Підтримати
Чому люди вірять брехні деяких політиків, навіть якщо вона доведена? І чому так багато тих самих людей пропагують теорії змови? Може здатися, що брехня і конспірологічне мислення – це дві різні проблеми, але вони виявляються пов'язаними. Я вивчаю політичну риторику і намагався зрозуміти, як політики-популісти використовують мову, щоб створити собі культ, розділити нації, розпалити культурні війни і посіяти ненависть. Ця закономірність сягає корінням в античність і сьогодні спостерігається у лідерів, серед яких колишній президент Дональд Трамп, угорський Віктор Орбан та російський Владімір Путін. Ці лідери здатні за допомогою слів і промов викликати у людей таку емоційну бурю, що вони готові на такі вчинки, як марш на будівлю Конгресу або вторгнення в сусідню країну, пише для Politico професор семіотики та лінгвістичної антропології в Університеті Торонто Марсель Данезі, автор книги «Політика, брехня та теорії змови: Когнітивна лінгвістична перспектива».
Що викликає занепокоєння в таких промовах, так це те, що вони можуть маніпулювати не лише емоціями, такими як агресія; політики також можуть використовувати риторику, щоб впливати на думки і переконання громадськості, поширювати брехню і теорії змови. Ця брехня і теорії змови вперто протистоять фактам і можуть посіяти розбіжності, які дестабілізують їхні власні суспільства.
У своєму дослідженні я аналізую реальні промови політиків минулого і сьогодення, зокрема Трампа, Орбана і Путіна, використовуючи когнітивну лінгвістику – галузь мовознавства, яка вивчає взаємозв'язок між мовою і свідомістю. Я виявив, що протягом всієї історії промови диктаторів і автократів мають одну спільну рису: вони використовують дегуманізуючі метафори, щоб прищеплювати і поширювати ненависть до інших.
Добре задокументовано, що, наприклад, такі слова, як «плазуни» і «паразити», використовувалися нацистським режимом, щоб порівняти чужинців і меншини з тваринами. Силовики протягом всієї історії називали цільові соціальні групи «щурами», «шкідниками» або «чумою». І це ефективно, незалежно від того, чи схильні люди, які чують цю мову, робити екстремальні висновки. Якщо людина налаштована на ці метафори, її мозок насправді змінюється таким чином, що вона з більшою ймовірністю повірить у більшу брехню, навіть у теорії змови.
Ці метафори є частиною когнітивного процесу, який втягує одних людей у подібне мислення, тоді як на інших це не впливає. Ось як це працює. Першим кроком до маніпулювання свідомістю громадськості, або навіть передумовою, є те, що слухачі повинні бути у відповідному емоційному стані.
Для того, щоб зламати свідомість громадськості, люди повинні відчувати страх або невпевненість. Це може бути викликано економічною нестабільністю або існуючими культурними упередженнями, але емоційною основою є страх. Мозок спроектований так, щоб реагувати на страх різними способами, з власними вбудованими захисними механізмами, які виробляють хімічні речовини у відповідь, такі як кортизол і адреналін. Ці хімічні реакції, які пролітають повз наш логічний мозок і викликають реакцію «бий або тікай», також активуються формами мови, які вселяють страх, або безпосередньо (як у випадку голосової погрози), або, що більш підступно, перекрученими фактами, які заспокоюють страх за допомогою брехні та оманливих тверджень.
У такому стані дегуманізуючі метафори є дуже ефективними. Моє дослідження показує, що ця мова зачіпає і «вмикає» існуючі в мозку ланцюги, які пов'язують між собою важливі та яскраві образи та ідеї. По суті, метафори оминають вищі когнітивні центри мислення, створюючи зв'язки, які можуть не мати під собою реальної основи. І коли це відбувається, людина з меншою ймовірністю помічає брехню, тому що вона «відчуває» себе правильною.
Ця схема стає тим ефективнішою, чим частіше її використовують. Згідно з дослідженнями, чим більше ці схеми активуються, тим більше вони вкорінюються, аж поки їх стає майже неможливо вимкнути. Це означає, що повторюване використання дегуманізуючих метафор є неймовірно потужним для тих, хто вже готовий їх почути, адже вони спрямовують їхні думки, дозволяючи легко зосередитися на певних речах та ігнорувати інші.
Те саме стосується теорій змови. Нейронаукові дослідження показують, що у людей, які в них вірять, розвиваються більш жорсткі нейронні шляхи, а це означає, що їм важко переосмислити ситуацію після того, як встановився певний шаблон мислення.
