У КОЖНОГО УКРАЇНЦЯ НА РАХУНКУ ПО... 200 ТИСЯЧ ДОЛАРІВ

Нещодавно створена у Верховній Раді комісія з прогнозування перспектив розвитку України провела кілька «круглих столів». Останній, що відбувся 16 квітня, був присвячений розгляду потенціалу мінерально-сировинного комплексу України. Основою для обговорення стала «Загальнодержавна програма розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2010 року», розроблена вченими Відділення наук про Землю Національної академії наук. Як зазначали всі, хто виступав, наша країна надзвичайно багата на корисні копалини — у надрах знаходиться така кількість різноманітної мінеральної сировини, що, здавалося б, уже лише тому українці могли б не хвилюватися за майбутнє своїх дітей.

Оглядач «ДТ» спробував з’ясувати в провідних фахівців, які були присутніми на цьому обговоренні, чи не є наші надра ще одним скарбом гетьмана Полуботка й що заважає скористатися цим багатством?

Віталій СТАРОСТЕНКО,
академік-секретар Відділення наук про Землю НАНУ:

— Часто запитують: а чи вигідно вкладати кошти, яких у нас не так багато, у розвиток сировинної бази? Переконаний — у стратегічному плані відмовлятися від цього було б великою помилкою. Всі енергоносії є безумовним пріоритетом: нафтогазовий комплекс, вугільна промисловість, уранові руди... Є серйозні підстави вважати, що через якийсь час величезні запаси газогідратів, розташованих на дні Чорного моря, будуть використані як замінник нафти та газу для енергетики.

У нашому відділенні розроблено технологію реанімування старих свердловин за допомогою вибуху спеціальної торпеди. Така операція дозволяє повернути свердловину до життя зі збільшенням дебіту в двічі-тричі й навіть уп’ятеро разів! Академік Патон сказав, що в це навіть повірити важко...

На жаль, сьогодні наша технологія затребувана, приміром, у Канаді й в інших країнах, та в Україні до неї майже немає інтересу. Часто запитують у нас: а чому немає відповідності між багатством надр і рівнем нашого життя — адже, як випливає з Загальнодержавної програми, обговорюваної на «круглому столі», на кожного українця припадає мінеральних ресурсів на 200 тисяч доларів?

На це питання можна відповісти запитанням: а чому Україна, що має кращі у світі чорноземи, купує хліб? Те саме й з надрами. І це за того, що геофізики в нас дуже хороші — про це свідчить хоча б те, що їх постійно запрошують на роботу в різноманітні міжнародні програми, на їх дані посилаються у світі. На жаль, немає пророка у своїй батьківщині! Щоб наявні багатства служили народу, потрібне не лише бажання вчених, необхідна політична воля законодавців, щоб реалізувати, а не втратити цей величезний потенціал.

Володимир ПАВЛИШИН,
професор:

— Наша країна нині розвивається дивним чином — ми дедалі більше купуємо та завозимо сировину з-за кордону. А ще нещодавно забезпечували, приміром, сіркою вищої якості весь Радянський Союз. Однак її нині змушені купувати в... Росії. Завозимо так само кварцову, мідну, алюмінієву сировину. І це притому, що в нас у надрах є кварц, є унікальне родовище міді на Волині. Слід усвідомити: Україна на базі своєї сировини може створити кілька принципово нових галузей, яких не було за радянських часів: міднорудну, золоторудну, рідкоземельнометалеву, кварцову... Потрібно якнайшвидше детально проаналізувати причини кризи та намітити шляхи її подолання.

Олексій СИЗОН, бізнесмен:

— Раніше я працював на Волинському родовищі п’єзокварців. Нині воно знаходиться на так званій мокрій консервації, тобто затоплене. Однак видобуток кварцу міг би забезпечити гідною роботою багатьох волинян і при цьому давати Україні дуже непоганий дохід у валюті. Приміром, підприємством був добутий лише один невеличкий зразок із цього родовища. На сьогоднішній день кошти від його реалізації перевищили витрати на видобуток сировини в тисячу разів! Здавалося б, маючи таке казкове джерело прибутку, ми мали б кинути все на видобуток! Проте справа загрузла й дійшло до того, що кар’єр затоплений. Чому?..

