ОЛЕКСАНДР ТКАЧЕНКО ЗНОВУ В ПРЯМОМУ ЕФІРІ

Олександр Ткаченко, автор «Післямови» й «Облич світу», а нині керівник «Нового каналу», 31 березня знову з’явиться на екрані — він зустрінеться з лідерами провідних партій і блоків. На «Новому каналі» — спецпроект «Вибори-2002», який підіб’є перші підсумки голосування й у ніч після виборів дасть перші прогнози.

— Олександре, три роки ви керуєте «Новим каналом». Чи означає ваше рішення — 31 березня зустрітися в прямому ефірі з лідерами політичних партій України, — що ви повертаєтеся до журналістської роботи?

— Менеджер і журналіст — абсолютно різні види діяльності. Останні два роки реальної можливості займатися журналістикою, попри велике бажання, у мене не було. Екстремальні умови виборів — хороший шанс до неї повернутися. Сподіваюся, найближчим часом я зможу поєднувати керівництво каналом і журналістику.

— Чи не пов’язана ваша поява в ефірі з тим, що ви не можете цілком покластися на своїх колег при зустрічі з такими політичними зубрами?

— Ні, переконаний — скоріше зубри повинні побоюватися наших журналістів. Сподіваюся, моя присутність не зашкодить нашому проекту, та й мені самому, ясна річ, це буде цікаво.

— Вас визнавали одним із найкращих журналістів України. Чи домоглися ви подібних успіхів як менеджер?

— Оскільки аналогічних призів у цій сфері немає, сказати складно. За об’єктивними результатами канал домігся певних успіхів. Економічні показники теж дозволяють вважати, що телеканал на правильному шляху.

— Чи змінила вас посада?

— Попри проблеми, що існують у журналістиці, вона набагато більш вільна. У бізнесі ти відповідаєш за гроші, за людей, за майбутнє великої структури, і це вимагає принципово інакших підходів, ніж тоді, коли ти відповідаєш за якість програми, навіть коли вона пов’язана з політичною журналістикою. Навряд чи зможу бути таким, яким був два-три роки тому. Якщо й робитиму програму, то не політичну, а таку, що більше відповідає моєму нинішньому стану. Сказати, як я змінився сам, важко. Робота вимагає постійно змінюватися, переоцінювати рішення, набагато жорсткіше ставитися до самого себе.

— Чи можливо й у бізнесі знаходити внутрішню гармонію та свободу?

— Безумовно можливо, інакше немає сенсу цим займатися.

— Що змінилося в суспільстві з часу останніх виборів у парламент?

— Сподівання суспільства стали позитивнішими. Вже не стоїть дилема: ліві чи праві. Політики набагато більше уваги приділяють тому, як організувати свою передвиборну кампанію. Вибори стали технологічнішими, але я поки що не бачу, щоб вони стали професійнішими. У передвиборних штабах ще багато безладдя.

— Як змінилася політична реклама?

— Раніше реклами було набагато менше. Одного-двох роликів вистачало, аби виграти кампанію. Реклама стала складнішою, різнорівневою, різноплановою, явно розрахованою на два-три кроки вперед.

— Чия реклама особливо привернула вашу увагу?

— Мабуть, нове обличчя Медведчука, деякі підходи, придумані блоком «Жінки за майбутнє», Партією зелених, «Нашою Україною». Але особливо яскравого, такого, що запам’ятовувалося б, що стало б класикою жанру, — ні, не побачив.

— Чи змінився склад політичної еліти?

— Політична еліта стала більш прагматичною та цинічною. Прийшло розуміння того, що політикою треба займатися професійно. І хоча в парламенті як і раніше буде багато бізнесменів, думаю, що це останні вибори, у яких вони беруть таку активну участь.

— Прагматизм спрямований...

— ...на завоювання влади.

— А влада потрібна для?..

— Судячи з роликів — для шляхетних цілей.

— Як, на вашу думку, змінився виборець?

— Судячи з соцопитувань, більшість громадян хочуть іти на вибори й розуміють, що можуть вплинути на їх результат. Але люди навчилися жити окремо від того, що відбувається у верхах.

— У чому принципова відмінність українського комерційного телебачення від західного?

— Наше телебачення стає дедалі схожішим на західне. Але наші можливості поки що не порівняти навіть із можливостями російського ТБ. З іншого боку, це змушує працювати в більш жорсткому ритмі, щоб успішно конкурувати. І той факт, що багато каналів стають комерційними, мене тішить, хоча інтелектуальні програми з них пішли. У результаті це приведе до того, що з’являться спеціалізовані канали, які демонструватимуть незрівнянно вищу, ніж за радянських часів, за якими дехто так сумує, якість інтелектуального продукту. Якщо ринок ТБ буде прозорим і розвиватиметься відповідно до цивілізованих стандартів, то, попри специфічність, телевізійний бізнес може бути ефективним.

— Хотіли б ви, щоб «Новий канал» став тільки інформаційним, усе-таки інформаційні програми — найсильніша його сторона?

— «Новий» цікавий взагалі, а не лише своїми інформаційними програмами. Займатися винятково новинами — велика спокуса, але для мене тоді було б краще робити свою передачу.

— На «Новому каналі» йде найкраще в Україні ранкове шоу «Підйом», але явно бракує вечірніх розважальних програм.

— Якщо все піде за планом, то вже цієї весни з’явиться розважальне шоу, і не одне. Ми запускаємо кілька нових проектів, зокрема й серіал разом із російськими партнерами.

— Чи дивитеся ви телевізор для власного задоволення?

— Ближче до ночі дивлюся який-небудь фільм, футбол.

— У вас підростає 12-річна донька. Чи багато часу вона проводить перед телевізором?

— Хотілося б, щоб поменше. Іноді дає слушні поради, які фільми чи серіали повинні в нас іти.

— Ви прислухаєтеся до її порад?

— Як до доньки — так. А позаяк вона поки що не співробітник «Нового каналу» — не дуже.

— Ви хотіли б, щоб у майбутньому вона займалася телебаченням?

— Підсвідомо так. Та якщо вона вибере в житті щось інше, я буду ще щасливіший.