Амстердамські велосипедисти

Амстердам здатен здивувати й підкорити багатьох. Дуже незвичною архітектурою, яка, не приглушуючи, барвисто окреслює кожну будівлю, незалежно від того, яка вона - велика старовинна чи мала й недавно зведена, розташована в центрі міста чи на околиці. А ще - вигадливим сполученням пожвавлених магістралей із безліччю затишних куточків на березі каналів-гракхів, яких тут не менше, ніж вулиць. Музеями Рембрандта, Ван Гога й безліччю інших, не тільки художніх, що вражають розмаїттям і широтою охоплення експонатів, - від музеїв квітів, чаю, кави до еротики й сексу. Але найсильніше враження - амстердамські велосипеди й велосипедисти.

Нідерландцям властива відкритість: старий звичай не запинати вікна будинків фіранками на підтвердження того, що нічого приховувати від людей господарі не мають наміру, живий і досі. Як і давні настанови берегти довкілля й не використовувати матеріальний статок і високий соціальний статус, якщо вони є, для тиску на інших людей. Це позначилося й на транспортних уподобаннях місцевих жителів, які воліють крутити педалі, а не тиснути на газ.

Велосипеду в Нідерландах, особливо в Амстердамі, насправді всі посади й кожен вік підвладні. Цим найпростішим засобом пересування тут користуються якщо не всі, то дуже багато хто, включаючи великих чиновників і безхатченків, дітей і старих. На міських автомагістралях навіть перед початком робочого дня нічого цікавого не побачиш. Як і скрізь - суцільний потік автівок. Зовсім інша річ - велосипедні доріжки. Тут життя вирує всіма барвами, і все на очах. Їдуть великими й малими групами. Деякі пари тримаються за руки, крутячи педалі своїх велосипедів, а зупинившись перед світлофором, цілуються. Раз по раз з'являються сімейні "машини", де тато або мама, а то й обоє разом, везуть у пристосованих візках дітей. Вражає кількість велофургонів, обвішаних кошиками для харчів, - господині їдуть у маркети або на ринки, що саме починають працювати.

У розпал дня картина змінюється. Тихохідних велофургонів меншає, а груп молодих любителів шаленої їзди - більшає. Створюється стійке враження, що швидкість на велодоріжках вища, ніж на автошляхах. Та й розкуті велосипедисти не вирізняються особливою обережністю. Місцеві це знають, а от туристам складніше: вони не відразу розуміють, що велосипедні доріжки тут - найнебезпечніша частина вуличної території, на них найчастіше трапляються наїзди на роззяв. Наша журналістська група мала можливість пізнати це на власному досвіді: один з наших товаришів, необачно переходячи велодоріжку, потрапив під колеса. Молодий і спортивний, він відбувся подряпиною й порваними штаньми.

Велосипед в Амстердамі вийшов за рамки засобу пересування й перетворився на певний атрибут, що неабияк впливає на спосіб життя. На велодоріжках знайомляться, призначають побачення, інтригують-суперничають між собою гонористі ловеласи, перевіряють дію своїх чарів красуні. Закупорені в легковиках автоледі начисто програють велосипедним конкуренткам, які хоч і роз'їжджають, дотримуючись місцевої моди, на старих машинах, але вбираються стильно і з особливим шиком, усвідомлюючи, що відкриті багатьом поглядам.

Протиріччя між прихильниками "брудних" авто й "екологічних" великів видно дуже чітко. Як і те, що в змаганні засобів пересування в Амстердамі гору взяли не автомобілі.

За довжиною мережі велосипедні нічим не поступаються автомобільним. А привілеїв у велосипедистів у місцях перетину з потужнішим транспортом більше, ніж в інших учасників руху. Світлофори регулюють загальний рух так, що велосипедисти поступаються наданими їм перевагами хіба що водіям трамваїв. Кілька особливо вузьких вулиць цілком віддано велосипедистам і пішоходам, деякі - у спільне користування разом з автомобілістами. І ті поводяться щодо велосипедистів досить запопадливо.

Довго не вдавалося поспілкуватися з самими велосипедистами. Допоміг випадок. Наші сусіди по готелю - німецькі студенти - вирішили замість громадського транспорту взяти в оренду велосипеди. Це дешевше і до того ж дає можливість поглянути на Амстердам і його жителів із сідла популярного транспорту, зав'язати знайомства, які дозволили й нам дещо уточнити.

Із бесіди з велосипедистами Бартом і Куном наведемо фрагмент про те, що деякі молодіжні групи розвивають на велосипедних доріжках швидкість, як на треках або перегонах. Відповідь на наше запитання звелася до того, що без таких "очисних" швидкостей та низки інших заходів велосипедистів просто витіснять з їхньої території. Треба захищатися.

- Швидкістю, загрозою наїхати?

- Інакше не виходить.

Показово, що культ велосипеда не призвів до фетишизації цього засобу пересування, до прагнення перевершити одне одного крутизною і дорожнечею. Адже є велосипеди, які ціною дорівнюють автомобілю. Але ми таких в Амстердамі не помітили. Тут користуються "машинами", які багато хто вважає простими й навіть примітивними. Які до того ж у більшості не вирізняються доглянутістю. За їхнім зовнішнім виглядом не можна визначити, хто на них їздить - поважний чиновник, підприємець чи обиватель. Неприйняття хизування й "випендрювання" досягає такого ступеня, що амстердамці воліють їздити на старих потертих великах. Це навіть стало своєрідною модою. Розповідають, що кілька років тому за заслуги перед муніципалітетом кільком десяткам городян подарували гарні білі велосипеди. Можливо, у такий спосіб натякали, що велопарк столиці годилося б оновити. Але вже за місяць-два білі велосипеди мали вигляд, який мало відрізняється від інших. Це їхні власники постаралися.

Припаркуватися в центральних районах столиці - велика проблема. А як бути тим, хто приїжджає на роботу здалеку? Вирішення цього питання теж не обходиться без велосипеда. Багато хто пересідає з авто на велосипед. З парковими для "двоколісних" проблем не виникає. Їх безліч і на будь-який смак. Схоронність велосипедів - турбота самих власників. Хто з допомогою ланцюгів і замків надійно прикріплює машину до стояків, а хто залишає "без прив'язі", потурбувавшись лише про те, щоб зафіксувати велосипед у вертикальному положенні, аби не займав багато місця. Туристам, що беруть велосипеди в тимчасове користування, настійно рекомендують не залишати їх надовго на стоянках, особливо "без прив'язі". Місцеві безхатченки не вважають за великий гріх скористатися залишеними на стоянках "безприв'язними" велосипедами. Місцевим жителям втрата від цього невелика, бо, з'їздивши у своїх справах, викрадачі зазвичай повертають велосипеди на місце. Але туристам, які взяли "машину" на суворо визначений час, навіть тимчасове викрадення влетить у копієчку.

При тому, що на міських територіях триває постійна боротьба за простір, не варто перебільшувати рівень антагонізму між автівками й велосипедами. Чимало нідерландців мають "мотори", але при цьому багато й охоче крутять педалі. Обидва різновиди транспорту доповнюють один одного: перший - для великих відстаней, другий - для малих. Особливість місцевих автотрас - прикріпленими до бортів або дахів вантажівок і легковиків "їдуть" велосипеди. Прибувши на місце відпочинку або відрядження, автолюбитель пересідає на велосипед, який для подолання невеликих відстаней зручніший, а в міських умовах і поготів незамінний. До амстердамців раніше, ніж до жителів інших міст, прийшло розуміння, що кожен вид транспорту повинен займати своє місце й не тиснути на інші. Тоді всім стане краще.