З кварцом того виду, який видобували на зазначеному родовищі, все надзвичайно ускладнилося ще й тому, що лише десята частина може бути використана в нас в Україні. Інше готові купувати в США, Угорщини, Польщі, Німеччини та інших країнах, та наявні закони роблять цей бізнес збитковим для легальних інвесторів. І таких прикладів — хоч греблю гати. Приміром, видобуток декоративного каменю приваблює бізнесменів. Та як отримати від відповідних структур дозвіл на розробку?

У Житомирській обласній раді лежить 60 справ на отримання дозволів на розробку сировини. Причому в усіх згаданих випадках бізнесмени вже вклали як мінімум по 300—400 тисяч доларів. Поки що все робиться за принципом «розділяй і владарюй». Виникла катастрофічна ситуація — дозвільна система охорони праці та всіх інших контрольних органів набула настільки ворожий відносно бізнесу вигляд, що легше не працювати, ніж щось робити...

Станіслав ДОВГИЙ,
членкор НАНУ,
народний депутат:

— Мінерально-сировинний комплекс України за часів Радянського Союзу давав 20 млрд. доларів у господарство країни. Це набагато більше за весь нинішній бюджет незалежної України. Проте нині галузь руйнується на очах. Слід, не гаячи часу, взятися за відтворення відповідної інфраструктури. Дуже прикро, що за нових умов наука практично відсунута на узбіччя. І це в той час, коли для того, щоб проводити активну політику в галузі мінеральних ресурсів, потрібно продовжувати вивчати найсучаснішими методами нові родовища, забезпечувати аналіз та необхідну глибину розробок, упроваджувати нові екологічно щадні та чисті технології. Проблеми для тих, хто займається забезпеченням приросту розвіданої мінеральної бази, дедалі зростають, а кошти для їхнього вирішення зменшуються.

Створення Відділення наук про Землю НАНУ пов’язане з видатним ученим — геохіміком В.Вернадським. Проте якщо раніше інститути відділення активно фінансувалися профільними міністерствами, зокрема Міністерством геології, то нині ця підтримка розтанула, як, утім, і саме міністерство. Вчені відділення зустрічалися з новим керівництвом Комітету природних ресурсів, із його главою Миколою Злочевським. Члени відділення залишилися задоволеними результатом зустрічі. У керівництва комітету є розуміння важливості наукових досліджень. Тепер основне — перейти до вирішення конкретних питань.

За активної участі вчених Відділення наук про Землю розроблений обгрунтований план розвитку галузі. Він наочно показує, що слід зробити, щоб скористатися своїми багатствами. Причому саме державна підтримка та увага уряду зроблять ці зусилля найефективнішими, відкриють перед Україною широкі економічні перспективи. З передбачених програмою коштів для її успішної реалізації не менше десяти відсотків мають виділятися в обов’язковому порядку на її наукове забезпечення. Тільки це дозволить виправити нинішнє важке становище в науці та в галузі. Слід створити умови, прийняти такі закони, щоб інвестиції в цю галузь були вигідними й для бізнесу, і для держави, і для нашої науки. Потрібно розумніше підійти до організації розробки мінерально-сировинної бази — гроші можна знайти не лише в бюджеті. Потрібно поміняти орієнтування: із примітивного вивезення сировини на глибоку переробку.

Нині Відділення наук про Землю активно співпрацює і з Держкомресурсів, і з Верховною Радою в пошуку виходу зі становища, що склалося. Особливі надії пов’язують із прийняттям нової законодавчої бази для галузі та новими підходами при формуванні бюджету 2005 року. Якщо розроблені вченими рекомендації врахують, у нашій країни на цьому найважливішому напрямі з’явиться надія переломити ситуацію на краще.