Це також означає, що якщо хтось уже більш схильний вірити брехні у формі дегуманізуючих метафор, і ця ж людина натрапляє на велику брехню або теорію змови, яка вписується в цей протоптаний нейронний шлях, вона з більшою ймовірністю повірить у неї і потрапить під її вплив.
Ось так мова, яка може здатися нешкідливою гіперболізацією, буквально змінює спосіб мислення людей. А коли вони думають по-іншому, вони можуть діяти так, як не діяли б раніше.
Зі зростанням популістських і ультраправих політичних рухів у 2010-х роках використання дегуманізуючих метафор для розпалювання ненависті до іноземців або тих, хто чимось відрізняється, поширилося по всьому світу.
У 2016 році під час організованої державою публічної кампанії проти біженців і мігрантів в Угорщині Орбан охарактеризував їх як «отруту». У серпні 2017 року, коли групи білих расистів прибули до студентського містечка Шарлотсвілл, штат Вірджинія, щоб взяти участь у мітингу «Об'єднаймо правих», протестувальники використовували метафори тварин і бруду, коли заявляли, що борються проти «паразитичного класу антибілих паразитів» і «антибілого, антиамериканського бруду».
Ці дегуманізуючі метафори постійно використовуються для того, щоб зачепити нейронні шляхи наляканих або занепокоєних людей, які готові і чекають, щоб повірити. Це допомагає пояснити, чому так багато прихильників Трампа потрапили під вплив містифікації змови QAnon напередодні президентських виборів 2020 року. «Велика брехня» Трампа стосується неправдивого твердження про те, що вибори були «сфальсифіковані» і «вкрадені» у нього через масові фальсифікації, хоча це твердження було неодноразово спростоване.
Важливо, що Трамп також підтримував свою «Велику брехню» за допомогою тих самих теорій змови та фейкових новин, які поширювалися в ультраправих соціальних мережах, таких як QAnon*, і які підштовхнули прихильників Трампа до нападу на Капітолій 6 січня 2021 року. Таке постійне використання центральної метафори про змову сатанинських канібалів-людожерів, що змовляються проти Трампа, легко впишеться в укорінені нейронні шляхи того, хто вже готовий повірити.
Найскладніше у всьому цьому те, що деякі люди більш сприйнятливі до такого типу риторичних маніпуляцій, ніж інші. Це зводиться до критичного мислення і тренування мозку. Якщо хтось хоче або повинен вірити, тоді мова працює маніпулятивно, і нейронні шляхи будуються. Якщо ми не боїмося і не готові вірити, наш мозок має механізми, які попереджають нас про обман. Простіше кажучи, якщо ми постійно критично ставимося до брехні, наш мозок краще навчений її помічати.
На жаль, дослідження цієї роботи мозку також показують, що коли люди починають вірити брехні, вони навряд чи змінять свою думку, навіть якщо зіткнуться з доказами, які суперечать їхнім переконанням. Це форма промивання мозку. Коли мозок проклав протоптану стежку віри в брехню, зійти з неї ще важче – саме так народжуються фанатики. Натомість ці люди шукатимуть інформацію, яка підтверджує їхні переконання, уникатимуть усього, що їм суперечить, або навіть перевертатимуть протилежну інформацію з ніг на голову, щоб вона відповідала їхнім переконанням.
Людям з твердими переконаннями буде важко змінити свою думку, зважаючи на те, наскільки глибоко брехня вкорінилася у свідомості. Насправді, вчені та дослідники все ще вивчають найкращі інструменти та прийоми боротьби з брехнею за допомогою певного поєднання тренування мозку та лінгвістичної обізнаності.
Однак не всі надії втрачено. Історія показує, що руйнівні події – такі як повалення режиму або програш у війні – можуть змусити поглянути на речі по-новому, і мозок здатен перекалібруватися. Отже, принаймні, можливо змінити цей патерн. Як тільки задіюється критичний розум, подалі від шаленства страху і маніпуляцій, брехня може стати зрозумілою. Це підбадьорлива моральна історія, яку можна почерпнути з історії – всі великі брехуни, від диктаторів до автократів, врешті-решт зазнали поразки від правди, яка врешті-решт переможе.
Але погана новина полягає в тому, що вам потрібні такі потрясіння. Без цих карколомних подій, які приносять дозу реальності, навряд чи люди з твердими переконаннями коли-небудь змінять свою думку – те, що вигідно автократу і загрожує їхньому суспільству.
Про психологічні підстави, що призводять до виникнення теорії змови (невроз нав'язливого стану, устремління, мрії, видавання бажаного за дійсне, прагнення до узагальнення, проєкція нашої свідомості, викликана потребами) пише соціальний психолог Олег Покальчук у статті «Психологія конспірології» на ZN.UA.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google