«Укртелеком»: танці з бубном-2

Широко розрекламований продаж на Українській фондовій біржі 1% акцій ВАТ «Укртелеком» не відбувся. 22 травня, перед відкриттям торгів, голова Фонду державного майна України Валентина Семенюк оголосила про рішення Київського господарського суду щодо заборони торгів на забезпечення позову підприємства «Дотрин-2002», підвідомчого Хмельницькому обласному товариству Всеукраїнської організації інвалідів. Валентина Петрівна пообіцяла розблокувати ситуацію і домоглася призначення повторних торгів на 29 травня. Однак судів, які можуть ухвалювати подібні рішення, у країні багато. Вистачає й тих, хто вкрай не зацікавлений у зміні власника «Укртелекому»...

Нагадаємо: відповідно до затвердженої ФДМУ схеми, 5% акцій «Укртелекому» мали продавати пакетами по 1% на українських біржах із травня по серпень 2007 року. Ще 37,86% акцій хотіли розмістити до кінця року на Лондонсь­кій біржі (керівництво фонду стверджує, що на Main Market). 50% плюс одна акція залишаться у власності держави.

Перший 1-відсотковий пакет акцій «Укртелекому» виставили на УФБ за стартовою ціною 215,35 млн. грн. (54 млн. дол.). Що вчетверо перевищує вартість цих акцій за номіналом (46,8 млн. грн.). І приблизно відповідає верхній межі їхньої ринкової вартості (зараз торги ведуть у районі 1,12—1,15 грн. за акцію за номіналу 0,25 грн.).

Шукати того, хто стоїть за хмель­ницькою фірмою, котра «пригальму­вала великий «телеком», марно. Як розкопали спритні телевізійники, у Всеукраїнській організації інвалідів про таке підприємство дізналися з новин. За документами, організація інвалідів справді виступила засновником «Дотрин-2002», однак відтоді нічого про його діяльність не знає. Та за законом і не зобов’язана. Не секрет, що організації інвалідів, які мають податкові пільги, обросли тисячами фірм, через котрі можна конкретно вирішувати дуже складні питання. Не оцінили в інформаційному просторі і тонкого PR-ходу: продаж «Укртелекому» порушує права найбільш соціально незахищеної категорії громадян...

Випадково (чи навмисно?) прохопилася словом Юлія Тимошенко. «Сьогодні зняти з торгів пакет акцій «Укртелекому» вдалося лише дивом», — сказала вона журналістам минулого вівторка. За її даними, правляча коаліція приготувалася за час, що залишився до дострокових виборів, розпродати всі стратегічні об’єкти України: «Укртелеком», Одеський припортовий, Укрзаліз­ницю. На думку Ю.Тимо­шен­ко, мінімальна ціна оператора має станови­ти 10 млрд. дол. , а уряд оцінив компанію в 4,3 млрд. дол. (цифра стара, з вартості 1-відсоткового пакета виходить 5,4 млрд. дол. — С.С.).

Експерти висловили безліч думок про те, кому вигідний зрив продажу акцій оператора. Зацікавлених сторін виявилося так багато, що стало дивним, як справа взагалі дійшла до торгів.

По-перше, злі язики давно приписують Валентині Семенюк усіляке гальмування продажу великих державних підприємств у приватні руки. Справді, вироблена ФДМУ процедура продажу «Укртелекому» вирізнялася громіздкістю, багатоетапністю, а кожен її етап — вразливістю. Теоретично, судові проблеми можуть виникати з приводу кож­них із п’яти торгів, та й виведення акцій українського підприємства на закордонні біржі досі не врегульоване законодавчо. Але нинішня ситуація, схоже, стала несподіванкою для самої Валентини Петрівни. Адже продаж п’яти відсотків «Укртелекому» за мільярд гривень — це «і рибку з’їсти», і скарбницю відчутно поповнити, і підприємство в держвласності залишити. А більшого й не треба. Але й це зірвалося.

По-друге, статус-кво вигідний менеджменту «Укртелекому». І річ тут не лише в тім, що попередній Закон «Про особливості приватизації ВАТ «Укртелеком» передбачав, що виручені від продажу акцій кошти повернуться в компанію як інвестиції, а тепер усе має піти в прірву держбюджету. Продаж хоч скількись значного пакета акцій і наступна його консолідація в одних руках (а в тому, що вона буде, ніхто не сумнівається) приведе до появи сильного міноритарного акціонера. Виведення акцій на іноземну біржу (за умови, що це відбудеться на відкритих торгах, а не шляхом часткового розміщення) захистить міноритаріїв за всією суворістю міжнародного законодавства. І, як мінімум, змусить істотно підвищити прозорість компанії, а також якість її звітності.

В «Укртелекомі» прозорість не люблять. Збори акціонерів переривають на найцікавішому місці, невмотивовано засекречують дані про будівництво мережі мобільного зв’язку, повідомляють на авторитетному ресурсі GSMWorld.com, що 3G-мережа з квітня перебуває в комерційній експлуатації. Вже другий рік компанія працює без спостережної ради, а розподіл багатомільярдних фінансових потоків здійснюється правлінням і дирекціями, підзвітними лише керівнику оператора. Хто добровільно проміняє таку «каламутну водичку» на необхідність регулярно звітувати перед вимогливими закордонними інвесторами?

Втім, слід нагадати, що ідею продажу акцій «Укртелекому» на міжнародних біржах раніше частіше за все висловлював саме нинішній менеджмент компанії. Голова правління ВАТ Георгій Дзекон — грамотний менеджер, який навіть у критичних ситуаціях не лізе по слово в кишеню і вміє впливати на людей. Перебудуватися для регулярних доповідей відповідно до зрозумілих інвесторам стандартів для нього нескладно. Впевненість у тому, що йому вдається регулярно переконувати їх у своїй ефективності як менеджера, очевидно, є. А схема корпоративного управління публічної компанії — хороша гарантія, що завтра його не буде знято в результаті різкої зміни влади.

