Наука в гаманці

Науковий комітет Національної ради України з питань розвитку науки і технологій (далі - НРРНТ) підготував висновки за результатами звітів головних розпорядників бюджетних коштів (ГРБК) про стан використання фінансових ресурсів на наукову та науково-технічну діяльність.

Звітування ГРБК перед Національною радою передбачено новим Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність". Ні для кого не секрет, що впродовж багатьох років звіти головних розпорядників мали суто формальний характер, а питання ефективності використання коштів платників податків, які виділяються на наукові дослідження та розробки, органами державної влади не аналізувалося. І ось наприкінці минулого року ГРБК уперше звітували перед Нацрадою про використання коштів на науку та отримані результати.

Що ж показало звітування? У висновках Наукового комітету (НК) НРРНТ, підготовлених після ретельного аналізу звітів головних розпорядників коштів та інших джерел, вказано насамперед на наявність системних проблем, спільних для багатьох ГРБК. Загалом, існує 27 ГРБК, які займаються науковою діяльністю, з них широкому загалу відомі хіба що окремі, такі як НАН, галузеві академії, МОН. Крім того, чимало відомств і організацій мають у своєму підпорядкуванні наукові підрозділи, що фінансуються з держбюджету.

За висновками НК, звітування виявило такі загальні проблеми.

Перша - це недосконалість поточних форм звітів наукових установ та ГРБК. Звітування відбувається за параметрами, які переважно містять досить беззмістовні показники, на кшталт кількості виконаних науково-дослідних робіт, і не дають достатньо інформації про якість наукової продукції.

Друга проблема - це ізольованість галузевої науки. Хоча держава спрямовує чималі кошти на фінансування наукових установ, які перебувають у сфері управління відповідних міністерств, аналіз результатів цих установ свідчить, що власне наукова складова їхньої роботи дуже незначна. При цьому часто ці установи виконують функції технічних підрозділів (з розробки нормативно-правової бази, збору та аналізу даних). Крім того, деякі ГРБК, фактично, не беруть участі у формуванні пріоритетів наукової тематики і не цікавляться ефективністю наукових досліджень в установах, які належать до їхньої сфери управління.

Третя проблема - невиправдано велика кількість ГРБК. У багатьох із них наукова діяльність є далеко не пріоритетною, часто функції різних ГРБК дублюються, фінансування розподіляється на основі внутрішніх конкурсів, що призводить до зниження наукового рівня і загалом до неефективного використання коштів.

Як показав аналіз звітів, навіть найбільші бюджетні "гаманці", такі як Міністерство освіти і науки, Національна академія наук України, не завжди раціонально розпоряджаються коштами на наукові дослідження.

Так, констатується, що наразі левова частка фінансування наукової діяльності МОН витрачається на зарплати. Обсяг фінансування однієї НДР становить лише 300–370 тис. грн на рік, що свідчить про розпорошення коштів та підтримку стратегії виживання замість концентрації фінансування на пріоритетних розробках. При фінансуванні загального фонду обсягом 649 млн грн., спецфонду - 295 млн грн., на придбання обладнання йде 15 і 13 млн, відповідно, з чого напрошується висновок, що, фактично, модернізація обладнання не відбувається. Із загальної кількості публікацій закладів системи МОН (близько 145 тисяч) лише 7 тис. (близько 5%) - у виданнях, індексованих у ВоС/Скопус, що, фактично, дорівнює показнику одного сильного західного університету.

Водночас зазначається, що в системі МОН за 2017 рік захищено 2863 кандидатських і 460 докторських дисертацій (у кілька разів більше, ніж в усіх інших ГРБК, включно з НАНУ). "Проте виникають серйозні сумніви стосовно рівня захищених дисертацій, оскільки результати переважної більшості не пройшли апробацію у міжнародних наукових виданнях, індексованих у ВоС/Скопус. На нашу думку, потрібен системний критичний аналіз якості дисертаційних робіт і ефективності використання відповідних коштів, особливо з урахуванням великого відсотка осіб, що не закінчують аспірантуру", - зазначається у висновках Наукового комітету.

Ефективність використання бюджетних коштів на наукові дослідження в НАНУ, за оцінкою експертів НК, значно вища, порівняно з іншими ГРБК (близько 30 % публікацій у виданнях, які входять до міжнародних наукометричних баз, активна участь у міжнародних наукових програмах, інформаційно-аналітична діяльність для органів державної влади). Водночас НАНУ "суттєво відстає у продукуванні конкурентної на міжнародному рівні наукової продукції, порівняно з її аналогами в країнах ЄС".

