ПРИВАТИЗАЦІЯ: «ЦИРК» ПОЇХАВ, ВИМОГИ ЗАЛИШИЛИСЯ

Цього тижня Фонд державного майна України підбивав підсумки перших чотирьох місяців 2002 року. Особливо хвалитися нічим, тож в основному говорили про те, що таке не щастить і як із ним боротися.

Власне, особливих надходжень і не очікувалося. Весь перший квартал країна грала в улюблену гру — «Вибери мене», а потім зацікавлено стежила за результатами. Власне, процес триває й досі. Просто нинішня частина дійства називається «Вгадай спікера».

І все-таки продавати треба. Тому хоч і неширокий струмочок приватизаційних надходжень, проте струменить. До середини травня від приватизації одержали 306 млн. гривень. Причому понад третину дала пільгова підписка на акції «Укртелекому», дещо прийшло від конкурсів та біржових торгів. Успіхом можна вважати й завершення багатомісячної епопеї з продажем 10% Миколаївського глиноземного. Здається, вже ніхто не вірив, що їх можна продати, а ось-таки «дотиснули» покупця.

Після виграшу чергового судового процесу завершився конкурс по багатостраждальному «Авто-ЗАЗу», що невдовзі має дати ще 54 млн. грн.

Загалом, сяк-так після виборів на конкурсах одержали 75 млн.

Правда, ці цифри навряд чи когось вразять. Нагадаємо: на рік планували майже 5,9 млрд. грн.

Досить очевидну істину, що їх не буде, вже визнали й у Кабінеті міністрів, заговоривши про те, що рівень розриву становитиме приблизно 2 млрд. грн. Це, втім, також має означати, що ФДМ примудриться напродавати дечого майже на чотири мільярди гривень, тобто майже подвоїть торішній результат.

Безумовно, мета дуже достойна, але демонструвати героїзм Фонду доведеться не лише зв’язаними руками, а ще й із кляпом у роті. У приватизаторів фактично відібрали можливість якось впливати саме на ті об’єкти, які в принципі могли б витягнути плани й надходження.

Це й та ж таки енергетика, продажу якої нинішнього року вже ніхто не чекає (зрозуміло, за винятком нашого давнього партнера — Світового банку). Тут, правда, є поважна причина. На запропонованих до продажу дев’яти енергокомпаніях висить мільярд доларів боргу, не розібравшись із реструктуризацією якого, починати конкурси немає сенсу.

А реструктуризація залежить не від Фонду, а від Кабміну, Мінпаливенерго та НКРЕ. Утім, хоч би хто відповідав за затримку з початком енергоконкурсів, гроші все одно вимагатимуть із ФДМ.

Схожа ситуація і з «журавлем у небі» — ВАТ «Укртелеком». Ситуація має трагікомічний відтінок. Не остаточно зрозуміло, хто ж усе-таки відповідає за продаж. Держкомзв’язку, який так жваво тягнув ковдру на себе, зараз заліг у кущі й з них майже не висувається. Багатостраждальний пакет UMC, який для «прискорення продажу» доручили реалізовувати зв’язківцям, так і лежить у них у заначці. Причому, як не без єхидства зазначають у Фонді держмайна, бліц- продаж по-зв’язківському означає рік малорезультативних переговорів із єдиним покупцем.

Потенційний інвестор — «Дойчетелеком» — нікуди не квапиться. Він потихеньку вибиває кращі умови. З грошима в німців нині зовсім сутужно, отож поторгуватися сам Бог велів. Зараз основні умови начебто погоджено, «Дойчетелеком» навіть створив під купівлю українських акцій дочірню структуру. Але коли завершиться процес — нікому не відомо. Хоча теоретично Кабмін намітив граничний термін надходження грошей від UМС до бюджету — 1 липня поточного року…

Повністю відстороненому від цієї операції ФДМ залишається лише втішати себе розрахунками: якби пакет було продано, це врятувало б план півріччя з надходжень.

Можна, правда, й порадіти: якщо українську частку в UMC все-таки не продадуть, пакет самого «Укртелекому» коштуватиме дорожче. Уже в принципі ухвалено рішення, яким цей пакет буде — близько 43%. Визначається і стартова ціна — але т-сс, це страшна таємниця! Хоча кажуть, що особливих несподіванок не передбачається і Кабмін визначить вартість на рівні номіналу. Себто від продажу 43% акцій найбільшого вітчизняного монополіста вдасться одержати майже 2 млрд. грн. З одного боку, начебто й чимало, з другого — років зо три тому можна було заробити втричі більше.

Зараз уже очевидно: навіть «Укртелекомом» приватизаційний план не витягнути. Як завжди в таких випадках, складають списки додаткових підприємств, вони починають ходити Кабміном, поступово худнучи й на виході змінюючись до невпізнанності. Ряд підприємств рука міністерського чи урядового чиновника викреслює з року в рік.

Поки що приватизатори сподіваються на список із 21 «довгопродаваного» об’єкта. На них їм дозволили знизити ціну. Це трохи полегшить ситуацію. А лише блокуючий пакет «Азовсталі» може дати до 150 млн. грн. Проте продавати хороші об’єкти ніхто не хоче. Особливо це стосується холдингів, цілі існування яких ховаються в тумані. Досі на приватизацію зголосився піти лише «Укрпапірпром».

Зараз ФДМ планує застосувати «нетрадиційні методи» продажу, які б прискорили надходження грошей до бюджету. Про них відомо мало, та вони (методи) дуже схожі на російські заставні аукціони. Цікава може вийти картина...

Ну, і найголовніше — покупці. Підсумки продажів об’єктів стратегічному інвестору переконали Фонд у справедливості простої істини: без своїх не обійтися. Останнім об’єктом, проданим західним буржуям, був, здається, миколаївський завод «Океан», а решта пішло до росіян або ж до своїх рідненьких. Тож від того, наскільки їм сподобаються умови продажів, і залежатиме підсумкова сума на приватизаційних рахунках. Утім, саме тут нічого нового — покупець завжди має рацію.