Рецепт одужання відомий. Росія розпочала лікування. А Україна?

Ситуація з електронікою в Україні багато в чому схожа на російську, але є й істотні відмінності. Внутрішній ринок електронних виробів обох країн насичений як імпортним комплектуванням, так і готовою імпортною апаратурою, а вітчизняні вироби або витіснені з нього через неконкурентоздатність із різних причин, або зовсім не випускаються.

Однак, попри втрату внутрішнього ринку, найбільші електронні підприємства Росії «Ангстрем» і «Мікрон» (Москва, Зеленоградський округ) експортують кремнієві чіпи закордонним споживачам, підтримуючи в робочому стані своє виробництво кристалів. Ясно, що це виробництво легко розвернути у бік внутрішнього ринку, щойно він почне потребувати їхньої продукції. Не можна не згадати, що виробники кристалів Білорусі також постачають продукцію за кордон. Тільки одне з підприємств мінського ВО «Інтеграл» — завод «Транзистор» — щомісяця відправляє на експорт до 80 млн. чіпів. В Україні, що мала кілька великих виробництв кристалів, немає жодного, яке б працювало, тобто ми провалилися значно глибше, ніж росіяни і білоруси.

В оборонному комплексі Росії протягом ряду років йде серйозне фінансування розробок імпортозамісних виробів, чого немає в Україні. У Росії багато в чому збережено державний контроль над підприємствами електронної промисловості. Наприклад, у найбільшому холдингу «Російська електроніка», куди входить 32 підприємства, контрольний пакет акцій належить державі, ним відає Міндержмайна і при цьому навіть отримує дивіденди. Тому, коли продають активи холдингу, кошти скеровують на створення внутрішнього інвестиційного фонду, необхідного для реалізації корпоративних програм розвитку. Фонд обсягом 150 млн. доларів допоможе холдингу вирішити чимало проблем, у тому числі й питання відновлення застарілої технологічної бази, впровадження нових технологій та виробів. Україна втратила можливість підтримувати свою електроніку аналогічним чином після того, як допустила приватизацію стратегічних підприємств. Ні держава, ні галузь від цієї приватизації нічого не отримали, навпаки, втратили активи, продавши чи передавши їх у приватні руки за безцінь.

Тільки великим об’єднанням під силу серйозні розробки, що потребують мільйонних, а іноді й мільярдних вкладень. У Росії в процесі формування згадуваного холдингу «Російська електроніка» вже відбулася концентрація виробництва та науково-технічних досліджень. Тепер справа за фінансами.