А ще — вони були шалено красиві й зовсім різні. Я познайомилася з ними десь у 90- му, під час канікул на селі. Це було літо першого поцілунку, першої самогонки і першої справжньої жіночої дружби, коли на двох одна помада і гребінець — на двох один.

На двох один із Галкою, якій було вже 14, тобто старшою на рік за мене. Чарівно кирпата, зухвала, густе темне волосся, коротка стрижка з довгою чолкою, карі очі та маленькі груди.

Вона постійно реготала на всі свої гарні зуби, хлопці вкладалися штабелями і боялися чіплятись, бо вона була гостра на язик і «свій пацан».

Не була гулящою, що їй приписували заздрісники. Але фліртувала й цілувалася багато, особливо з приїжджими хлопцями.

Вже тоді підсвідомо вона хотіла вирватись із «цього села». Уперше спробувала завдяки мені.

В сьомому класі, після того самого першого літа, мене відправили жити в село. Це було заслання через жахливі стосунки з вітчимом, бо вітчим був телепень, а я протестувала дискотеками, цигарками та втечами з дому.

На засланні мені, загалом, велося добре, бабуся й дідусь мене любили. Але в Києві вже був Сокол, моє третє перше кохання, і всім серцем я рвалася до Києва.

Я Галку не вмовляла, повірте, вона тікала як одержима. Ночували ми десь по маминих друзях, куди одного разу вночі нас доставила тьотя в погонах, а перед цим ми багато годин провели в міліцейському відділку. Тьотя тоді сказала про мене, що я «плохо кончу». А про Галку нічого такого не сказала. Відтоді моя мама особливо незлюбила мою подругу.

Коротше, було різне. І нашу дружбу завжди хотіли розірвати злі недобрі люди. Але вона й сама розірвалася, коли мене повернули із заслання до Києва.

Галка жила своїм життям і зовсім не змінювалася з часом. Хіба що відпустила довге волосся, а волосся в неї було розкішне, не те що в мене.

Одного разу я приїхала в село й дізналася, що Галка виходить заміж. За мілкого негарного, схожого на пацюка хлопа. Чи Вова його звали, чи Толя? Хай буде Вова. Він був її першим мужчиною. І поводився з нею так, ніби це він мав розкішне волосся й кирпатого носа, а вона ніби була ощасливленим прищавим дембелем.

Усі були в шоці.

Вона реготала з усіх його похабних жартів, він її, кажуть, розбещував як міг. А ще — він мав гроші й машину і навчив її водити.

Не думаю, що це зіграло ключову роль, але у її виборі важило багато: сім'я вчителів була бідною, а за вікном мчали лихі-лихі дев'яності. Тому, коли Галка їхала по щебінці за кермом убитого старого опеля, — селом стелилися заздрість і захват.

Він одружився з нею і вивіз на хутір, де в нього були велика хата, гектар землі та свині, багато свиней. Вона народила йому доньку і поралася як баба, бо з дитинства була привчена до праці.
Одного разу я до них приїхала в гості. Галка зовсім не змінилася, тільки вже не реготала. Саме повернулася з грядок, сиділа на порозі з цигаркою в чорних руках і задумливо дивилася вдалину.

Далина була гарна.

Хутір містився на пісках, навколо росли сосни. У дворі — мальви, рай та й годі. Вона простежила за моїм поглядом. «Шо, блін, гарний краєвид?» — запитала вона, вклавши в це питання всі свої зневажені надії.

З часом вона переконала Вову, і вони переїхали в Київ. Він намагався вести якийсь бізнес, вона продавала гербалайф чи щось таке.

Але хуторянин Вова довго не витримав, усе згорнув, і вони повернулися назад у свої сосни до свиней.

Але Галка вже щось про себе вирішила і з часом знову почала тікати з села. Вова дуже мстив, бив її, зраджував із якоюсь страшною малоліткою, розпускав нехороші плітки, а головне — пояснив доньці, хто її мама, й заборонив спілкуватися. І якщо доти Галка розривалася між селом і містом, то потім зникла на роки.

Одного разу телефонувала до мене в Москву і просилася приїхати шукати роботу.

Але не приїхала.

Довго жила в Чехії, в Голландії, де і як заробляла — не моя справа.

Недавно знайшла мене в соцмережі, коротко поділилася своєю історією успіху. Виявилося, що її мрія здійснилася. І Галка, після всіх своїх закордонів, тепер живе в Києві. Купила квартиру в якомусь новому котеджному містечку в сосновому лісі. Живе там сама, ні від кого не залежить. Має власне дороге авто. Коли приїздить у гості до доньки і внука, то колишній чоловік дряпає те авто гвіздком.

Виглядає Галка так само, як і двадцять років тому. Довге густе волосся, плаский живіт і маленькі груди, молода, аж страшно. І навіть обличчя фарбує як тоді, в 90-тих.

Тільки погляд став злий. Розумний і злий. Раніше був просто розумний. Викладає селфі, де вона з надутими губками. Фоточки з іноземними чоловіками на морях. Постить жарти про стосунки чоловіків і жінок. Ненавидить зятя.

Це все, що я про неї знаю.

Коли я приїжджаю в село, то іноді зустрічаю її мамку, вчительку української мови і літератури. Та зі мною вітається, ніби не було ніякої війни.

Батько, учитель праці, помер. Побачила його портрет на цвинтарі. Сестра Людка, красуня з пишними грудьми, зеленими очима і хриплим голосом, нарешті розлучилася з чоловіком, алгоколіком та садистом, з яким була з 13-ти років. У неї дві доньки, старша вже зовсім доросла, а молодша хвора на ДЦП важкої форми, майже прикута до ліжка.

Людка живе в Миргороді й заробляє манікюрами.

Бачила її. В неї добрі розумні очі.