«УКРТЕЛЕКОМ»: КРАПКА, КРАПКА, КОМА...

Першого жовтня минулого року розпочалася пільгова підписка на акції «Укртелекому» для працівників підприємства. Особливих фанфар і ажіотажу не було, хоча стартував продаж найлегендарнішого об’єкта української приватизації. І врешті-решт розмови почали втілюватися в щось реальне...

Коли народжувалися плани приватизації «Укртелекому», навряд чи хтось уявляв, наскільки складною буде ця справа. Причому йшлося навіть не про складності українського фондового ринку. Змінився навколишній світ. У середині 90-х років одне словосполучення «Телеком» наполовину гарантувало успіх. Потім обстановка різко змінилася: в усьому світі акції телекомунікаційних компаній стрімко дешевшали, і низка найбільших західних операторів фіксували збитки.

І якщо кілька років тому поява акцій «Укртелекому» викликала б бум на українському фондовому ринку, то нині вони оживили більше розмови... Не спостерігалося нічого навіть віддалено подібного до ажіотажу 1997 року, коли проводилася пільгова підписка в енергокомпаніях. Тоді навколо обленерго стояли намети скупників і акції виривали мало не з рук. Нині трудівники «Укртелекому» писали анонімки, слізно скаржачись, що на місцях керівництво змушує їх купувати нікому не потрібні акції та ін. В «Укртелекомі» подібні звинувачення категорично спростовували, допускаючи, втім, теоретичну можливість окремих перегинів.

У результаті підписка йшла мляво. Спочатку її планували закінчити до грудня, потім, «за численними проханнями трудящих», а точніше — на настійну вимогу керівництва — продовжили ще на кілька місяців.

Проти продовження «пільговки» до 1 лютого Фонд держмайна не заперечував. Фактично, чим більше він одержить грошей від пільгової підписки, тим краще для бюджету нинішнього року. Перспективи отримати гроші від проведення самого конкурсу й 2002 року вкриті таким густим мороком, що в нього навіть вдивлятися страшно. Абсолютна більшість аналітиків сходяться на думці, що навряд чи й станеться це цього року. І якщо їхні прогнози виправдаються... Прощавай, план надходжень від приватизації, здрастуй, дірка в бюджеті! А від пільгового продажу ФДМ розраховує отримати — у разі, якщо продадуть не 13, а 7—8 %, — десь 150 мільйонів гривень. Не вельми великі, але також гроші.

Проте не все так сумно... Уже відомо про початок скупки акцій у пільговиків. Її досить активно веде дружня «Укртелекому» Міжрегіональна фінансова компанія. Правда, в основному викуповують акції, які йдуть за так званим третім списком (тобто 5%, призначені для керівництва). І пакети більші, й купувати їх легше... Уже вкладаються форвардні контракти на ці акції. Проте, стверджують, ціни пропонуються просто кумедні. Якщо пільговики купують акції за половину номіналу, то викуповують їх у них іноді лише на 10% дорожче.

Як багато акцій уже змінило власників, сказати важко. За підрахунками аналітиків, до 3—4 %. Утім, на інтернетівському сайті МФК уже з’явилася пропозиція продати до 5% акцій. Але скоріше план-максимум.

Стосовно інших 8%, то ними поки що мало цікавляться. Ринок чекає на подальший розвиток подій. Ключове запитання — як і де саме продаватиметься держпакет, який залишився?

Варіантів, власне, лише два. Перший — зібрати все, що залишиться від «пільговки», плюс намічений до конкурсного продажу 37-відсотковий пакет в один шматок і продати. У другому випадку частину акцій продадуть на біржах, зокрема й закордонних.

Достоїнством першого варіанта є велика ймовірність продажу. Проте є й недоліки. Фактично, продаючи понад 40% (і водночас віддаючи 25% в управління), ми повністю передаємо інвесторові контроль над компанією. До речі, у цьому випадку проведення пільгової підписки просто втрачає сенс — інвестору не потрібні ці акції. Він відразу одержує більш як достатній пакет для управління компанією...

У цьому випадку ефект продажу мінімальний і для українського фондового ринку. Продали ще одне велике підприємство — ото й усе...

Власне кажучи, останнім часом усе фактично звелося до обговорення питання — чи погодиться «Дойче Телеком» купувати українські акції взагалі й якщо так, то чи заплатить він два-три номінали (500—600 млн. дол.). Будемо відверті: це важко назвати конкурсом, це до болю набридла схема — продажі під конкретного переможця.

І якісь особливі гроші за нею отримати важко. Якщо років п’ять тому «Укртелеком» навіть конкретному покупцеві ще можна було продати дорого, то нині головне завдання — не продати занадто дешево.

А ось якщо продаж піде за принципом 25—30% на конкурс, а решту через біржі (українські й західні), картина може бути трохи інакшою. У інвестора з’явиться необхідність викуповувати акції на ринку, що, по-перше, активізує його, а по-друге — можуть з’явитися й інші учасники. Після приватизації «Укртелеком» стане компанією, перебудованою за західними стандартами, зокрема й корпоративними. А отже, для інвесторів стануть можливі варіанти купівлі і дрібних пакетів — із розрахунком на їхній перепродаж через кілька років за вищою ціною.

Адже, попри спад, ситуація в світі не настільки погана, що неможливо знайти ресурси. Гроші на Заході є, і залучити їх можна. За стандартами аналогічних продажів у світі «Укртелеком» продаватиметься дуже дешево — зрештою, йдеться про монополіста в країні з майже 50-мільйонним населенням.

Крім того, прихід нових компаній на український ринок підніме й ціну інших українських підприємств. Тому самому ФДМ легше стане здійснювати приватизацію.

Інша річ, що подібна схема складніша, ризикованіша й потребує великих витрат. Приміром, доведеться вести досить дорогу рекламну кампанію на Заході, на що потрібні будуть як мінімум сотні тисяч доларів. Очевидно, однією публікацією в «Файненшел таймс» справа не обмежиться. Хоча роад-шоу за участю міністрів, а ще краще прем’єра, знадобляться в будь-якому разі.

Потрібно враховувати й те, що позитивний результат зовсім не стовідсотково гарантовано — він лише можливий. Утім, про деталі краще запитувати інвестиційного радника — має ж він відпрацьовувати свої комісійні. Так, зателефонувати до двох-трьох десятків компаній легше, ніж організовувати процедуру ефективного продажу кількох пакетів, але ж і перспектив більше.

Утім, є одне «але». Від варіанта продажу кількох пакетів страждає передусім той самий ФДМ. Біржовий продаж пакетів майже напевно відсуне дату конкурсу. А отже, відразу постане проблема недоотримання грошей до бюджету. Звісно, можливість непродажу «Укртелекому» цього року досить велика. Проте одна річ — «лиха доля» й зовсім інша — чітке рішення, за яке доведеться відповідати. Фонд держмайна таке рішення ухвалити не може, отже, визначатися треба Кабміну. Наскільки це вірогідно відразу після виборів, міркуйте самі...

Взагалі, питання про «Укртелеком» настільки заполітизували, що будь-яке більш-менш виразне рішення з нього проходить надто важко. Якби було трішечки менше мишачої метушні та криків «продаю швидко, терміново, у мене бюджет горить — що ви копаєтеся?», компанію вже давно б продали і, скоріш за все, дорожче, ніж планується нині.

Йдеться мало не про останнє підприємство, яке викликає справді міжнародний інтерес (колись було ще й «Бласко»)... Тому ціна помилки буде занадто високою. Хоч би який варіант приватизації ухвалили, у нього мають бути автори, принаймні відповідальні за свої вчинки.