БАТАРЕЙКИ НА ...ЯДЕРНОМУ ПАЛИВІ

Науково-технічний прогрес, який останніми десятиліттями йде шляхом мініатюризації електротехніки, опинився в цікавому становищі. Вчені вже здатні створити електронний чіп величиною з молекулу, але батарейки, як і раніше, залишаються громіздкими й дорогими. Воно й справді, який сенс у мікроскопічному процесорі на пальчикових батарейках?

За наявності мініатюрних елементів живлення можна було б створити мережу спостереження на основі технології МЕМС (мікроелектромеханічних систем) — мережа мікросенсорів, які стежать за температурою повітря, тиском автомобільних шин, станом мостів... Але без розвитку технологій енергопостачання цей намір безглуздий. Тому три останніх роки професор Джеймс Бленчард присвятив саме батарейкам. І зрештою винайшов щось радикально нове — мініатюрну батарейку, яка замість палива чи електрики використовує... ядерну енергію. Ні, Бленчард нічого не підриває. «Люди, почувши словосполучення «ядерна енергія», першим ділом думають про вибухи та про всяке таке, — говорить учений. — Але це не те, чим ми займаємося». Бленчард і його асистент, експерт з МЕМС Аміт Лал, використовують мікроскопічні величини радіоактивного ізотопу нікелю — нікель-63. Під час свого розпаду ця речовина випромінює бета-частинки — енергоємні електрони. Потужність недавно винайдених батарейок уже досягає нанавата та, як сподіваються розробники, незабаром зможе досягти мікровата.

Після бурхливої реакції на слово «ядерна» Бленчард поспішає пояснити, наскільки мале випромінювання виходить з його творіння: за словами професора, воно не більш шкідливе, ніж протипожежний детектор диму. Новий винахід Бленчарда завоював симпатію не лише завдяки своїй компактності, а й завдяки довговічності. Річ у тому, що період піврозпаду радіоактивного ізотопу нікелю становить 102 роки, що дозволяє йому безперервно працювати протягом тривалого часу. Це від нього й вимагається. Адже більшість МЕМС-сенсорів призначена для використання у важкодоступних місцях, приміром фундаментах високих будинків. Ніхто ж не збирається копати під Емпайр Стейт Білдінг, аби поміняти батарейки сейсмодатчика. Чи не ризиковане використання таких батарейок у стінах житлових будинків? «Вони цілком безпечні, — запевняє Стефен Шварц, видавець журналу Bulletin of the Atomic Scientists, — якщо їх не їсти й не кидати у вогонь».

за матеріалами International Herald Tribune