Урядова хімія

Дискусія про шляхи приватизації між прем’єр-міністром Юлією Тимошенко і першим віце-прем’єром Анатолієм Кінахом триває. Свідчення тому — результати останніх нарад в уряді, на яких обговорювали питання підготовки до приватизації підприємств 2005 року.

Відомо, що Юлія Володимирівна й Анатолій Кирилович уже давно розходяться в думках щодо так званої реприватизації. Варто згадати хоча б «список Кінаха», саме існування якого викликало у Тимошенко підозри в корупції. Натомість перший віце-прем’єр, який є також керівником Української спілки промисловців і підприємців, вважає промполітику своєю вотчиною і несхвально ставиться до спроб прем’єра обмежити його адміністративні та лобістські можливості.

Втім, опонентами прем’єра та першого віце-прем’єра зробили не особисті амбіції, а політика: для Тимошенко вкрай необхідно реалізовувати соціальні програми уряду, для Кінаха — зберегти підтримку керівників підприємств. Звідси й розходження в підходах до держвласності: там, де прем’єр-міністр бачить джерела для наповнення бюджету, її заступник, як правило, вбачає можливості для захисту інтересів промисловців. Однак інтереси промислового лобі неоднорідні, найчастіше суперечливі, і їхнє лобіювання не завжди є успішним. Так, невдачею закінчилася спроба «розрулити» ситуацію навколо Сєверодонецького державного виробничого підприємства (СДВП) «Об’єднання «Азот».

Нагадаємо, що на нараді у першого віце-прем’єра, проведеній 14 липня, було прийнято рішення створити робочу групу з питань приватизації. Групі доручалося розглянути різні варіанти вирішення проблеми «Азоту», а головне — вийти на мирову угоду з новими власниками підприємства. Проте Юлія Тимошенко вирішила інакше і за підсумками наради, проведеної нею 26 липня, доручила скласти план-графік повернення СДВП «Об’єднання «Азот» майна, переданого під час реалізації плану санації підприємства в статутний фонд ЗАТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот». Прем’єр-міністр також дала доручення звернутися у виконавчу службу для виконання рішення Печерського суду м. Києва про повернення майна підприємства в держвласність. Власне, до цього все і йшло.

Процедуру «правильно» організованого банкрутства та подальшої санації СДВП «Об’єднання «Азот», яку було затіяно саме напередодні президентських виборів і яка дала змогу під шумок вивести з держвласності підприємство (ряд експертів оцінюють його у більш як мільярд гривень), було проведено настільки неоковирно, що правоохоронні органи оспорювали її ще за часів Кучми. Однак у грудні 2004 року «інвесторам», мабуть, не без допомоги представників місцевих органів влади і самого президента, вдалося-таки дотиснути чиновників ФДМУ та Мінпромполітики, які досиджували останні дні у своїх кріслах, й отримати у власність навіть не 50%+1 (як планувалося із самісінького початку), а всі 60% акцій одного з найбільших хімічних підприємств України під обіцянку вкласти 120 млн. дол.

Однак нова влада, яка поставила одним із своїх завдань перегляд результатів «тіньової приватизації», миритися з таким розкладом не збиралася, і в березні 2005 року створення на базі СДВП «Об’єднання «Азот» нової структури було оскаржено. Втім, і нові власники «Азоту», компанія Worldwide Chemical LLC, регулярно інформуючи громадськість про свої виробничі успіхи й подаючи апеляції до вищих судових інстанцій, тим не менш усіляко демонстрували готовність іти на компроміс. Залишалося тільки визначити його межу.

На початку червня, під час перебування Анатолія Кінаха в Москві, зустрічі з ним домігся один із «тіньових приватизаторів» «Азоту», співзасновник компанії Worldwide Chemical LLC і за сумісництвом депутат Держдуми РФ Микола Ольшанський. (До речі саме Ольшанський, котрий є також акціонером IBE Trade Corp. (США) і ВАТ «Россошанские минеральные удобрения» (РФ), намагається нагнітати обстановку навколо «Азоту», апелюючи то до американських конгресменів, то до російських депутатів. Таке відчуття, що доля українських підприємств може вирішуватися тільки у Вашингтоні або Москві.)

