Підтримати
Правова спільнота наразі жваво обговорює так званий законопроєкт про скасування Господарського кодексу України. Ініціатори проєкту кажуть про важливу реформу, супротивники — про фактичне знищення галузі господарського права. Типова українська зрада-перемога, але з чого такий резонанс, чого більше — зради чи перемоги, і чому це важливо. Спробуємо розібратися з законопроєктом №6013, про який, власне, і йдеться.
Що таке Господарський кодекс?
Колись слово «комерція» мало негативні конотації, тому на совєцькому новоязі комерцію називали «господарською діяльністю». Коли народився Господарський кодекс, позиції того новоязу були ще сильні, тому він і отримав таку назву і подарував її цілій галузі права.
Що нам каже Вікіпедія? «Кодекс виступив результатом багаторічної роботи юристів господарсько-правового напряму, очолюваних академіком НАН України, директором Інституту економіко-правових досліджень НАН України Валентином Карловичем Мамутовим, в кооперації з Міністерством економіки. Розробка Кодексу відбувалася одночасно з підготовкою нового Цивільного кодексу України, яким опікувалися представники науки цивільного права та Міністерства юстиції України. Багато у чому робота розробників не була узгоджена, адже ґрунтувалася на протилежних категоричних позиціях членів відповідних команд за відсутності готовності до компромісів. Відповідні антагонізми спостерігаються в українській науці протягом 30 років.
Протягом п’яти років відбувалася робота щодо узгодження положень проєктів, але багато в чому вона носила суто зовнішній характер. У листопаді 2001 року обидва кодекси було ухвалено конституційною більшістю понад 300 голосів. Але президент України повернув до Верховної Ради проєкти кодексів зі своїми зауваженнями. Після усунення деяких розбіжностей кодекси було ухвалено в січні 2003 року в остаточному варіанті та підписано згодом президентом України. Господарський кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 року одночасно з Цивільним кодексом України».
Як бачимо, у проблеми дуже давнє коріння, і те, що ми маємо зараз, — відголоски роботи різних правових шкіл в 90-х роках ХХ століття.
Правники кажуть, кодекси створюють не люди, кодекси створює час. Але у випадку з Господарським кодексом його створили саме люди, зокрема як результат певних академічних спорів і різночитань. А що ж час? Лише тепер минуло достатньо часу і напрацьовано достатньо практики для реформи, або рекодифікації, комерційного законодавства.
Одразу коротко відповімо тут на головні запитання. Чи потребує Господарський кодекс глибокого реформування? 100 відсотків так. Чи має бути скасований цей кодекс? 100 відсотків ні. Далі докладніше.
Щоб зрозуміти певні особливості предмета обговорення цієї статті, треба розуміти відмінність між приватно-правовим і публічно-правовим регулюванням. Можна нагуглити складні визначення і наукові статті, але, пробачте, панове науковці, якщо казати дуже просто, то приватно-правові відносини — це відносини рівних суб'єктів, тобто громадян, бізнесів, держави як учасника відносин власності і комерційної діяльності. А публічно-правові відносини — це відносини з владним елементом, в якому одна сторона — держава або орган місцевого самоврядування, наділена владними компетенціями щодо іншого їхнього учасника, на якому ці владні компетенції реалізуються.
Цивільно-правові і комерційні правовідносини за визначенням завжди приватно-правові. А ось суміжні галузі, як, наприклад, антимонопольне право, вже є публічно-правовими і, за логікою побудови системи права, вже мають регулюватися окремо.
І саме тут ми бачимо унікальну рису Господарського кодексу. Коли його розробляли, державний сектор економіки все ще мав дуже сильні позиції, як сильними були і уявлення про те, що такий стан речей є правильним, усе це впливало на школу, яка розробляла ГК, давайте вже називати його так. Саме тому в одному кодифікованому акті ми отримали мікс приватно-правового і публічно-правового регулювання. Це цікавий і незвичний підхід, але історичні реалії були такими, що подібний підхід був виправданий, оскільки ще не були напрацьовані спеціальні закони, які регулювали б певні публічно-правові відносини, тож ГК закривав цю прогалину.
Щодо аналізу законопроєкту №6013
Всебічний суто юридичний аналіз проєкту точно не є предметом цієї статті, якщо читачу дійсно цікаво поринути в суть пропонованих змін, можу порекомендувати зауваження Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради України до другого читання від 25.10.2024 року №07/2-2024/236269. Це найбільш комплексний і фаховий документ по темі серед доступних у публічній площині.
Якщо , то все досить погано, проєкт сирий, багато чого ламає, щось намагається створити, але це щось виглядає, як колос на глиняних ногах. Наприклад, спірною є пропозиція щодо приватизації комунальних підприємств громад, тобто можливої передачі їх у приватні руки. Можливі ризики для громад прораховані авторами законопроєкту не повною мірою, сама по собі ідея приватизації може бути й непоганою, однак у випадку із такою чутливою галуззю мають бути закладені чіткі механізми захисту інтересів громади і зобов'язання для інвестора із відчутною відповідальністю за недотримання таких зобов'язань. За задумом авторів, зміни покликані вирішити проблеми ЖКГ, але головне тут не прокласти благими намірами дорогу у відомому напрямку.
Головне зауваження до проєкту — це відсутність чіткого предмета регулювання і завершеності механізмів регулювання. Тобто проєкт ніби про все, але ні про що конкретно, а багато його положень зводяться до «давайте там скасуємо, а потім врегулюємо окремо колись». Регулювання комерційної та навіть більш широкої економічної діяльності — це досить чутлива тема, і такий не повною мірою відповідальний підхід авторів законопроєкту до неї викликає подив. Особливо в умовах війни.
