І ЦЕ ВСЕ ПРО НАС

Програми так званого реального телебачення захопили увагу мільйонів глядачів у всьому світі. Близько п’яти років тому голландська телевізійна компанія Endemol стала першою, котра випустила в ефір програму, що завоювала потім увесь світ. Джон де Мол — натхненник проекту — згадує: «Якось ми зібралися, щоб вигадати програму, цікаву для всіх глядачів. Через чотири години обговорення ми здалися. Вже після зборів я розговорився з колегою, котрий розповів мені про щойно прочитану статтю: про проект «Біосфера-2», американський експеримент: вісім добровольців перебувають у замкненому скляному просторі під спостереженням і протягом тривалого часу мусять забезпечувати свою життєздатність за обмежених можливостей. Це й дало мені ідею для Big Brother — помістити людей разом у замкнений простір і спостерігати за їхньою взаємодією, що поклало початок новому жанрові на ТБ — ТБ реальних людей. Я не називаю його реальним телебаченням, оскільки люди не перебувають у «реальних» ситуаціях».

Спостерігати за взаємодією реальних людей виявилося не менш цікаво, ніж дивитися фільми за участю найзнаменитіших акторів. Автори нового жанру точно вгадали бажання телеглядачів. І, як будь-яке нове явище, реальне ТБ опинилося під вогнем критики. Британський бродкастер і психолог Олівер Джеймс закликав до наукового вивчення впливу reality show на їхніх учасниках. Виступаючи на Едінбурзькому телевізійному фестивалі, доктор Джеймс висловив побоювання, що деяким людям, які беруть участь у шоу, може бути завдано шкоди. Коментар доктора Джеймса підтримала телеведуча і журнал-істка Ванесса Фельтц. Вона взяла участь в одному з випусків знаменитого шоу Big Brother для знаменитостей (із благодійною метою) і не уникла нервового зриву під час програми. За її словами «ті, хто вирішують взяти участь у шоу і гадають, що їм немає чого втрачати, помиляються. Ви втрачаєте свою приватність, своє минуле і майбутнє». Інша учасниця шоу, котра сподівалася стати відомою й отримати роботу діджея, вийшла з гри, думаючи: «Боже, невже я справді все це говорила й робила?». Будь-який канал, на якому виходить реальне шоу, залучає психологів, аби вибрати потрібних учасників, а також пропонує психологічну допомогу після програми. Але психологи вважають, що робота в ролі соціальних працівників — справа не телевізійників, і пропонують спільні наукові дослідження. У травні цього року Бі-Бі-Сі за участі двох британських університетів здійснило свій проект під назвою «Експеримент». Тюремний експеримент. П’ятнадцятьом його учасникам запропонували на вісім днів стати наглядачами і ув’язненими з тим, щоб психологи могли на їхньому прикладі досліджувати природу влади. 30 років по тому Бі-Бі-Сі повторює горезвісний стенфордський експеримент.

1971 року американський психолог доктор Філіп Зімбардо розпочав двотижневий експеримент, метою якого було досліджувати, як змінюється поведінка людей у жорстких обставинах. Для цього в Стенфордському університеті 18 студентів-добровольців були поміщені в спеціальне відділення, обладнане під в’язницю, і розділені на «в’язнів» і «наглядачів». «Наглядачам» дали повну владу над «в’язнями». Хід подій знімали на камеру. Експеримент достроково зупинили, оскільки поведінка «наглядачів» стала нестерпно грубою, вони поводилися, мов садисти. Згадує доктор Зімбардо: «Я не відразу зрозумів свою роль в експерименті. Будучи безпосереднім керівником, я мимоволі став відчувати себе і думати як начальник в’язниці, а не як психолог. Коли «в’язень» № 8612 почав страждати від емоційного занепокоєння, дезорганізованого мислення і неконтрольованого плачу, я думав (як і годиться тюремнику), що він намагається нас обдурити, аби ми його звільнили». Результати експерименту вразили і його автора, тому Філіп Зімбардо заявив, що подібне не повинно повторитися. Багато років він був засмучений кепською славою свого експерименту, що зробив ціле покоління психологів гранично обережними. «Психологи стали виходити з того, що людина настільки вразливе створіння, що коли вона не пройде той чи інший тест, то це назавжди зруйнує її самооцінку. Тому більшість тестів здійснювалося лише через опитування. Психологи тільки запитують: «Уявіть собі, що ви наглядач, як ви поводилися б?»

