Науковий комітет: досить імітувати реформи

06 жовтня, 2017, 17:14 Роздрукувати Bипуск № 37, 7 жовтня-13 жовтня 2017р.
Відправити
Відправити

Створення Національного фонду досліджень має дати найбільший імпульс для розвитку та оздоровлення наукової атмосфери.

Науковий комітет: досить імітувати реформи
Олексій Костянтинович Колежук © rb.univ.kiev.ua

Минуло два місяці відтоді, як Кабінет міністрів затвердив склад Національної Ради України з питань розвитку науки і технологій. Науковий комітет (НК) Нацради, обраний відповідно до європейської практики, розгортає свою діяльність. Чи стане НК провідником інтересів наукової спільноти, виразником суспільних сподівань у проведенні реформ? Чи не зійде на рейки популізму? Які кроки вже вдалося зробити НК в напрямі очікуваних змін у науковій сфері, які є конструктивні ініціативи? Все це цікавить і водночас непокоїть наукову спільноту.

DT.UA звернулося до кількох учених-експертів з Наукового комітету. У цій добірці вміщуємо відповіді членів НК, з якими вдалося зв'язатися, і які відгукнулися на нашу пропозицію.

Заступник голови Наукового комітету доктор фізико-математичних наук, професор Інституту високих технологій КНУ ім. Тараса Шевченка Олексій Колежук першим відповів на наші запитання.

- Пане Олексію, зміни системи фінансування науки передбачалися з 1 січня 2018 р., коли мав стартувати Національний фонд досліджень - ключовий елемент реформи. Але бюджетний потяг-2018 уже рушив. Тож, слід розуміти, наступний рік уже втрачено.

- Так. І є об'єктивні причини цього. Склад Національної ради України з питань розвитку науки і технологій було затверджено Кабміном тільки 9 серпня. Якби це сталося десь навесні, то, напевне, встигли б підготувати документи, необхідні для початку діяльності НФД. Але навіть якби ми ще у вересні видали на-гора Положення про НФД, то однаково в бюджет-2018 уже не встигали. Зрештою, все залежить не тільки від Наукового комітету. Зараз добиваємося того, щоб було хоча би закладено фінансування на організацію Фонду в 2018 році. Адже якщо велика частина наукових коштів (а це може бути 40 - 60 % від загального бюджету науки) проходитиме через НФД, то відповідно буде багато технічної роботи, і потрібно передбачити на це кошти. Мінфін, на який часто нарікають, звертався до МОН, щоб включили до бюджетної пропозиції відповідні видатки, але міністерство цього не зробило. Тепер навздогін намагаємося виправити цю ситуацію.

- Що в найближчих планах Наукового комітету?

- На найближчі півроку ми визначили три пріоритетних завдання.

Перше - це розробка Положення про НФД і вирішення питань, пов'язаних із запуском його діяльності. НФД фінансуватиме фундаментальні дослідження високого рівня. Фонди такого типу діють у багатьох розвинутих країнах, і основним критерієм оцінки наукових проектів є високий рівень досліджень. У нас є острівці Academic Excellence, які, безперечно, потрібно підтримувати. Загалом повинні бути різні канали підтримки наукових досліджень - гранти для окремих дослідників чи малих дослідницьких груп, цільові програми, інноваційні гранти, ключові лабораторії - які з цих каналів будуть у віданні НФД, а які фінансуватимуться окремо - це ще потребує вирішення. До речі, уже створюється Інноваційний фонд, з якого фінансуватимуться прикладні, конструкторські розробки.

- Дехто наївно сподівається, що з появою НФД проллється фінансовий дощ на спраглу наукову ниву.

- Думаю, на це сподіватися не варто - принаймні, не одразу. Але, безсумнівно, з'являться додаткові можливості для підтримки перспективних досліджень і науковців. Візьмімо, наприклад, аспірантуру. Сьогодні місця в аспірантуру розподіляються "згори", в результаті десь за місце змагаються, а десь не можуть знайти, ким заповнити отриману квоту. Аспірантська стипендія або зарплата молодого науковця така, що багато хто полишає науку, бо не може вижити на ці гроші. Але ж можна гранти для аспірантури розподіляти через НФД. Так робиться в багатьох країнах: якщо у потенційного наукового керівника аспірантури є цікавий проект, то він може подати заявку до фонду і, вигравши конкурс, отримати кошти і для додаткової оплати аспірантам, і для проведення самих досліджень. На мій погляд, більшу частину коштів на аспірантуру можна розподіляти через НФД.

