ВИСОКІ ТЕХНОЛОГІЇ НА ХУТОРІ

Історія знає чимало прикладів, коли країни з малорозвинутою чи зруйнованою вщент економікою у досить короткий термін піднімалися до рівня могутніх індустріальних держав. Але, певно, є небагато прикладів «економічного дива навпаки», коли, маючи великий науково-практичний потенціал і володіючи потужним виробництвом у сфері високих технологій, за якихось десять років з передових позицій країна скотилася у шостий десяток у світовому рейтингу за індексом людського розвитку. Не в останню чергу це сталося через занепад електронної промисловості — тієї галузі економіки, що визначає науково-технічний прогрес господарського комплексу будь-якої країни. Значне скорочення виробництва у електронній промисловості призвело до зупинки сотень вітчизняних галузевих підприємств. Водночас Міністерство освіти і науки України скоротило значну частину спеціальностей напряму підготовки «Електроніка». Все це відображало ставлення молодої держави до електронної науки і промисловості.

— Згадувати ті часи невимовно боляче, — розповідає завідувач кафедри фізичної електроніки і нетрадиційної енергетики Чернівецького національного університету, професор, доктор фізико-математичних наук Петро ГОРЛЕЙ. — Зі 150 науковців на кафедрі лишилося 24 співробітники разом із викладачами. Решта, не витримавши злиденного життя, розійшлися хто куди. Одні — на Калинівському базарі торгували китайським ширвжитком, інші клали асфальт у Португалії й Греції, а хтось взагалі спився. Наші здобутки стали нікому не потрібними. Чернівецькі підприємства електронної промисловості, з якими ми співпрацювали — «Кварц», «Гравітон», «Електронмаш», зупинились, а їхні працівники — інженери, робітники високої кваліфікації — поповнили армію безробітних і базарників.

— Багато хто переконаний, що це все — «рука Москви» або «підступи Вашингтона», яким не потрібна сильна й економічно могутня Україна.

— Не треба шукати зовнішніх ворогів, як ми звикли, бо у нашому занепаді винні в першу чергу ми самі. Хто гальмував нам економічний поступ і процвітання, для якого на початку 90- х були всі передумови? Відповім: наша свідомість, якою ми ще «не доросли» до розбудови держави. Скажу більше: ми — нація з хуторянською, а не державотворчою свідомістю. І побудували «у своїй хаті», яка була нам подарована долею, не державу з потужною економікою і відповідно високим рівнем життя, а хутір з мотикою, якою не можемо дати ради найбагатшим у світі чорноземам. Ми вчепилися в ту мотику і не хочемо випускати (це не образ, а реалії, подивіться, чим сьогодні обробляють селяни землю), хоча тримали в руках технології світового рівня. За розвитком, зокрема, електронної промисловості Україна входила в десятку передових країн світу.

Я був свого часу страшенно здивований, навіть вражений заявою першої особи нашої держави про те, що Україна — сільськогосподарська країна, і нам треба розвивати сільське господарство. Звичайно треба, але не можна на цьому робити ставку в розбудові держави світового рівня. Розвивати найперше слід промисловість і виробництво в галузях новітніх технологій — інформаційних, електронних, енергетичних, які дають високий прибуток і формують основну частку державного ресурсу, в тому числі і державного бюджету. Ми звикли, що до слова «український» пасують хіба що «сало», «горілка», «пісня». Між іншим, перші наші комп’ютери були найкращими у світі. Але хто сьогодні про те знає? У нас на слуху вироби закордонних фірм ІВМ, «Макінтош», а ми й гадки не маємо, які унікальні можливості розвитку комп’ютерної техніки втратила Україна через недолугу політику ще тодішнього радянського керівництва. До речі, чернівецький завод «Електронмаш» зводився колись саме для випуску вітчизняних комп’ютерів.

— Петре Миколайовичу, якщо ми такі розумні, то чого ж наші військові ракети з електронних пускових установок влучають у житлові будинки і збивають пасажирські літаки?

— Тому що інтелектуальний потенціал нації, а він насправді високий, не підкріплюється практичними справами і розумною державотворчою політикою владних структур. Електронна апаратура, а особливо військова техніка, має одну цікаву властивість — вона мусить постійно працювати й оновлюватися, інакше через досить невеликий проміжок часу виходить з ладу й тоді від неї можна очікувати чого завгодно, усіляких збоїв і поломок. Тому кожна держава, яка себе поважає, тримає свій військово-промисловий комплекс і свою армію в стані постійного науково-технічного оновлення. ВПК — це своєрідний полігон для випробування наукових ідей і технічних новинок. Необхідно терміново схаменутись і відродити свою електронну промисловість. Ще цілком можливо усе надолужити і знову посісти поважне місце серед передових країн світу. Колектив нашої кафедри, зазначу не без гордості, уже робить свій посильний внесок у цю благородну справу.

— Який саме?

— Ми зберегли і володіємо унікальними технологіями створення напівпровідникових матеріалів, а вони є основою електронного приладобудування. Недарма науковими розробками колективу (ми займаємось питаннями напівпровідникового матеріалознавства уже майже півстоліття і маємо тут чималі здобутки) цікавляться інші країни, пропонуючи співробітництво, особливо у галузі виробництва високоякісних сонячних елементів. Колись чернівецькі заводи ВПК «Кварц», «Гравітон», «Ритм» володіли високою технологічною базою для промислового випуску таких елементів. Це виробництво цілком можливо поновити в короткі строки і вийти з нашими сонячними батареями на світовий ринок, де прилади для нетрадиційних видів енергетики мають великий попит. Продає ж Росія усьому світові сонячні елементи. Чому ж ми не можемо цього робити?

Високим світовим стандартам відповідають і доробки вчених Чернівецького відділення Інституту проблем матеріалознавства Національної академії наук України, з якими наша кафедра теж співпрацює, — екстра-класу конденсатори і акумулятори на базі шаруватих напівпровідникових матеріалів. Серед здобутків наших науковців і промисловців — високочутливі пристрої для спостереження за станом навколишнього середовища, а також напівмагнітні напівпровідники і прилади на їх основі, які є дуже перспективними в новому напрямі електроніки — спінелектроніці, котра розвивається зараз у світі шаленими темпами і обіцяє людству нечувані технічні можливості.

Але основне багатство кафедри — її викладачі і студенти. Хоч як було важко, однак ми зберегли у себе високий рівень викладання фундаментальних дисциплін, завдяки чому наші вихованці швидко опановують нові світові технології. Щороку кілька наших випускників отримують запрошення на роботу або на навчання від поважних наукових і навчальних закладів Європи.

Ми пережили нелегкий період становлення молодої держави, але, певно, ті труднощі нам-таки потрібні були для самоусвідомлення, самопізнання. А наш порятунок і наше майбутнє — в розвитку економіки, особливо в галузі високих технологій.