Ракетний сировинний придаток

Хотів би висловити деякі зауваження з приводу статті «Космічний мундіаль: українці посіли почесне третє місце!» («ДТ», № 26, 2006). НКАУ дала неправдиву інформацію. Щодо арифметики запусків. У «Морському старті» частка України всього 15 відсотків, бо це тільки корпус ракети без російських двигунів (найскладніших і найдорожчих) і без американсько-норвезького стартового майданчика (також із складною конструкцією). Тому «три пуски ракети-носія «Зеніт-3SL» за програмою «Морський старт» — це лише 0,45 пуску.

До 2000 р. у матеріалах про «Морський старт» — у міжнародній рекламі, на щорічних виставках Міжнародного астронавтичного конгресу — навіть слово «Україна» було відсутнє. «Південмаш» на це чомусь не реагував. І тільки після того, як я особисто на конгресі в Амстердамі порушив це питання, Україна почала згадуватися як співучасник запусків. Тому приписувати всі пуски «Морського старту» Україні не зовсім точно. Стосовно доробленого «Циклона», то це звичайна переробка військової ракети на космічну, але причому тут сучасні українські досягнення?

«Успіхи в кількості запусків ракет» засвідчують не досягнення в розробці нових ракетних систем, не розробку нових космічних напрямів, а звичайний запуск розроблених 30 («Циклон») і 20 («Зеніт») років тому військових ракет із доробками для їхнього комерційного використання. Це не нові наукові успіхи, а досягнення менеджерської діяльності «Південмашу». Космічної науки просто немає, хоча в КБ «Південне» ще залишились унікальні фахівці, і не тільки в царині «опрацювання інформації, що надходить із супутників», як говорить професор університету Арізони (США) Сундарешан.

Тиждень тому вийшло друге повідомлення про 57-й Міжнародний астронавтичний конгрес у Валенсії (Іспанія). Щорічні конгреси чітко відстежують космічний рейтинг різних країн шляхом надання права виступів про свої наукові досягнення на пленарних засіданнях. Із цього повідомлення ясно видно реальне становище української космічної науки і техніки. Якщо в 1996 р. на 47-му конгресі в Пекіні Україну запросили в числі трьох країн разом із США та Росією виступити з проблем прогнозу розвитку РКТ у XXI столітті, то в 2004 р. на пленарному засіданні асамблеї КОСПАР у Парижі нас не було навіть серед десяти країн — учасниць пленарного засідання. Україна жодного разу не згадувалась у виступах.

Можливо, наукові доповіді «Південмашу» на міжнародних форумах мають високий рейтинг? Візьмімо названий недавно «ДТ» сайт scholar.google.com. У ньому подано близько трьох десятків реферованих і цитованих статей генерального конструктора Конюхова та його співавторів. Переважно це закриті проектні розробки КБ «Південне» радянських часів. Сьогодні вони мають переважно історичне значення. Серед них можна назвати лише дві-три роботи 1996 р., які являли десять років тому науковий інтерес. Роботи, що відповідають закордонному рівню космічної техніки, виконано не в КБ «Південне», а в Дніпропетровському університеті (Конюхов у співавторах як замовник).

Це свідчить про те, що керівництво «Південмашу» та їхні київські покровителі штучно перетворили Україну на світовий сировинний «ракетний» придаток, передавши задешево наші високі технології і, найголовніше, штучно замурувавши наших справді видатних фахівців за колючим парканом «Південмашу», надавши представництво людям, котрі не мають жодного авторитету в світі.

Малоефективною видається й акція НКАУ з залучення до вузів талановитої молоді шляхом усеукраїнського конкурсу творів про роль Космосу, навіть якщо в ньому взяли участь сотні тисяч випускників. Інтерес у школярів визначається не запусками радянських ракет 30-річної давнини, а новими відкриттями, гідною участю в міжнародних космічних проектах, перспективою цікавої роботи після закінчення вузу. А нині після здобуття ракетної освіти лише одиниці з сотень випускників виявляють бажання працювати на «Південмаші»...

Поки ще живі спеціалісти найвищого рівня, котрі вразили професора зі США, необхідне кадрове омолодження інженерного складу й керівництва «Південмашу», що 15 років перебуває під гіпнозом своєї винятковості через створення «щита Батьківщини». Коли раніше весь цей розвал прикривався ім’ям усім відомого «видатного ракетника всіх часів і народів», то на що на «Південмаші» розраховують тепер?