Інфомагістраль

«Наука и жизнь» в Інтернеті

Нинішній рік у журналу «Наука и жизнь» — ювілейний. 115 років тому, 1890-го, в Санкт-Петербурзі побачив світ перший його номер. До святкової дати у жовтні 2005 року в Інтернеті за адресою www.nkj.ru з’явився новий науково-популярний портал «Наука и жизнь», створений за підтримки Федерального агентства з питань преси та масових комунікацій.

На головній сторінці порталу розташовано обкладинку й анонси статей номера журналу, який перебуває у вільному доступі для всіх відвідувачів порталу. Не забувайте, що поточний номер в Інтернеті — це номер журналу двомісячної давнини. Два останні номери журналу «Незабаром на сайті» і «Вийшов друком» (їхні обкладинки також можна знайти на головній сторінці) доступні тільки у вигляді анотацій. Нині відвідувачі порталу можуть прочитати будь-які статті, починаючи з № 10 за 2004 рік. Більш ранні номери (із серпня 1997 року) доступні поки лише на старій версії сайту www.nauka-i-zizn.ru. Підготовлено до верстки електронний архів у форматі html із 1993 року.

Нова версія електронного архіву оснащена системою контекстного пошуку. Потрібну статтю можна знайти за будь-яким словом чи словосполученням, яке зустрічається в тексті. Є можливість пошуку за номерами, назвами статей і авторами. За бажання відвідувач порталу може відкрити список статей, розсортованих за рубриками й розділами журналу «Наука и жизнь». Статтю можна буде обговорити, відправивши свій відгук, роздрукувати у вигляді тексту, переслати посилання на неї вашим знайомим, прочитати всі наявні відгуки і, нарешті, оцінити її за п’ятибальною шкалою. Повний читацький рейтинг статей можна подивитися, відкривши сторінку «Загальний рейтинг» у верхній навігаційній панелі головної сторінки.

Одним із оригінальних, або, як тепер кажуть, ексклюзивних, розділів порталу є інтерактивний розділ «Інтернет-інтерв’ю». На цьому премодерованому форумі (це означає, що надіслані читачами запитання не відразу потрапляють в Інтернет, а проходять первинне редагування у нашого редактора-модератора) відвідувачі порталу можуть поставити запитання відомим російським діячам науки. У міру накопичення запитання передаватимуть інтерв’юйованим, а відповіді — вивішуються у відкритому доступі на нашому порталі.

Геть новою для редакції справою стало видання англомовної сторінки. Вона являє собою скорочену версію порталу «Наука и жизнь» і складається з архіву журналу із січня 2005 року до поточного номера, блоку новин й інтерактивного розділу «Інтернет-інтерв’ю». До кожного номера журналу дається докладна анотація, наводиться повний зміст номера з коротким викладом деяких найцікавіших для закордонного читача статей. У розділі «Інтернет-інтерв’ю» відвідувачі, які не знають російської мови, мають можливість поставити запитання російським ученим й дістати на них відповіді з перекладом англійською мовою.

Робота над створенням порталу ще не завершена. У планах редакції — верстка архіву з 1993 року і створення розділу «Електронна передплата».

Як народжуються зірки?

Спостереження та розрахунки американських астрофізиків спростовують одну з узвичаєних теорій утворення зірок, так звану теорію акреції.

Модель утворення зірок, яка враховує складну поведінку турбулентного газу в космічних хмарах, — дітище працівників Каліфорнійського університету. З допомогою суперкомп’ютера вони отримали несподіваний результат, сумний для теорії «акреції».

Теорії цій немає й десятка років, але вона набула великої популярності в науковому світі. Відповідно до її положень зірки зароджуються у величезних міжзоряних хмарах, які збираються в гігантські згустки, з них, своєю чергою, утворюються ущільнення протяжністю до одного світлового року — ядра або «насінини» майбутніх зірок. Під дією власної гравітації вони колапсують, живляться газом із навколишніх хмар, у десятки й сотні разів збільшуючи свою масу порівняно з початковою.

Інша теорія, часто іменована теорією «гравітаційного колапсу та фрагментації», також грунтується на формуванні ущільнень у космічних хмарах — протозіркових систем. Ці зачатки майбутніх зірок величезні й не потребують «поживи» ззовні, можуть розпадатися на менші шматки, створюючи бінарні системи або утворення з багатьох зірок.

«Акреція» не може поки пояснити результати спостережень за тим, що відбувається у місцях народження зірок. Комп’ютерна модель американських авторів, яка враховує турбулентність цієї теорії, свідчить: зародки майбутніх зірок не встигають за час життя хмар вирости до розмірів звичайної зірки.

Дослідники вважають, що багато старих моделей процесу утворення зірок не враховували реальні властивості навколишнього середовища. Зате спостереження чудово узгоджуються з моделлю «гравітаційного колапсу та фрагментації».

Нестача, яка призводить до надлишку

На думку спеціалістів Російського онкологічного наукового центру ім. М.Блохіна, пухлини будь-якої тканини, як доброякісні, так і злоякісні, виникають у тому разі, коли в ній зменшується кількість клітин, що нормально діляться. Вчені докладно дослідили цей процес, спостерігаючи поділ і диференціювання здорових епітеліальних клітин і клітин фіброаденоми та злоякісної пухлини молочної залози.

Дослідники встановили: клітини епітеліальної тканини об’єднані в морфофункціональні зони, що діють як добре налагоджені механізми. Кожна зона складається з двох рівних субодиниць, основу яких становлять 12 стовбурних, або камбіальних, клітин. Ці клітини діляться, причому материнські клітини створюють електричне поле, необхідне для диференціювання — спеціалізації дочірніх клітин. Диференціювання гальмує подальший поділ клітин. Так виникає нормальний епітелій.

Доброякісна пухлина молочної залози, фіброаденома, розвивається з морфофункціональної зони нормального епітелію, в якій кількість камбіальних клітин у півтора разу менша: не 12, а 8. Ця відмінність призводить до серйозних наслідків. Вісім материнських клітин не можуть створити електричне поле, достатнє для нормального диференціювання дочірніх клітин. Тому подальший поділ материнських клітин не гальмується. Зрештою, із двох субодиниць початкової зони утворюються 24. Осередки неракових пухлин мають радіально-променеву симетрію. Складові їхньої клітини хоча й неправильно, але диференційовані, тому подальший розвиток епітелію відбувається відносно нормально.

Справа повертає на гірше, коли камбіальних клітин у кожній субодиниці не більше шести. Електричного поля шести материнських клітин зовсім недостатньо для спеціалізації дочірніх клітин, і вони назавжди залишаються недиференційованими. Недиференційовані клітини не регулюють ділення клітин наступного ступеня зрілості, базальні клітини епітелію діляться безконтрольно і починає рости пухлина, котра складається в основному з недиференційованих клітин. Ракові осередки мають концентричну симетрію. Пухлина росте за рахунок поділу поверхневих прошарків, а клітини в центральній її ділянці гинуть. Але на запитання про те, чому змінюється кількість камбіальних клітин у морфофункціональних зонах, учені поки не можуть дати відповіді.