Та все ж Бі-Бі-Сі вирішило повторити тюремний експеримент. Жодного призу. Представники Бі-Бі-Сі заявили: «Ми хочемо досліджувати, як працює суспільна система, як поводяться люди за певних обставин: сприймають їх чи виступають проти. Запропоновані умови нагадують радше школу чи офіс, де одна частина людей має владу над іншою. Бі-Бі-Сі сподівається, що цей експеримент корисний для науки, він демонструє, як люди взаємодіють із владою». Організатори нового експерименту наполягають, що нічого подібного до стенфордського експерименту в них не відбудеться. «Зімбардо поставився до експерименту трохи наївно. Він не розумів, у що себе втягує. Екстремальні події стали можливими через неправильне керівництво. Ми зробили висновки з його досвіду, аби створити ста-більніші і безпечніші умови. Ми впевнені, що наш експеримент буде більш контрольованим і продуктивним для науки. Найголовніше — створити враження відсутності приватності. «Покараннями» будуть обмеження, наприклад, в улюбленій їжі чи сигаретах. Ми знаємо, що не треба робити нічого екстремального, аби викликати в учасників реакцію. Тривіальні речі можуть мати величезне символічне значення, оскільки вони визначають статус».

Доктор Зімбардо скептично ставиться до телевізійного експерименту. «Такий експеримент неетичний і не повинен проводитися задля сенсаційного ТБ. Я здивований, що британський університет буде втягнений у створення ТБ-шоу. Очевидно, дослідження проводиться з надією, що буде спровоковано драму, як і в моєму експерименті. Якщо ні, то це буде нудно. Присутність же телевізійних камер стримуватиме учасників у їхній природній поведінці, а отже, зменшуватиме цінність наукового експерименту». Організатори ж стверджують, що люди не зможуть увесь час думати про камеру і працювати на неї. «Ми спеціально вибираємо людей, котрі розуміють, що це робота, а не демонстрація себе. Ми не прагнемо сенсацій». Психологи схвалюють шлюб між наукою і ТБ. «Ми обмежені в коштах і не змогли провести дослідження без Бі-Бі-Сі, вартість одного випуску програми набагато більша від будь-якого гранта, який можемо одержати. Ми хочемо провести дослідження, результати якого будуть корисні протягом бага-тьох років». Філіп Зімбардо, ставлячи під сумнів етичність і наукову цінність програми Бі-Бі-Сі, втім, схвалює реальне телебачення в цілому, котре спричинило такий величезний інтерес до психології. Телебачення ж може вибирати, у якій формі цей інтерес використовувати.

1 червня на Новому каналі стартував спільний російсько-український проект «За склом. Тепер ти в армії». 10 юнаків і дівчат з України та Росії, відібраних серед тисячі охочих, вирішили пройти 5-тижневе випробування у навчальному центрі армійської підготовки «Десна». Піддаючись великим фізичним і психологічним навантаженням, їм потрібно витримати інтенсивний курс армійської спецпідготовки. Чи змінять нові умови і вимоги уявлення учасників проекту про самих себе? Напевно. Армія не може обходитися без героїв. «Армія за склом» продемонструє свого героя. Яким він буде? Дивіться на Новому каналі щодня: понеділок—п’ятниця 14.20, 20.40, 0.35;. субота 10.50, 13.30, 18.50 (ток-шоу в прямому ефірі); неділя 14.10.