Судячи з усього, тиск із боку російських і американських лобістів був сильним. І вже 25 червня перший віце-прем’єр повідомляє журналістам про можливу мирову угоду щодо сєверодонецького «Азоту». За словами Кінаха, як одна з умов передбачається передача контрольного пакета акцій підприємства державі. Президент компанії Worldwide Chemical LLC (зареєстрованої, до речі, в американському офшорі — штаті Делавер) Стівен Плотнік направляє Кінаху листа, в якому дякує Анатолію Кириловичу «за конструктивну розмову».

Однак 13 липня все той же президент Worldwide Chemical LLC пропонує першому віце-прем’єру інший варіант угоди. За нею американська компанія залишає у себе 60% акцій «Азоту», тобто зберігає повний контроль над підприємством, а як жест «доброї волі» віддає державі 60 млн. гривень. Як то кажуть, дешево й сердито.

Інвестори також повідомили про досягнення принципової згоди з «найбільшою в галузі виробництва та збуту добрив компанією Yara International ASA про надання належних їй ліцензій і ноу-хау в сфері енергозберігаючих технологій», що, як вони стверджують, дасть змогу без зупинки виробництва досягти 20-відсоткового збільшення обсягу. Крім того, пообіцяли «Азоту» забезпечити корпоративний вихід на світовий ринок мінеральних добрив і віддати аміачні цистерни, які стали непотрібними в Росії. Загалом, буде не Сєверодонецьк, а суцільні нью-васюки.

Однак слід зазначити, що керівники Worldwide Chemical у своєму посланні сором’язливо замовчують той факт, що держава фактично «безоплатно» розпрощалася з одним із найбільших хімічних підприємств в обмін на обіцянки інвестора здійснити реконструкцію виробництва. При цьому навіть через півроку абсолютно незрозуміло, у чому саме полягає інвестиційна програма, які кошти, куди й коли вкладатимуть. До речі, половина інвестиційних зобов’язань — 60 млн. дол. — лежать на рахунках підприємства, переказані як внесок до статутного фонду ЗАТ «Об’єднання «Азот». Але, схоже, нові власники щиро думають, що саме наявність, а не витрата коштів є доказом серйозності їхніх інвестиційних намірів.

Крім того, в проекті угоди не відображено той факт, що, крім виробництва аміаку, на сєверодонецькому «Азоті» існує ряд інших не менш важливих виробництв — як добрив, так і продукції органічного синтезу, чимало з яких є унікальними. Про їхню реконструкцію нічого не повідомляється.

Що стосується принципової угоди з Yara International, то ця компанія, будучи одним із лідерів за обсягами виробництва аміаку, не володіє технологіями будівництва аміачних виробництв. Лідерами в цьому є компанії Kellogg Brown&Root та Haldor-Topsoe, за технологією яких будується більшість сучасних аміаковиробництв у світі. Їхні технології, між іншим, використовує і Yara, а отже, й передати їх «Азоту» самостійно не зможе. Таким чином, виходить, що в планах керівництва Worldwide Chemical — аж ніяк не глибока модернізація виробництва, а нарощування випуску одного з компонентів (аміаку) і включення підприємства у свій технологічний ланцюжок.

Апетити й амбіції приватизаторів продовжують рости. Зовсім недавно Worldwide Chemical звернулася до віце-прем’єра з проханням і надією, що «із боку міністерств і відомств не будуть прийматися рішення та дії, що гальмують позитивну роботу ЗАТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот».

Ну а як під інвесторським наглядом обертаються кошти і платяться податки?

За повідомленням Департаменту у зв’язках із громадськістю МВС України, луганська міліція розкрила шахрайства посадовців СДВП «Об’єднання «Азот», котрі торік у грудні придбали в ДК «Газ України» і НАК «Нафтогаз України» 117,6 млн. кубометрів природного газу на суму понад 46 млн. гривень, які надалі на підприємстві не оприбуткували й у господарській діяльності не використовували, зате включили до складу податкового кредиту, на підставі чого незаконно одержали з бюджету відшкодування ПДВ на суму близько 8 млн. гривень.

Приклад показовий. «Акули бізнесу» не зупиняються ні перед чим, щоб домогтися потрібних домовленостей: ні перед обіцянками, ні перед погрозами. Але, отримавши бажане, вони відразу вимагають більшого. Закінчити миром вони можуть тільки в одному разі: зжерши бажаний шматок до кінця.

Тож запитань до бравих вітчизняних і закордонних приватизаторів цілком достатньо, ставитимуть їх довго. Як зауважила Юлія Тимошенко, занадто вже багато активів «розтягнуто по шматках». І повертати їх доведеться. Навіть якщо комусь із чиновників цього не дуже хочеться.