Впадає в очі низька публікаційна активність науковців Академії. За даними 2017 р., в НАНУ налічувалося 15565 наукових співробітників, що видали 14356 статей (менше однієї публікації на одного науковця), з яких менше 4000 проіндексовано провідною наукометричною базою Web of Science (WoS/ВоС). Старіння наукових кадрів - хронічна проблема НАНУ. Частка дослідників пенсійного віку в деяких колективах Академії становить понад 50%. Кадрове омолодження штучно стримується традицією довічного перебування на адміністративних посадах. Тим часом, зазначається, "слабко використовуються можливості щодо проведення внутрішньої реорганізації установ, скорочення неефективних підрозділів".

Зважаючи на кількість академіків та інші справні цифри анкети ГРБК, Національна академія педагогічних наук (НАПН) - одна з "найпотужніших". Втім, загальний висновок НК від звіту НАПНУ невтішний: "ефективність використання бюджетних коштів є низькою, якість наукової діяльності викликає серйозні сумніви".

Науковий комітет звертає увагу на такі проблемні моменти діяльності НАПНУ. По-перше, це "роздутість" організаційної структури академії (5 відділень, до яких належать 10 інститутів та 5 інших установ). По-друге, велика кількість академіків (78 дійсних членів, 92 членів-кореспондентів) відносно загальної чисельності співробітників академії: на одного академіка або членкора припадає менше 5 наукових співробітників. По-третє, низька частка (менше 2%) публікацій у журналах, що індексуються основними наукометричними базами WoS/Scopus (ВоС/Скопус) та високорейтингових видавництв, порівняно з публікаціями в локальних виданнях. По-четверте, неспівмірно (відносно загальної кількості співробітників академії) велика кількість захищених дисертацій: 206 - у 2015 році, 140 - у 2016-му, 114 - у 2017 р. По-п'яте, з переліку досягнень НАПНУ, наведених у її анкеті, напрошується висновок, що велика частина функцій Академії педнаук перетинається з повноваженнями МОН.

На думку Наукового комітету, необхідно провести атестацію установ НАПНУ із залученням незалежних експертів; на основі результатів атестації провести оптимізацію структури академії, а також розглянути питання доцільності реорганізації окремих установ НАПНУ шляхом їх об'єднання чи передачі функцій МОН.

За висновком НК, "відносно низька ефективність використання бюджетних коштів для проведення фундаментальних досліджень у більшості установ НАМНУ".

В Академії медичних наук за державні кошти проводяться переважно прикладні дослідження, результати яких впроваджуються в медичних закладах України. Фінансування фундаментальних досліджень незначне (60 млн. грн на рік). Кількість публікацій у виданнях, що обліковуються Скопус та/або ВоС, у 2017 році становила приблизно 0,03–0,04 ( публікації) за рік на одного науковця. При цьому у висновках Наукового комітету зазначається, що ці дані отримано на основі незалежного пошуку, оскільки НАМНУ не надала офіційних даних. Лише три установи академії - Національний науковий центр радіаційної медицини, Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.Філатова та Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.Комісаренка - продукують приблизно 40% статей НАМНУ, індексованих у Скопус, причому більшість публікацій пов'язана з чорнобильською тематикою.

Основна діяльність НАМНУ зосереджена на наданні медичних послуг, а не на проведенні наукових досліджень. Наукові співробітники становлять лише 30% від усього штату. Загальне бюджетне фінансування НАМНУ у 2017 р. становило 1 968 млн грн., з них на наукові (фундаментальні та прикладні) дослідження припадає лише 178 млн грн., тобто близько 9 %.

Із рекомендацій НК: розглянути питання оптимізації функцій НАМНУ, з інтеграцією лікувальних підрозділів та відповідних установ МОЗ. Кошти, які виділяються на наукові дослідження, розподіляти на конкурсних засадах із залученням зовнішньої експертизи, зокрема з допомогою Національного фонду досліджень.

До речі, питання передачі лікувальних підрозділів медакадемії до структури МОЗ свого часу вже порушувалося й дебатувалося. Але брала гору позиція авторитетів від медицини - мовляв, НДІ медичного профілю не можуть функціонувати без власних клінік, медична наука нерозривно пов'язана з практикою. Однак хронічна нестача коштів на дослідження та (чого гріха таїти) корупційні інтереси окремих керівних кадрів від медицини призвели до того, що сьогодні в деяких інститутах наука залишилася хіба що в їх назві.