- У нас нерідко гранти розподіляються "в ручному режимі", бувають спеціальні конкурси, в основі яких соціальні чи політичні чинники. В таких випадках якість робіт відступає на другий план.

- Підходи до розподілу грантових коштів у НФД мають бути принципово іншими. Рівноправність доступу для всіх - дослідники з будь-якої наукової установи зможуть подавати заявки на гранти, і всі заявки оцінюватимуться за тими самими правилами. Не буде ніяких спеціальних конкурсів та квот. Звичайно, трапляються ситуації, коли, скажімо, з політичних чи стратегічних міркувань необхідна цільова підтримка певних напрямів, але це має робитися не через грантову систему - у держави для цього є інші механізми.

Ми хочемо кошти, які виділятимуться через НФД, максимально розвантажити від бюрократії. Зараз, якщо виграєш грант на суму понад 200 тисяч, то далі він має ще йти на тендер. Це нонсенс.

Фонд наповнюватиметься з різних джерел, а не тільки з державної скарбниці. Це можуть бути, скажімо, гроші приватних благодійників, гроші партнерів у рамках європейських програм, і на них можуть бути особливі умови, і потрібно це врахувати, аби не виникло непередбачених ситуацій з нашим жорстким адмініструванням всього і вся.

Створення НФД з усього, передбаченого Законом "Про наукову і науково-технічну діяльність", потенційно має дати найбільший імпульс для розвитку та оздоровлення наукової атмосфери.

Друге завдання - розробка методики атестації наукових установ, яка має бути запущена на державному рівні. Досі були різні пілотні проекти. Зокрема в Національній академії наук розробили методику для оцінювання наукових установ, що базується на досвіді німецького Товариства ім. Лейбніца. Ця методика вже затверджена для застосування в системі НАН, а тепер її буде взято за основу для розробки методики атестації, яка поширюватиметься на всі наукові установи країни. І, відповідно, на основі цієї атестації будуть прийматися рішення про їх фінансування. У нас багато наукових установ, але не всі ефективно працюють, і тому не всі однаковою мірою заслуговують на підтримку держави.

- Але ж наступного року кошти розподілятимуться ще за старим принципом.

- Уже в бюджет-2018 Уряд заклав 500 млн грн, які мають бути спрямовані на ті наукові установи, які пройдуть атестацію і потраплять до вищої (А) категорії. Розуміємо, що це незначні кошти, але інститути принаймні отримають стовідсоткове базове фінансування, а не так, як зараз, за три-чотириденного робочого тижня. Атестація - це не формальний процес, він передбачає цілком конкретні фінансові й організаційні наслідки.

Третє завдання - зміни в системі атестації наукових кадрів. Нині ця система, так би мовити, йде врознос. Рівень дисертацій знижується, йде вал захистів і це веде до повної девальвації наукових ступенів і звань. Цифри щодо кількості захистів у деяких наукових напрямах просто приголомшують. Таке враження, що скоро кожен зустрічний перехожий буде "остепененным".

- Принаймні, з педагогічних наук…

- Найбільша кількість захистів відбувається в цій галузі. Слава богу, за кордоном знають, що наших фізиків, хіміків, математиків, біологів це ще не стосується, але ж падає тінь на всіх. І якщо негайно не перекрити потік пустопорожніх і псевдонаукових дисертацій, то це загрожує повним крахом системи атестації наукових кадрів.

- Є думки, що потрібно відновити ВАК як незалежну структуру.

- Такі ідеї витали і в нашому комітеті. Але, розумієте, в чому біда. Зараз уже в деяких галузях завдяки проліферації шахрайства відбулася деградація експертного середовища. Можна створити незалежний орган, вивівши його з-під МОН, але виникає питання - як добирати туди чесних і фахових людей, де взяти експертів? Намагаємося також розібратися з так званими фаховими виданнями, їх кількість просто незліченна. Якщо поставити вимогу, щоб, скажімо, не зараховувалися здобувачам наукових ступенів публікації в журналах третьої категорії, то слабкі видання відімруть самі собою.

Представники НК входять до робочої групи з розробки нових вимог до українських фахових видань і уважно стежать за процесами, які відбуваються навколо розробки нового Порядку присудження наукових ступенів (цей документ розроблявся НАЗЯВО, і зараз незрозуміло, хто продовжить цю роботу). Без експертної оцінки НК ці документи не можуть бути прийняті.

