ЛЬВІВСЬКИЙ ОПЕРНИЙ КАЛЕЙДОСКОП

Музичний вітер із Західної України доносив фрази з опер Дж.Пуччіні та Ю.Мейтуса, акорди з балетів П.Чайковського та А.Петрова й особливо чітко чулися фрагменти з вердівського «Набукко». Оперний театр зі Львова поспішав до столиці...

Урочистості на честь століття Львівського державного академічного театру опери та балету імені І.Франка почалися ще 19 лютого. Ювіляри протягом року приймали на львівській сцені концертні поздоровлення від усіх оперних театрів України. А 19—20 жовтня винуватці торжества дарували своє мистецтво слухачам Києва. Директор Львівського оперного театру, заслужений працівник культури України Тадей Едер звернув увагу на те, що нинішній приїзд трупи його театру — це не звіт про діяльність, не пересічні гастролі, а свято. Першого дня «святкового диптиха» на сцені Національної опери України було представлено львівський варіант постановки опери Дж.Верді «Набукко» (спектакль спеціально підготували до ювілею).

А кульмінацією торжества, його повнозвучним акордом став гала-концерт із фрагментів опер і балетів, що виконуються на сцені Львівського театру. «Оперний колаж» створено у творчій співдружності художнього керівника театру, диригента Мирона Юсиповича і режисера-постановника з Італії Джузеппе Вішилії, який свого часу ставив спектаклі з Пласідо Домінго в Grand Opera в Парижі. Справжньою прикрасою концертного дійства стали елементи сценографії Євгена Лисика, використані в оформленні сцени. Його роботи своїм символізмом і глибиною надавали музиці особливої космічності. Саме з таким відтінком сприймалась увертюра концерту: візуальним супутником антракту до третьої дії опери «Лоенгрін» Р.Вагнера було полотно з зображенням польоту в безодні Всесвіту дитини зі свічкою.

Після вступу слухачів запросили у світ Опери. Усі запропоновані фрагменти об’єднувало те, що в них утілювалися споконвічні колізії добра та зла, любові та заздрощів, обов’язку та почуттів. Так, у перше коло оперного калейдоскопа ввійшли сцени з творів італійських композиторів. У масштабному фіналі з першої дії опери «Набукко» вирізнилася виконавиця партії Абігаїлли — Людмила Савчук. Історичну фреску змінив камерний ліричний дует з опери «Богема» Дж.Пуччіні, блискуче виконаний народним артистом України Романом Вітошинським і Марією Хохлогорською. А слідом за закоханими йшов демон зла, підступний Яго (монолог з опери «Отелло» Дж.Верді). Анатолій Липник, заслужений артист України, не лише продемонстрував виразність голосу, а, ввійшовши в роль, своєю акторською грою «заповнював» порожній простір сцени (що не завжди можна сказати про інші номери концерту).

Як своєрідні антракти оперної дії сприймалися балетні номери. У «Великому класичному Па» на музику П.Чайковського солісти балету по черзі демонстрували свою майстерність. У сцені з балету «Створення світу» А.Петрова (він, як і «Набукко», є однією з прем’єр Львівського театру цього року) привертала увагу не так хореографія, як художнє полотно Є.Лисика: Мадонна з немовлям, зі стуленими вустами, зі сповненим скорботи поглядом, спостерігала народження світу.

У другій, українській, частині концерту найвиразнішим, щиро та драматично виконаним фрагментом був дует Ганни й Михайла з опери Ю.Мейтуса «Украдене щастя» (солісти — заслужена артистка України Ольга Гавриш і народний артист України Ігор Кушплер). А заключний «триптих» концерту — монолог Богдана з опери «Богдан Хмельницький» К.Данькевича, гопак із балету «Тарас Бульба» В.Соловйова-Сєдого і сцена з хором «Засвистали козаченьки» з опери «Тарас Бульба» М.Лисенка — виглядав помпезним, масштабним, урочистим, гідним фіналу... і водночас — сумним. Сумним тому, що глядач знову побачив механічне шикування в шеренги козаків, котрі вимахували шаблями й на завершення винесли прапор. Це прямо резонувало з аналогічним вирішенням цієї сцени в постановці Національної опери України. І явно відчувалося, що твори, які є національним надбанням, покликані жити вічно, невблаганно «цементуються», костеніючи в одноманітних статичних постановках.

Гала-концерт показав чудові творчі сили Львівської опери. Хотілося б побажати, аби театр не тільки пишався багатими традиціями, а й активніше опановував музичні барви сучасних опер. Кроки в цьому напрямі вже робляться: готується до постановки опера М.Скорика «Мойсей» за твором І.Франка, яка стане останньою українською оперною прем’єрою тисячоліття. На прес-конференції прозвучала пропозиція показати новий твір на сцені Національної опери України. Що ж, залишається тільки уважно стежити за афішами.