Чорнобривці пустелі

Останнім часом в Україні знову заговорили про величезну важливість розвитку біотехнологій. Приводом для цього послужило рішення уряду про створення біотехнологічного центру на базі однієї з наукових установ УААН. Деяких учених дуже обурив той факт, що такий центр передбачається створити «під дахом» аграрної академії, де, мовляв, і справжньої біотехнологічної науки немає. З цієї суперечки читач, швидше за все, зробить один головний висновок: якщо в цьому питанні серед солідних учених немає порозуміння і суть обговорення зводиться фактично до фінансових інтересів сторін, то ніякої користі від новоявленої ініціативи чекати не доводиться. Тим більше що відбулася зміна уряду, країна досі живе без бюджету й невідомо, на що взагалі в найближчій перспективі можна розраховувати
нашій науці.

На загальному тлі невизначеності не можуть не викликати приємного здивування зусилля дослідників-ентузіастів, які, покладаючись не на манну небесну у вигляді бюджетного фінансування, а виключно на власні можливості, наполегливо й цілеспрямовано трудяться на плідній ниві сучасних біотехнологій. І їхній невтомний пошук винагороджується дивовижними досягненнями.

На дослідну ділянку, оброблювану за українською технологією, місцеві фахівці в Арабських Еміратах дивилися з подивом. Після спустошливих стихійних лих — піщаної бурі, а потім сильної зливи — у заповіднику біля міста Аль-Айн (ОАЕ) майже не залишилося рослинності. Трав’яний покрив уцілив лише на невеличкому експериментальному клаптику піщаного грунту. Подиву й зовсім не було меж, коли через якийсь час на піску серед міцно вкоріненої газонної трави розкрили вогненні пелюстки екзотичні квіти. Це були... чорнобривці. Як вони опинилися на Аравійському півострові?

Відомо, що Аравійський півострів — це практично піщана пустеля. Землеробством в екстремальних кліматичних умовах займаються лише в оазисах, на які постійно наступають піски. І тільки шляхом неймовірних зусиль удається протистояти опустеленню.

— А чорнобривці?

— Їхнє насіння ми привезли з собою і з дозволу місцевих агрономів підсіяли в траву дослідної ділянки. Через 35 діб вони зацвіли. Такий-от привіт з України!

— Гарна, майже поетична історія... А що далі? Яка доля ваших розробок?

— На жаль, у рідній країні наші розробки використовуються мало. Попри те що наші препарати успішно зарекомендували себе в поліпшенні родючості грунтів, переробці компосту, при розкладанні нафтошламу, видаленні розливів нафти тощо. Ще один наш винахід (ноу-хау) — ферментний препарат «Дорзин», який за ефективністю перевершує всі відомі в Україні стабілізатори грунту, завдяки якому можна будувати дороги без асфальту, бетону та гравію. Проте в нашій країні цей препарат майже не використовується.

— Ви сказали, що найкраще в Європі органічне добриво «Органік-Універсал» — розробка румунських фахівців із вашою участю — виробляється в Румунії. А чому не виробляється в нас? Сьогодні птахівництво на підйомі, птахофабрик багато, курячого та іншого пташиного посліду — гори...

— Ви правильно кажете, з патогенного пташиного посліду можна було б виробляти чудове органічне добриво. Але, напевно, простіше озеленити пустелю, ніж упровадити щось корисне в нашій країні. Навіть попри те, що вигоди від розробки очевидні. Колективні та фермерські господарства отримали б можливість вирощувати екологічно чисту органічну продукцію. До речі, в нас неперероблений курячий послід, який буквально кишить гельмінтами та іншими паразитами, вносять у грунт, незважаючи на те, що це заборонено. І все-таки заводик із виробництва цього унікального органічного добрива ми маємо намір побудувати. Просто душа болить за нашу землю.