На цих трьох питаннях ми вирішили сконцентрувати увагу на початковому етапі діяльності Наукового комітету. Річ у тому, що за Законом про наукову і науково-технічну діяльність у НК надзвичайно широкий спектр завдань і обов'язків. Наприклад, ми повинні заслуховувати звіти головних розпорядників бюджетних коштів, які стосуються науки. Сьогодні налічується 33 таких головних розпорядники, і якщо ми станемо зараз заслуховувати всі звіти, зроблені за старими лекалами, то не встигнемо і до Нового року. Водночас є купа нагальних проблем у науці, яку потрібно розгрібати. Поки що ми зосередилися на трьох питаннях, які, на думку членів НК, а також наукової спільноти, мають першорядне значення.

- Чи плануєте залучати до експертної роботи широке коло науковців?

- Ми вже зараз залучаємо до своєї роботи і науковців, і юристів, і представників наукової громадськості, але цей процес тільки починається. Допомога небайдужих науковців є для нас дуже важливою - члени Наукового комітету працюють на громадських засадах і фізично не зможуть охопити всі завдання.

- Наукова спільнота видала Науковому комітету величезний кредит довіри. Водночас існує побоювання, що чиновники можуть використати НК як інструмент інтриг. Ви не вбачаєте такої загрози?

- Вбачаю, я навіть впевнений, що такі спроби будуть, як і спроби паралізувати роботу НК. Але сподіваюся, що нам вистачить розуму і сил не піддаватися на маніпуляції.

***

Нана ВОЙТЕНКО
Нана ВОЙТЕНКО

Нана ВОЙТЕНКО, доктор біологічних наук, професор, завідувачка відділу сенсорної сигналізації Інституту фізіології ім. О. Богомольця НАН України:

- Головне, над чим ми нині активно працюємо, - це створення Національного фонду досліджень.

Хочу підкреслити, що висловлюю свою особисту думку, але практично всі члени Наукового комітету (НК) вважають створення Національного фонду досліджень (НФД) першочерговим завданням НК. Чому українська наука в такому жалюгідному стані? Всі розуміють, що настільки тяжка ситуація з нашою наукою склалася не так через недостатнє її фінансування, як через нераціональне витрачання коштів. Гроші просто розмазуються, як манна каша по тарілці, по величезній кількості наукових установ, які працюють у рамках НАН України, інших академій та університетів. Така система дуже застаріла, вона неефективна, а головне - фактично, немає жодної експертної оцінки зробленого за ці гроші. Досі результатом роботи будь-якого наукового співробітника, наукової установи є просто написаний звіт(и). І, фактично, більше нічого. Тоді як в усьому світі є визнані критерії в будь-якій науковій галузі. В Україні інститут, який нічого не виробляє, отримує ті ж самі гроші, що й інститут, який має досягнення світового рівня. І вчені теж отримують однакову зарплату. Навіть у рамках одного інституту вчений, котрий видає "на-гора" публікації в хороших журналах, отримує стільки ж, скільки науковий співробітник, який не робить нічого.

Створення Національного фонду досліджень передбачає, що інститути фінансуватимуться за таким самим принципом, як у багатьох європейських країнах. Тобто інститути отримують базове фінансування, якого достатньо для зарплати, скажімо, директора, секретаріату, бухгалтерії та обслуговуючого персоналу, підтримки інфраструктури, оплати електрики, води тощо. А гроші на наукові проекти отримують тільки з таких фондів, виграючи гранти. Отже, інститути, котрі отримують гранти, провадитимуть наукову діяльність, а ті, котрі не зможуть запропонувати достойних проектів, опиняться в програші й, зрештою, як неспроможні в науковому плані, перестануть існувати.

Тому зараз найбільш насущне питання, яке ми намагаємося вирішити в якомога стислі терміни, - підготовка Положення про НФД - для того, щоб новий Фонд міг почати функціонувати найближчим часом.

Друге дуже важливе питання - зміна вимог до присудження наукових ступенів і звань. Науковий комітет бере активну участь у розробці вимог про присудження ступенів доктора філософії (PhD) і доктора наук. Ситуація з атестацією наукових кадрів у нашій країні дуже прикра. Останнім часом вона особливо погіршилася. Іде прямо вал нікчемних дисертацій. Порожняк. Я працюю в експертній раді МОН і добре це знаю. На останньому засіданні експертної ради одну роботу довелося завернути, оскільки на жодну наукову новизну не було навіть натяку, і взагалі дисертацією її назвати не можна. Хоча в біологічних науках ситуація не така критична, як у педагогіці, економіці, юриспруденції та медицині.

