Підтримати
Те, що Україна розпочала контрнаступ проти російських загарбників якраз тоді, коли Захід відзначає річницю висадки в Нормандії 1944 року, було дуже обнадійливо. Цей наступ може переломити хід битви за Україну, так само, як висадка союзників на французькому узбережжі змінила хід Другої світової війни.
Військові кампанії рідко бувають в дусі «все або нічого», але українська операція близька до цього.
«Якщо Україна зможе відкинути і без того хитку російську армію, вона має шанс змусити Москву домовитися про припинення свого невдалого вторгнення. Але якщо Україна зазнає поразки, це стане гірким ударом для втомленого населення країни і може поставити під загрозу подальшу підтримку з боку деяких неспокійних членів НАТО», - пише в статті для Washington Post американський журналіст і письменник Девід Ігнатіус.
Представники адміністрації Джо Байдена вважають, що все почалося в понеділок з наступу українських військ на південь на декількох напрямках. Головна мета - перерізати «сухопутний міст» на південному сході України, який з'єднує Росію з її окупаційними силами в Криму, - вважають американські чиновники. Схоже, українська стратегія включає атаки на декількох напрямках, щоб можна було переміщати сили між ними для нанесення ударів там, де є найбільші шанси на успіх.
Представники адміністрації Байдена були заохочені кращим, ніж очікувалося, прогресом у понеділок, коли українські підрозділи пройшли через сильно заміновані райони і просунулися від 5 до 10 кілометрів на деяких ділянках довгого фронту. Це дало надію на те, що українські сили зможуть продовжити наступ на Маріуполь, Мелітополь та інші утримувані Росією населені пункти вздовж узбережжя, розірвавши сухопутний міст.
У вівторок сталася нова травматична катастрофа в зоні бойових дій - очевидна диверсія, через яку була знищена дамба Каховського водосховища. Потік води хлинув вниз по Дніпру в напрямку окупованого Криму. Росія і Україна обмінялися звинуваченнями за атаку, яку Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг назвав «обурливим актом».
Ігнатіус пише, що представники адміністрації «ще не дійшли висновку, хто саме прорвав дамбу: Росія чи Україна». Але її втрата може мати негативні наслідки для обох сторін. Тепер Україні буде важче просуватися на південь від Дніпра. Але російським військам також може бути важче маневрувати і захищати території, які вони утримують. Зрештою, це може вплинути на постачання охолоджувальної води для величезної Запорізької АЕС, втім це станеться не зараз.
Можливо, пройдуть тижні, перш ніж результати української кампанії стануть зрозумілими, але Києву вже вдалося розширити бойові дії в Бахмуті, за який точилися запеклі бої і який був «мертвою точкою» протягом всієї зими.
Напередодні українського наступу однією з помітних подій стала зростаюча дезорганізація російських військ. Євгеній Прігожин, який контролює найманців «Вагнера», майже щодня виголошував тиради проти російської армії. Наприклад, він стверджував, що її заяви про розгром українських сил на цьому тижні в Донецькій області були «просто дикою і абсурдною науковою фантастикою».
Ігнатіус звертає увагу також на те, що цього тижня найманці «Вагнера» захопили в полон російського підполковника Романа Веневітіна, після того, як деякі з його солдатів нібито відкрили вогонь по найманцях. Видання The Moscow Times процитувало пояснення Веневітіна: «Я діяв у стані алкогольного сп'яніння через особисту неприязнь».
«Загадкою залишається те, чому Владімір Путін терпить цей зростаючий безлад. Деякі експерти вважають таку пасивність характерною. Російський лідер дозволив Дмітрію Медведєву в часи його президентства проводити зовнішньополітичні експерименти, які самому Путіну не подобалися. Він дозволив підлеглим проштовхнути план пенсійної реформи 2018 року, щоб потім пом’якшити його, коли громадськість виступила з протестом. Путін не любить бруднити руки, здається, навіть у кривавій війні в Україні, яку він особисто розпочав», - пише Ігнатіус.
Готовність України зробити ставку на літній наступ - це показник впевненості президента Володимира Зеленського, а також необхідності для нього показати результати. Такі великі ставки у військовій історії часто закінчувалися погано.
Історик Рік Аткінсон, який готує другий том трилогії про війну за незалежність США, вказує на те, що невдача британського генерал-лейтенанта Джона Бургойна біля річки Гудзон у 1777 році змусила його капітулювати «в одному з вирішальних поворотних моментів не лише Революції, але й американської історії». Аткінсон нагадав, що американський генерал-майор Гораціо Гейтс писав про Бургойна незадовго до тих подій: «Очевидно, що генерал планує ризикнути всім одним необдуманим ударом». Так само генерал Конфедерації Роберт Лі, передчуваючи можливу поразку у війні на виснаження, «кинув кості» у 1863 році, розпочавши масований наступ під Геттісбургом. Він теж зазнав поразки.
Німецький диктатор Адольф Гітлер намагався переломити хід поразки, здійснивши Арденнський наступ у грудні 1944 року.
«Через шість тижнів після початку наступу, він провалився, і Третій Рейх був приречений», - зазначив Аткінсон.
На тлі цих невдалих проривів День висадки в Нормандії нагадує про те, що іноді армії доводиться йти на величезний ризик, щоб здобути позиції, необхідні для остаточної перемоги. Будь-який відвідувач пляжу Омаха в Нормандії згадає круті скелі в Пуант-дю-Ок, які американським рейнджерам довелося подолати, щоб витіснити німецькі війська. Могили солдатів, які загинули в День висадки в Нормандії, тягнуться майже до самого горизонту. Але тоді вони здобули перемогу і в битві, і у війні.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google