Прощай, первозданний ліс!

Людина — основний перетворювач рослинного покрову Землі. І те, що вже було перетворено, як правило, неможливо відновити в первозданному вигляді. Російські вчені досліджують реальний і можливий стан лісів Східної Європи за підтримкою РФФІ, ІНТАС і програми фундаментальних досліджень президії РАН «Наукові основи збереження біорізноманіття Росії».

На думку фахівців Центру з проблем екології та продуктивності лісів РАН, людина навіть у заповідниках не зможе відтворити первозданні східноєвропейські ліси, остаточно знищені кілька століть тому. Такого невтішного висновку вчені дійшли, проаналізувавши залишки рослин і тварин, які заселяли Східну Європу останні 40 тисяч років, а також літературні дані. Всі основні види дерев лісового поясу Східної Європи збереглися, але багато видів тварин і представників інших царств, що визначали вигляд древніх лісів, давно зникли з лиця землі.

Великі ліси з’явилися на нашому континенті в голоцені, близько десяти тисяч років тому. Цьому сприяли певне потепління клімату і зникнення мамонтів — неперевершених їдців рослинності. Давні ліси, які покривали практично всю Східну Європу, відрізнялися від сучасних тим, що були хвойно-широколистяними. Ялини та ялиці, дуби й липи росли там поруч. Таке сусідство було можливим завдяки великим стадам лісових копитних тварин. Зубри, тури і тарпани витоптували в лісі великі галявини, біля яких росли світлолюбні види дерев (береза, осика, верба, яблуня, груша та глід), а також чагарників, кущів і трав. У голоценовому лісі знаходилося місце і для бобрів із їхніми загатами, тому в лісовому поясі було досить волого. Характерні боброві ландшафти приваблювали безліч вологолюбних рослин і тварин. Напевно, так би все й тривало, якби не втручання людини.

Мисливці з’явилися в Східній Європі за незапам’ятних часів, а скотарі і хлібороби — близько шести тисяч років тому. Вони різко скоротили поголів’я великих диких копитних і бобрів, а потім і знищили їх. Ліси стали підсихати, галявини заростати, і світлолюбні і вологолюбні види могли існувати лише поблизу штучних вирубок і водойм. На піщаних грунтах на місці вигорілих лісів гарно росли сосни. У результаті широколистяні дерева й сосники, які могли жити тільки в розчищених людиною місцях, змістилися на південь, у зону землеробства, а на півночі залишилася темнохвойна самопідтримуюча тайга. На півдні частину лісу вивели кочовим скотарством і вирубним землеробством, нині там лісостепи і степи. Вирубування лісів на півночі породило тундру.

Тож фактично весь сучасний рослинний покрив Східної Європи являє собою результат господарської діяльності людини. Якщо тепер цю діяльність у якомусь місці припинити, то через певний час там виросте ліс, досить темний, не дуже багатий на види й не схожий на голоценовий. Щоб відтворити древній хвойно-широколистяний ліс, недостатньо дозволити деревам вільно рости. Треба повернути зубрів, тарпанів і бобрів. Ще кілька віків тому відновлення хвойно-широколистяного лісу було можливим, сьогодні воно щонайменше зажадає колосальних зусиль. І клімат уже став не той, і грунти не ті, і багато видів тварин загинули. Тому фахівці й розрізняють ліс відновлений, тобто залишений у спокої людиною, і потенційний, який міг би бути, коли б люди не змінювали довкілля так активно.