Новий "Порядок присудження наукових ступенів", який ми розробляємо, покликаний зупинити потік нікому не потрібних, часто дуже слабких робіт. Буде встановлено нові вимоги до дисертацій.

Із цим документом тісно пов'язаний інший: вимоги до спеціалізованих видань - журналів, публікації в яких враховуються для отримання ступенів та звань (т.зв. ВАКівські журнали). Серед цих журналів багато настільки несумлінних видань, що справжні вчені називають їх мурзилками, або смітниками, - більш пристойного слова для них і не добереш. Там друкуються не рецензовані роботи, отже вони можуть містити будь-яку інформацію, у тому числі псевдонаукову, аж до повної маячні. Робіт, що враховуються як наукові публікації для захисту кандидатської дисертації, майбутньому кандидатові треба мати п'ять штук. І всі вони можуть бути ні про що. Тому, щоб підвищити вимоги до дисертацій, потрібно насамперед підвищити вимоги до журналів, які друкують ці роботи. Наприклад, у наших найближчих сусідів (Польща, Чехія, Словаччина) вже давно підвищили вимоги до захисту дисертацій: претендент на науковий ступінь повинен обов'язково публікуватися в реферованих журналах, котрі входять у солідні бази даних, таких як Scopus або Web of Science. Журнали повинні обов'язково мати імпакт-фактор, тобто на ці роботи повинні посилатися. А найголовніше - всі роботи мають обов'язково рецензуватися.

Щойно ми підвищимо вимоги до журналів і вимагатимемо публікації в нормальних наукових виданнях для отримання наукового ступеня, в нас підвищиться і якість PhD. Хай буде не так багато робіт, але навіщо багато? Наведу такий приклад. У Каліфорнії (цей штат за кількістю населення приблизно дорівнює Україні, хоча, на жаль, тамтешні університети - а це Стенфорд, Берклі, КалТех та ін. - не можна навіть порівнювати з нашими вишами) за рік захищається приблизно чотири тисячі PhD. А в нас за два місяці (травень-червень 2017 р.) дипломи кандидатів і докторів наук МОН отримали дві з половиною тисячі осіб. Це - нонсенс. Ситуація ускладнюється ще й тим, що за кожне звання в нас довічно платить держава.

Зараз НК працює виключно на ентузіазмі. Ті наші колеги, котрі не кияни, приїздять на засідання НК за власний кошт, ніхто їм не оплачує відрядження. Роботу над документами (у разі запрошення юристів) теж ніхто не оплачує. Офіційного сайту НК не створено, на нього потрібні гроші, а їх уряд поки що теж не виділив. Буває, півночі триває листування між членами НК, коли обговорюється якийсь важливий документ. Це, звісно, важко, та поки що в усіх членів комітету є великий ентузіазм працювати і виправляти ситуацію з наукою в Україні. Ми знаємо, що і як треба робити: які документи створювати, які закони коригувати. Але, хоч би який був у нас ентузіазм, без підтримки з боку уряду ми просто нічого не зможемо зрушити.

***

Світлана АРБУЗОВА, доктор медичних наук, член-кореспондент НАМН України:

- Я б сказала, що Науковий комітет - це аналог антикризового органу, створений із метою зупинити подальшу деградацію науки в країні. Незважаючи на кредит довіри суспільства, зробити це нелегко. Насамперед нам потрібно зосередитися на збереженні і підтримці дійових наукових колективів, сьогодні вкрай важливо стримати хвилю еміграції справжніх учених. Втім, не можна забувати про боротьбу з тими, хто імітує наукову діяльність. Тобто "поливати і стригти".

Слід визнати, що різниця між окремими галузями науки величезна. Є галузі, які відповідають світовим стандартам, а є - справжнє дно. Навіть у наших визнаних фізиків, математиків, хіміків, біологів ситуація потихеньку погіршується, бо корозія не щадить нікого. Відверто кажучи, рівень корупції в науці не нижчий, ніж в інших галузях. Наше завдання - побудувати систему, яка створює умови для роботи справжнім фахівцям, паралельно відфільтровуючи псевдонауковців. Профанація науки руйнує інтелектуальний рівень суспільства, призводить до дефіциту професіоналів і кваліфікованих кадрів, а це безпосередньо впливає на майбутнє нашої нації. Погляньте, яких вершин сягнула псевдонаука на околицях медицини. В результаті, багато обманутих людей платять гроші за необґрунтовані обіцянки, а наукові статті в деяких академічних журналах пропонують лікування чудотворними іконами.

