», - розповіла вона.

Світлана Стретович/Facebook

Світлана Стретович зазначила, що наразі розваги мирного часу, серед них дехто називає і літературу, іноді видаються недоречними. Мовляв,  ми продовжуємо пити каву всюди, співати так само, щоб підтримувати бойовий дух. Література, як зафіксована думка та спійманий сенс, важливі саме в якості того, щоб звучав діалог.

«Суспільство має продовжувати гомоніти - можна про аналіз творів, чому б і ні? Пам’ятаєте, де бійці на Харківщині звільняють білборд - а там Шевченко. Ну та ясно, що це натяк, щоб не забували про «слова». Талановитий автор завжди є виразником тих відчуттів, через жорна яких ми проходимо щоденно й іноді від них німіємо. Автор - це камертон страшного часу. Добре, коли він звучить, шукає доречну інтонацію, щоб висловити біль та співчуття. Проговорювати все що відбувається - дуже важливо. Бо такий масив горя подолати з закритим ротом неможливо.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Ветеран і автор книги «Intermarium» розповів французьким журналістами про перспективи Тримор’я

Ставлення до текстів від початку війни в мене кардинально змінилося. Частину з них тепер не можу читати, бо література іноді видається дуже надуманою та пластмасовою. Але справжніми залишаються «Інтернат» Сергія Жадана, «Точка нуль» Артема Чеха та «Доця» Тамари Горіха Зерня. Ці тексти про українське суспільство, суперечливості та вміння вижити під час війни.

Думаю, що нинішня ситуація стимулює митців працювати з усвідомленням, що все зафіксоване зараз - це важливо для наступних поколінь. Документування в емоційній пам’яті - написання віршів, пісень, есеїв нагадуватиме нам імена загиблих і ціну, яку щоденно платить українська нація за сьогоднішню можливість бути. Але я мало знаю на цей момент митців, які залишилися в периметрі творчості, бо наразі надважлива творчість для більшості - це волонтерство або служба в лавах ЗСУ. Придбані автівки, турнікети, зимова екіпіровка для фронту. Бліндаж, автомат, побратими, бойові завдання», - вважає Стретович.