У наукових закладах, підпорядкованих МОЗ, ситуація не краща, а то навіть іще сумніша. Понад 80% наукових коштів іде на прикладні дослідження, результати яких патентуються і впроваджуються лише на національному рівні. Який реальний ефект від впроваджених розробок, невідомо, в наданих звітах немає конкретики. Частка публікацій у виданнях, що обліковуються Скопус та/або ВоС , у 2017 р. становила менше 5%, або приблизно 0,07 публікації за рік на одного науковця. Є установи, для яких цей показник нульовий.

Зважаючи на такий стан справ, НК рекомендує розподіляти кошти, які виділяються на наукові дослідження в медицині, на конкурсних засадах, із допомогою Національного фонду досліджень. Пропонується також "розробити форми гнучкого врахування вагових коефіцієнтів лікарської, педагогічної та наукової роботи на основі використання міжнародних підходів до визначення т. зв. full-time equivalent і впровадити їх у практику укладання контрактів між ЗВО/науковими установами та науковими установами і науково-педагогічними працівниками".

Національна академія аграрних наук даних про свою діяльність у відповідь на запит Наукового комітету не надіслала (хоча представники НААН, зрештою, все ж таки прийшли на заслуховування звітів ГРБК і зробили презентацію досягнень академії). Втім, проаналізувавши матеріали з відкритих джерел, експерти дійшли висновку, що рівень фундаментальних досліджень, які проводяться в НААН, недостатній, а ефективність використання бюджетних коштів потребує істотного поліпшення. Так, зокрема, за 2017 рік у базі даних Скопус є 23 публікації з афіліацією НААН. Враховуючи загальну кількість науковців академії - 3749, виходить рекордно низький серед усіх галузевих академій показник: 0,006 публікації на одного науковця на рік. Можна зрозуміти, що установи аграрної академії, як і медичної, зосереджені переважно на прикладних дослідженнях, тож могли би похвалитися своїми конкретними розробками, патентами, надати інформацію про їх практичне застосування та економічний ефект від впровадження. Втім, чомусь не скористалися такою можливістю.

Можна було б і далі дискутувати деталі наукової діяльності установ різних ГРБК, але наведені приклади окреслюють загальні тенденції. Проект висновків і пропозицій Наукового комітету за результатами звітів ГРБК надіслано всім головним розпорядникам бюджетних коштів для ознайомлення. Тож можливі певні доповнення чи зміни, перш ніж він потрапить на розгляд Національної ради з питань розвитку науки і технологій. Але проблемні аспекти бюджетної науки в результаті звітів ГРБК проявилися досить чітко. Крім загальних проблем, названих вище, є ще чимало інших, що випливають з аналізу як окремих анкет головних розпорядників бюджетних коштів, так і ситуації з наукою в цілому.

Одна з ключових проблем бюджетної науки - обмеженість і розпорошеність фінансових ресурсів. Маючи аж 27 "няньок" (ГРБК), це й не дивно. Ділиться бюджетний пиріг, у кращому разі, за внутрішнім конкурсом (чи внутрішнім голосом?), при цьому "няньки" теж зазіхають на ласий шмат. Отож деякі відомчі НДІ "не мають значимої наукової продукції" і, фактично, не займаються наукою, а виконують технічну роботу з розробки нормативно-правової бази, збору та аналізу даних і т. ін. Безумовно, така технічна робота потрібна й важлива, але чи варто лукавити, офіційно називаючи її науковою? Питання тут далеко не в назві, адже відповідні кошти державна статистика вважає спрямованими на наукову діяльність, а "наукові співробітники" вимушені, задля звітів та зарплат, імітувати наукову діяльність - писати статті, отримувати наукові ступені та звання. Проліферація ж імітаторства принижує справжню науку в очах суспільства і веде до загального зниження стандартів, загрожуючи деградацією всьому науковому середовищу.

У висновках НК наголошується на необхідності розподілу коштів на наукові дослідження на конкурсних засадах із залученням зовнішньої експертизи проектів. Принагідно варто зазначити, що функціонування в Україні системи незалежної експертизи передбачене планом заходів з реформування вітчизняної наукової сфери, затвердженим урядом.

Зрештою, в Науковому комітеті сподіваються, що вперше проведене звітування ГРБК перед Нацрадою започаткує ґрунтовний аналіз ситуації з фінансуванням вітчизняної науки і дозволить істотно поліпшити ефективність використання бюджетних коштів.