При цьому, як показує досвід Siemens чи Enron, та й багатьох російських компаній, що пройшли IPO, у менеджменту публічної компанії залишається достатньо цілком законних можливостей для конкретного вирішення складних питань засобами епохи первинного нагромадження капіталу.

До третьої групи можливих ініціаторів судового позову експерти якраз і віднесли «потенційних покупців». Як і 2004 року, когось із них не влаштували умови продажу. Але якщо тоді йшлося про те, що конкурсні умови були прописані під окрему компанію, то зараз торги були обіцяні відкриті й прозорі. Що ж не влаштувало таємничого «покупця»?

Могла не влаштувати ціна. ФДМУ встановив її на рівні котирувань на ПФТС. Але котирування ці сформовані на базі обороту на біржі двох-трьох відсотків акцій, що їх купують-продають одна одній кілька фінансових компаній. Це не зов­сім ринок. На думку начальника відділу досліджень «Міленіум Капітал» Пітера Келлера, якщо кількість акцій компанії в обігу збільшиться, вартість їх може істотно змінитися. Можливо, хтось не захотів переплачувати. ФДМУ же якраз і хвалився тим, що виставляє акції маленькими пакетами саме для того, щоб продати їх якомога дорожче.

Міг не влаштувати розмір пакета. Якщо припустити, що в скуповуванні акцій «Укртелекому» зацікавлені ті, хто в майбутньому консолідуватиме великий пакет, то робити це по краплі буде, м’яко кажучи, задорого. Можливо, що шляхом блокування торгів хтось хоче переконати Фонд продати акції оптом.

Показовою є заява компанії «СКМ», котру традиційно вважають одним із основних потенційних покупців «Укртелекому». Як повідомила прес-служба холдингу, «СКМ» не мала наміру брати участь у торгах, тому що «у поточних ринкових умовах їй не цікавий цей пакет». Ключове слово тут — «у поточних ринкових умовах». Натяк на «поміняти умови» досить прозорий. Ну і, звісно ж, «СКМ» якби й скуповувала акції на УФБ, то не прямо, а через посередника. Тому безпосередньо в торгах участі й не брала б.

Два інші потенційні покупці «Укртелекому» — російські «Система» й «Альфа» — швидше за все, теж не братимуть особистої участі в українських біржових іграх і «націляться» на Лондон. Скупити в українських фінансових компаній 5% акцій оператора для них — питання технічне. Хоча, можливо, судова ініціатива виходила від когось із операторів фондового ринку, котрі представляють їхні інтереси в Україні.

Що стосується Vodafone, про можливе партнерство якого з «Укртелекомом» раптом заговорили безпосередньо перед торгами, то малоймовірно, що ця компанія втручатиметься в структуру корпоративного управління українського оператора шляхом створення спільних активів. У британського оператора вистачає своїх фінансових проблем: чисті збитки компанії торік становили 23,1 млрд. дол. Йшлося тільки про франшизу на використання 3G-контенту міжнародного оператора, яка ні до чого не зобов’язувала англійців, але багато до чого зобов’язує «Укртелеком». І, можливо, — щоправда, за значно більші гроші — бренда.

По-четверте, у скасуванні торгів можуть бути зацікавлені самі оператори фондового ринку, задіяні як посередники тими чи іншими потенційними покупцями. ФДМУ встановив ціну акцій на рівні верхньої межі котирувань, у результаті чого у фінансистів досить мало можливостей добре заробити на угодах із цим пакетом. Мету зриву вже названо вище — збити ціну. Або перенести торги на іншу біржу.

По-п’яте, не виключений і вплив політиків. Про заяву Юлії Тимошенко ми вже казали. «Помаранчеві» нацькували інвалідів на «Укртелеком» — такі заголовки з’явилися в ряді інтернет-видань. Щоправда, з текстів статей цього не випливало. Більше того, Віктор Ющенко — найпослідовніший прибічник продажу компанії іноземним інвесторам. Однак, на думку Пітера Келлера, затримка в продажі компанії може бути викликана тим, що Vodafone намагається заручитися політичною підтримкою президента для виходу на український ринок.

Про вплив політичної кризи на інвестиційну привабливість «Укртелекому» можна було б говорити, якби торги не відбулися через відсутність попиту. Однак попит був: три компанії вже подали заявки на купівлю акцій. Криза їх не налякала.

Отже, справжня причина зриву приватизації «Укртелекому» лежить десь на перетині цих чинників. Оскільки чинників багато, то прогноз щодо завершення операції вкрай невтішний. «Малоймовірно, що «Укртелеком» буде приватизований цього року, і навряд чи це станеться протягом наступного, — вважає експерт Netton CG Роман Химич. — Занадто багато груп впливу намагаються його отримати. Або не дозволити зробити це комусь іншому».

Виходів із ситуації, схоже, може бути тільки два. Або ФДМУ, під дією непереборної політичної чи фінансової волі, скасовує ухвалену схему продажу акцій компанії і продає її за сценарієм «Луганськтепловоза» (або «Криворіжсталі-1»). Як варіант — за адекватні гроші. Не за 10 мільярдів доларів, звісно, але за вартістю, трохи нижчою за поточну капіталізацію. Скандал, але виправдати ціну реальним фінансовим станом компанії можна.

Або продаж акцій «Укртелекому» знову відсувається на далеку перспективу. Наприклад, «до остаточної політичної стабілізації». У цьому разі компанію тихо банкротять і розпродають уроздріб. Судячи з усього, до цього все й іде.