ЧЕРЕЗ БЕЗГРОШІВ’Я ДО ЗІРОК?

Стан справ у вітчизняній науці, перспективи роботи Державного фонду фундаментальних досліджень, презентація CD-ROM «Конкурсні проекти науково-дослідних робіт» — такий був порядок денний спільного засідання бюро Ради з питань науки і технологій при Міносвіти і науки України і бюро Ради вищезгаданого фонду, що відбулося минулого вівторка.

Наука — основа економічного зростання держави. Це давно усвідомили розвинені країни світу, й їхній постійний рух уперед обумовлений саме упором на виробництво інтелектуальної, наукомісткої продукції. Ми ж, хоча й маємо розвинений інтелектуальний потенціал, все ж не випускаємо конкурентоспроможний на світовому ринку наукомісткий товар. Таким чином вітчизняна наука не може поки що навіть претендувати на роль згаданої основи економічного зростання. Однак на найвищому рівні задекларовано: до 2004 р. Україна повинна стати високотехнологічною країною. Чи реально це й що потрібно зробити для досягнення такої мети?

Насамперед, вважає перший заступник міністра освіти і науки України Ярослав Яцків, необхідно сконцентрувати наявні ресурси на проведенні фундаментальних і прикладних досліджень за тими напрямками, де наша держава має значний науковий, технологічний і виробничий потенціал. Ярослав Степанович переконаний, що вкрай необхідно також впровадити ринкові механізми підтримки прикладних досліджень і розробок, розширити участь малого і середнього бізнесу в науково-технічному й інноваційному процесах. Не варто забувати й про програмно-цільовий підхід до фінансування розвитку академічного, освітнього й галузевого секторів науки.

Природно, учасники засідання не могли обійти й найболючіше питання — занадто малі асигнування на науку. Поскаржилися, що 1992-го на неї виділяли 0,82% ВВП, а поточного року «викроїли» мізерні 0,3%. 2001-й (принаймні поки що) теж напевно не зросить щедрим грошовим дощем стражденну наукову ниву. У проекті бюджету на потреби вітчизняної науки заплановано аж... 0,4% ВВП. Щоправда, бюджетний комітет ВР погодився з тим, що виділяти такі крихти на таку важливу галузь і ганебно, і просто злочинно. А чи погодяться з цим інші нардепи?

— З року в рік знижуються обсяги бюджетного фінансування науки, —констатував голова бюро Ради з питань науки і технологій Сергій Рябченко. — Чому так відбувається? На мій погляд, причина в тому, що ми занадто вже завзято втілюємо в життя всі «сценарії» зарубіжних радників. Природно, країна, що не має інтелектуального потенціалу, не може вийти з кризи за допомогою розвитку високих технологій. Проте ж у нас він є! І саме завдяки максимально ефективному його використанню ми можемо розраховувати на прогрес. А зарубіжні радники ставлять Україну на один рівень із найвідсталішими державами світу, де немає ні університетів, ні високоосвічених людей, тобто практично відсутній якийсь науковий потенціал. А якщо його немає (або майже немає), то навіщо на нього витрачати гроші? Проте Україна, повторюся, зовсім не напівдика держава. І, прислуховуючись до подібних порад зарубіжних «доброзичливців», ми робимо величезну помилку. До речі, не виключаю, що в основі таких рекомендацій лежить суто корисливий інтерес — прибрати зі світового ринку потенційного конкурента.

Безліч проблем пов’язано й з фінансуванням державних науково-технічних програм. У перші роки незалежності України вони проплачувалися на 48—49%. 1999-го — лише на 11%. Тобто, держава сама себе дискредитувала: організувала роботу, а зобов’язань перед ученими не виконала. Чимало складнощів й в питаннях щодо інтелектуальної власності. Так, цього року вдалося провести через парламент п’ять присвячених їй різноманітних законів, прийняти суттєві поправки до вже існуючих законодавчих актів. Але! Бажання зробити все й відразу швидше призвело до класичного «хотіли як краще, а вийшло як завжди». Ось найсвіжіший приклад. 23 жовтня 2000 року набрав чинності закон про контрольні марки, які повинна мати вся аудіо- і відеопродукція. А марок цих немає дотепер. Як вийти зі становища, що склалося? Поки що питання залишається відкритим. Отже, один з аспектів захисту інтелектуальної власності на просторах України попросту «завис».

Як уже зазначалося вище, на засіданні відбулася презентація CD-ROM. Диск містить величезну базу даних понад 700 конкурсних наукових і науково-технічних проектів Держфонду фундаментальних досліджень. Усі роботи виконано в період із 1997-го по 2000-й рік. Сам же Держфонд, попри всі складнощі (в основному тих, що стосуються неповного фінансування його діяльності: замість обіцяних нинішнього року 9 млн. грн. отримав лише 37% від цієї суми), продовжує працювати. Щоправда, 2000-го не оголошували новий конкурс науково-дослідних робіт, оскільки дотепер не розрахувалися з боргами за два попередні роки. Однак якщо Міністерство освіти і науки стримає слово й до кінця нинішнього року виділить необхідний на погашення цієї заборгованості 1 млн. грн., то фонд оголосить про початок аж трьох інтелектуальних змагань: конкурси монографій та грантів для молодих учених, а також про новий конкурс фундаментальних досліджень. Зупинка за малим?..