Та іноді навіть помилкова теза може підсвітити важливу проблему і спровокувати корисний діалог. А проблема, безумовно, є, право — живе, і, як я казав вище, час уже створив передумови для глибокого переосмислення Господарського кодексу. Кодекс наразі дійсно містить багато застарілих положень, які є так званими мертвими нормами, тобто нормами, які не застосовуються. Це і деякі організаційно-правові форми підприємств, це і загальні положення, щодо яких давно прийняті та діють спеціальні закони і підзаконні акти, як-от приватизація, захист економічної конкуренції, державне корпоративне управління та інше. Можна сказати, що ГК нібито закладає основи цих галузей, однак на практиці це не так, оскільки у правозастосуванні превалюють саме спеціальні закони. Однак ці вади не привід скасовувати кодекс і обнуляти станову галузь права.
Що варто зробити, то це дуже комплексно і критично провести аналіз правозастосування і викласти кодекс у новій редакції. Без урахування суто академічних інтересів кожної зі сторін, а з відчуттям необхідності оновленого регулювання — сучасного, ефективного і, головне, такого, яке відповідає актуальним реаліям. Окремі кодекси, які регулюють комерційну / бізнесову / торговельну / підприємницьку діяльність, хоч як це назви і перекладай з іноземних мов, є в більшості країн із розвиненою економікою. І це є логічним, оскільки така діяльність є становим хребтом кожної національної економіки, а тому й заслуговує на окреме кодифіковане регулювання.
І тут я запропонував би дві концепції, кожна з яких визначила б і назву оновленого кодексу.
Концепції реформування
У межах першої концепції слід виокремити публічно-правову складову і залишити її спеціальним законам, які здебільшого вже існують, і за необхідності новим. Тобто залишити кодекс як акт, що регулює бізнесову або комерційну діяльність рівних суб'єктів і є суто приватно-правовим. Такий акт ми могли б назвати Комерційним кодексом.
Друга ж концепція могла б передбачати поглинання новим кодексом усіх спеціальних законів, які регулюють відносини, так чи інакше дотичні до економічної діяльності, і тих, які «виросли» з Господарського кодексу й інших суміжних. Наприклад, це знову ж таки законодавство про захист економічної конкуренції, про приватизацію, корпоративне управління, акціонерні товариства та інше.
Такий суперкодекс ми могли би назвати Економічним кодексом.
Незалежно ж від концепції в новому акті ми маємо:
— осучаснити регулювання щодо інвестування, запровадити скринінг інвестицій, який є абсолютно необхідним з урахуванням зсуву безпекової ситуації в світі;
— актуалізувати регулювання права державної власності. І тут, на моє переконання, неважливо, як називатиметься режим — господарське відання чи узуфрукт, а головним є змістовне наповнення цих термінів і визначення чітких механізмів управління і запровадження ефективних механізмів персональної відповідальності посадових осіб за неефективне використання, незаконне відчуження та інші дії з державною власністю, які завдають шкоди суспільним інтересам;
— ще раз і остаточно встановити, що там, де держава або державні утворення є суб'єктами комерційних відносин, вони не мають бути наділені особливими правами. Як я і казав вище, в цьому суть приватно-правових відносин — рівність суб'єктів. Звісно, тут будуть винятки у вигляді природних монополій, але такі випадки мають бути чітко врегульовані, щоб неприродні монополії не поводилися неприродньо, а саме так, ніби вони є природними монополіями.
Тож моя головна думка, що правильним шляхом мають бути рекодифікація і втілення в новому кодексі живого права, але аж ніяк не скасування Господарського кодексу із намаганням замістити його сирим сурогатом без чітко визначеного предмета регулювання.
Рекодифікація в вигляді приватно-правового Комерційного кодексу чи Економічного суперкодексу — це питання для широких дискусій правників.
Отже, галузь регулювання економічної діяльності потребує реформи, але аж не настільки, щоб було необхідно вже прямо зараз скасовувати Господарський кодекс. Поспіху не має бути. Хочу повторити свою думку, що навіть помилкова теза (я маю на увазі законопроєкт №6013) може підсвітити важливу проблему і спровокувати корисний діалог. Що ми бачимо зараз, то це те, що точно закладено основу для діалогу.
Для напрацювання ефективного регулювання було б корисно, якби академічні кола обох таборів створили спільну робочу групу із залученням практикуючих юристів — суддів і адвокатів. Останнє дуже важливо. Така група мала б окреслити собі конкретний проміжок часу для визначення концепту нового кодексу і напрацювання тексту його нової редакції.
Отже, законопроєкт №6013 не має бути прийнятий, він точно нічого не покращить, але створить дуже багато лакун і колізій. Наявний стан регулювання точно є кращим за таку перспективу. Однак і залишати без змін чинне регулювання не варто, правники і всі інші дотичні стейкхолдери мають усвідомити відповідальність перед Україною, її економікою і бізнесом і напрацювати та запропонувати парламенту оновлене ефективне регулювання у вигляді нового тексту кодексу із новою назвою. Хочете — Комерційний, а хочете — Економічний.
Автор застережує, що все викладене тут є виключно його особистою думкою. Автор не належить до академічних кіл жодного з таборів і є юристом-практиком у сфері супроводу бізнесу із майже 20-річним досвідом.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google