Командир загону самооборони Майдану: "Усе в нас буде добре"

Євромайданівська республіка - територія свободи, цивілізації, європейських цінностей. Вона живе своїм цікавим і насиченим життям. Щодня приїжджають нові і нові люди. Тепла дружня атмосфера, взаємопідтримка й організованість.

Поки у центрі Майдану вирує життя, його кордони пильно охороняють загони самооборони. Їхнє завдання - попередити про небезпеку, прийняти удар на себе і дати можливість іншим мітингувальникам врятуватися. Це справжні козацькі варти. Кожна патрулює спокій Майдану на своїй ділянці периметру. Правила і традиції, заведені у таборах охоронців, дуже нагадують козацьку Січ. З керівником одного з таких загонів самооборони, у звичайному житті - інженером, ми говорили про те, чим живе табір охоронців.

- Периметр Майдану оточений барикадами. З чого ви їх будували?

- Наш Майдан добре охороняється. Барикади ми будували за останнім словом інженерії з деталей "красівой йолкі" і льодового катка. Отих, що "комунальники" завезли перед кривавим розгоном Майдану. Все продумано і все надійно. На ніч цими спорудами ми повністю загороджуємо підходи до наметів мітингувальників, а вдень звільняємо прохід.

- Хто входить до ваших загонів самооборони?

- Є досвідчені вояки, що пройшли армію, а є й зелена молодь, яка чула про козацький вишкіл тільки зі слів шкільного "воєнрука". Приєднатися до охорони може кожен охочий. Незалежно від віку, професії тощо. Але дітей, звичайно, не беремо. Наприклад, у нашому загоні багато митців. Особливо художників. Вони дуже креативні люди. Іноді на прохання деяких вояків роблять їм класний мейк ап - бойовий розкрас обличчя. Та такий, що Шварценеггер позаздрив би!

Серед нас є навіть батюшки. Двоє з них колишні десантники. Один з наметів ми перетворили на капличку, де гуртом молимося за майбутню щасливу долю.

Кожен у загоні має своє завдання. У нас усе продумано. Є кордони, КПП, дозори. Вони надійно пов'язані між собою. На мобілки не покладаємося. Користуємося засобами, відомими ще запорозьким козакам.

У нас панує сувора дисципліна - правила, які виконуються всіма без винятку. Перша вимога - ніякого алкоголю. Якщо хтось вип'є, одразу буде виведений за межі Майданівської республіки. І повернутися зможе лише після того як протверезіє. За весь час у нас був лише один такий випадок.

- А як організований ваш побут?

- Спимо у наметах і у приміщенні КМДА. Усе суворо за графіком, по- чесному: кілька ночей у наметі - ніч у теплому приміщенні.

Харчуємося з польової кухні. Майданівські кухарі дуже смачно готують. От якраз сьогодні був справжній козацький куліш. До речі, на Майдані (зокрема й у нашому таборі) живуть і іноземні кореспонденти. Їм дуже подобається наша каша з казанка. Вони з великим захопленням спілкуються з нами, з цікавістю слухають про Україну, про наше життя.

- Романтика біля вечірнього вогнища?

- Ви знаєте, Майдан має велике значення для молоді. Тут разом зібралися українці з різних куточків України. Довгими морозними ночами ми спілкуємося, дізнаємося багато цікавого одне про одного. Наприклад, львів'янам цікаво слухати про голодомор, а миколаївцям, донеччанам - про УПА. Звичайно, наші вояки не були свідками тих подій. Але вони знають багато із розповідей своїх дідів-прадідів. Є серед нас науковці, вчителі, які дуже цікаво розповідають наукові факти з історії. І це найкраще патріотичне і громадянське виховання для молоді.

- Чи довелося вам уже "нюхнути пороху"?

- Досі ми спілкувалися лише з "тітушками" і провокаторами, що намагалися проникнути на Майдан. Але ми поводимося з незваними гостями дуже толерантно: просто виводимо за кордони табору. І це, до речі, теж важливий урок для молоді. Всі прояви агресії у нашому таборі нищимо в корені.

Ми помітили - раніше "засланих козачків" у нас було по сто чоловік на день. А тепер по два-три. Чи то їм уже набридло, чи втомилися. А нещодавно одного бідного "тітушка" ми навіть погодували. Такий він був нещасний - холодний, голодний. Дали йому гречки з м'ясом, напоїли гарячим чаєм і вивели за кордон.

Була ще й така історія. До одного з наших "прикордонників" приїхав з іншого міста тесть: навідати, підтримати, харчів передати. Бо дочка вдома з маленькою дитиною турбується. Цей дідок обійшов усе навколо, побував біля Верховної Ради. Повернувся засмучений і каже, що ходять чутки, ніби тамтешніх міліціонерів погано годують. Ми з хлопцями попросили переказати їм: хай сховають зброю, а ми викотимо за кордон нашу польову кухню, приїдемо і нагодуємо їх. Але тільки якщо у нас буде мирна угода. Відповіді поки що не отримали.

- Який настрій у вашому таборі? Адже чи не кожної ночі з'являються повідомлення про те, що може відбутися розгін мирної акції протесту.

- Настрій у нас піднесений. Ми віримо в свої сили, в перемогу, у майбутнє України. Цей Майдан з'єднав нас усіх. Тут таке патріотичне і громадянське виховання молоді відбувається - ви навіть собі не уявляєте. Ми закладаємо сьогодні майбутнє країни. Єдиної, неподільної української держави.

Сьогоднішні мужні студенти - це ті, хто приходив у 2004 році на Майдан із своїми батьками. Нове покоління дітей сьогодні теж бачить, як треба захищати свою честь, гідність, свою Батьківщину. Вони ніколи не погодяться бути рабами. І цього не зможуть уже викорчувати із їхньої свідомості ніякі українофобські накази й укази.

З кожним днем на Майдан приходить і приїздить дедалі більше людей. От сьогодні приїхало багато донеччан. Учора прибули люди з Коломиї. Ми усім раді. Скоро доведеться розширювати кордони Євромайданівської республіки і переносити барикади трохи далі, бо намети вже немає куди ставити. І це чудово.

Усе в нас буде добре. От побачите.