КИЇВСЬКОМУ ПЛАНЕТАРІЮ — 50 КАЛЕНДАРНИХ

Київський планетарій уже давно і міцно посів особливе місце серед визначних пам’яток столиці. Бажаючих послухати лекції про зірки і подивитися на штучний небосхил завжди вистачало. Навряд чи є серед киян, які народилися в повоєнні роки, ті, хто хоча б раз у житті не побував би в планетарії. Свого часу туди водили поголовно всіх школярів, так само як у ритуальний музей Леніна. Але в планетарії було набагато цікавіше і пізнавальніше — пам’ятаю зі свого досвіду.

Відкрили Київський планетарій 50 років тому в старовинному будинку костелу святого Олександра, зведеного 1838 року. Комуністична ідеологія тих часів вирізнялася непримиренним войовничим атеїзмом. От і планетарій розмістили під куполом храму, аби підкреслити, що релігія — «опіум для народу». Костел усередині переобладнали і перепланували до невпізнанності. Втім, добре, що його хоча б не спіткала доля Михайлівського Золотоверхого.

Особливий період, просто бум у житті планетарію, почався 4 жовтня 1957 року, коли СРСР запустив перший штучний супутник на навколоземну орбіту. Дітвора і дорослі юрбами йшли сюди, щоб подивитися в телескопи на точку, котра бігла по нічному небу і світилася. А потім були Гагарін, Титов, Ніколаєв, Попович... Тема космосу надовго завоювала серця молоді.

Згадуючи історію Київського планетарію, не можна не пригадати ініціатора його створення — відомого вченого-астронома Сергія Всехсвятського. Першими лекторами стали високопрофесійні астрономи та геофізики — випускники Київського державного університету. Пізніше до лекційної роботи стали залучатися співробітники Головної астрономічної обсерваторії АН України, Київської астрономічної обсерваторії. У планетарії була своя діапозитивна майстерня, що виготовляла слайди не лише для своїх лекцій, а й для інших планетаріїв України та Союзу. При цьому престиж Київського планетарію був настільки високий, що він, поряд із московським, став центром підготовки лекторів для планетаріїв усього СРСР.

Із роками старе приміщення планетарію та його обладнання застаріли. Товариство «Знання» України почало спорудження нового, спеціально для планетарію спроектованого будинку. Було замовлено найсучасніше на той час обладнання. Новий планетарій на площі неподалік Центрального стадіону Києва почав працювати 1988 року.

До речі, про назву. «Планетарій» — це апарат, завдяки якому можна відтворити зоряне небо не лише Києва, а й будь-якої точки нашої планети, побувати на екваторі, на Північному та Південному полюсах. Саме цей апарат і дав назву всім планетаріям у світі. Апарат являє собою величезну «гантель» завширшки метрів зо три. У кожній з його куль розміщено по 16 проекційних ліхтарів. Діапозитивами слугують металеві пластинки із сотнями дрібних отворів різного діаметра, розташованих так, як і зірки на небі. Одна куля демонструє зірки Північної півкулі небесної сфери, інша — Південної. В апараті є також спеціальні проектори Сонця, Місяця та п’яти планет, які можна спостерігати неозброєним оком, — це Меркурій, Венера, Марс, Юпітер і Сатурн. А ще в Зоряному залі планетарію можна відтворювати світанки і заходи, сонячні й місячні затемнення, польоти комет, падіння метеоритів.

І сьогодні Київський планетарій залишається культурно-пізнавальним центром, що пропагує астрономічні знання, які дозволяють допитливим людям відкрити для себе Космос, доторкнутися до вічності, зрозуміти наше місце в бездонних просторах Всесвіту. Щороку його відвідують сотні тисяч людей.

У день свого 50-річчя колектив Київського планетарію на чолі зі своїм директором Людмилою Рибко отримав численні поздоровлення та побажання довгих років і процвітання.