Згідно з чинним законодавством, визначальна роль у регуляції наукової сфери належить Міністерству освіти і науки. До Національної ради з питань розвитку науки і технологій, окрім Наукового комітету, входить і Адміністративний комітет, головою якого є міністр освіти і науки. Якщо розробка Положення про Національний фонд досліджень України - терміновий і безпосередній обов'язок НК, де принциповим питанням буде створення груп експертів, то для вирішення багатьох інших завдань потрібні певний час, поетапні заходи та допомога МОН.

Жодні прогресивні ініціативи НК не будуть дійовими, якщо паралельно певними інституціями заохочуватиметься імітація наукової діяльності. Доречно надати такий приклад. Недавно Департамент атестації кадрів МОН провів засідання експертної ради з питань експертизи дисертаційних робіт з профілактичних, медико-біологічних та фармацевтичних наук та ініціював низку неправомірних рішень. Зокрема, затвердження чотирьох дисертацій, захисти яких проходили у спеціалізованих вчених радах одного з національних медичних університетів із грубими порушеннями вимог нормативно-правових актів з питань присудження наукових ступенів докторів-кандидатів наук. Департамент атестації кадрів МОН проігнорував докази порушень, надані комісією з перевірки діяльності цих рад кілька місяців тому. Не вдаючись у подробиці інших маніпулятивних дій на цьому засіданні, бажання відігратися на учнях тих, хто захищає правду, слід зазначити, що МОН перевищило свої повноваження, дозволило брати участь у засіданні зацікавленим особам, котрі взагалі не мали права бути присутніми, включно навіть із викладачем закладу окупованого Луганська.

Цілком логічно очікувати, що керівництво МОН, обізнане із зазначеними фактами, не тільки визнає рішення цього засідання нелегітимними, а й дасть оцінку діяльності свого структурного підрозділу, який, замість контролю якості підготовки науковців, займається "боротьбою нанайських хлопчиків", тобто імітацією реального процесу.

Відомо, що на кожній Атестаційній колегії МОН, поряд із тисячею дисертаційних робіт, окремим списком затверджується присвоєння вчених звань кандидатам, котрі часто не відповідають існуючим вимогам. Цінність наукових ступенів та звань нівельована, і це прямий наслідок недбальства цього ж Департаменту атестації кадрів. Дуже важливо викоренити таку практику. МОН має бути першим союзником НК у підвищенні престижу вченого країни, поверненні довіри до вітчизняних наукових ступенів та звань. Адже для міжнародної спільноти не є таємницею стан справ з атестацією наукових кадрів в Україні.

Наразі члени НК займаються експертизою нормативних документів, зокрема проектом наказу щодо визначення фахових видань МОН. Є нагальна потреба сформувати жорсткі вимоги до фахових журналів, членів редколегій, спеціалізованих та експертних рад. На засіданні МОН обговорювався проект "Порядку формування переліку наукових фахових видань", до якого входять, на жаль, багато вітчизняних журналів низької якості, які не тільки фаховими, а й науковими назвати не можна. Від працівників Департаменту атестації кадрів пролунала пропозиція: надати їм для "виправлення" перехідний період - 5 років. Це занадто довгий термін, з огляду на реальний стан справ. НК, своєю чергою, пропонує перехідний період - два роки, з певними умовами для конкретних дій упродовж цього часу. При цьому НК наполягатиме, що до Переліку фахових видань, навіть на перехідний період, не можуть входити журнали, в яких немає якісного рецензування статей і які порушують принципи академічної доброчесності.

Є відомі міжнародні видання з відповідними загальноприйнятими світовими нормами якості, до чого ми мусимо прагнути. У нас в країні теж виходять достойні журнали, в яких публікуються роботи науковців із різних країн. Наприклад, у математиків є чудовий журнал "Sigma", в якому, до речі, панує правило: самі члени редколегії в цьому журналі не публікуються. Можна не сумніватися, що в такому журналі проводиться справжня експертиза статей, прийнятих до друку.

Незважаючи на всі проблеми, вітчизняна наука має потенціал гідних учених. Перед НК стоїть завдання на довгі роки. Потрібно рухатися виключно у бік світової науки, щоб не залишитися найбільшою недорозвиненою країною Європи. Вкрай важливо, аби люди, котрі обіймають відповідальні посади і приймають ключові рішення стосовно розвитку науки, розуміли свою відповідальність перед майбутнім країни.

По матерiалам: DT.UA /
Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК