ТРИ «ТАНКіСТИ» і «ЛиНОС»

У понеділок стали відомі попередні результати конкурсу з продажу 67,14% акцій найсучаснішого НПЗ України — ВАТ «Лисичанськнафтаоргсинтез» («ЛиНОС»). Особливих сенсацій не сталося. Як і очікувалося, попереднім переможцем виявилася структура, контрольована російською «Тюменською нафтовою компанією». Фактично конкурс завершився вже на стадії розгляду заявок, коли з’ясувалося, кого саме до нього допустили. Адже не секрет, що і «ТНК — Україна», і ТОВ «Продінторг» контролюються однієї і тією самою російською групою. До речі, з чотирьох претендентів на придбання пакета акцій три контролювалися ТНК. Четвертим виявилася газпромівська «Сибірсько-Уральська нафтогазохімічна компанія» («Сибур»). Її інтереси на конкурсі представляв близький до «Нафтогазу України» «Укргазбанк». Втім, «Сибур» подав документи з низкою помилок. Зокрема, у нього не виявилося дозволу Центробанку Росії на вивіз капіталу. Відсіяли (очевидно, для симетрії) і одну з ТНКівських фірм — «Нафтоінвест-Україна».

Остаточні підсумки конкурсу сумнівів не викликають. На 11 липня призначене урочисте підписання документів за участю п.Ющенка. І цього дня в історії заводу розпочнеться новий етап. Хоча сам пакет акцій проданий недорого, усього за 50 млн. грн., до нього прикладено солідний доважок. Насамперед це погашення більш ніж 60 млн. євро боргів перед німецьким банком WestLB і Міністерством фінансів України. Інші статті витрат для покупця трохи менш обтяжливі: погашення боргів перед бюджетом і працівниками на 15 млн. грн. і внесення протягом п’яти років інвестицій на загальну суму 60 млн. грн.

Але головне, що цікавить Україну, — це, звичайно, завантаження НПЗ сировиною. «ЛиНОС», потужності якого дозволяють щорічно переробляти 16 млн. тонн нафти, останніми роками більше стояв, ніж працював. А 1999-й виявився взагалі катастрофічним: завод працював тільки 36 днів, і переробив лише 530 тис. тонн нафти. Тепер, відповідно до умов конкурсу ТНК, яку ласкаво називають в Росії «танкістами», зобов’язана поставляти на НПЗ не менше 4 млн. тонн нафти.

Що стосується українських бізнес-груп, то вони виявилися «чужими на цьому святі життя». Єдине, на що вони могли розраховувати, — це на включення заборгованості заводу перед ними в умови конкурсу. Однак і це не вдалося: в умови записали тільки борги, гарантовані державою. Правда, сама ТНК пообіцяла погасити борги перед українськими «давальцями». Втім, судячи з усього, спочатку суми ретельно перевірять, та й механізм погашення (років через два) у «давальців» захоплення не викликає. Спроби ж незадоволених зірвати конкурс не увінчалися успіхом — українська влада давно відверто роздратована претензіями постачальників давальницької сировини. Тим паче що спроби продажу «ЛиНОСу» вже неодноразово зривалися і держава не може собі дозволити втрачати потенційного покупця. Фактично альтернативи росіянам не було — через кілька років завод перетворився б на купу брухту.

Укотре підтвердилося: в українського енерготрейдера є все, крім грошей і ресурсів. Нафти в необхідних обсягах у нього, звичайно ж, немає.

Тим часом ТНК, що видобуває в рік понад 20 млн. тонн, може поставити необхідний ресурс. До речі, цього року вона сама або через «Продінторг» в основному і забезпечувала постачання ресурсів «ЛиНОСу». І враження від роботи з нею досить непогане. Тепер росіяни мають поставляти на НПЗ майже 350 тис. тонн нафти на місяць.

Це близько третини нафти, що переробляється всіма НПЗ України, отже покупка серйозно змінить розстановку сил на нафторинку. Тим паче що ТНК — тільки частина російської ФПГ «Альфа-груп». Група вже має в Україні контрольований банк — «Київінвестбанк». До її планів входить створення вертикально інтегрованої компанії, включаючи продаж готових нафтопродуктів. Тим більше що на українському ринку вже присутній її партнер, компанія «Альфа-нафта», яка контролює декілька обласних підприємств із забезпечення нафтопродуктами і близько трьох сотень автозаправних станцій.

Втім, плани розвитку ще належить реалізувати. А поки що нафторинок можна привітати: на ньому закріпився ще один сильний гравець...