НЕМАЄ ПОВІСТІ СУМНІШОЇ НА СВІТІ, АНІЖ ПРО ПРОДАЖ АКЦІЙ В ДЕРЖПАКЕТІ

Бути чи не бути конкурсу з продажу державного пакета акцій відкритого акціонерного товариства «Балцем»? Здавалося б, елементарне запитання. Але яку бурю емоцій і скільки метушні з боку певних кіл викликало інформаційне повідомлення Фонду державного майна України про його проведення! Аж до спроб визнати в судовому порядку дане повідомлення недійсним. Однак рішенням Господарського суду м. Києва від 27 вересня цього року воно усе ж було визнане таким, що цілком відповідає чинному законодавству України, а умови конкурсу — такими, що відповідають вимогам національної безпеки й оборони, а також суспільним інтересам. Та все ж конкурс, призначений на 12 жовтня, так і не відбувся... Чому ж звичайний приватизаційний процес став розвиватися за законами класичної драми?

Дійові особи...

Спочатку про «винуватця торжества» — відкрите акціонерне товариство «Балцем». Свого часу це підприємство, розташоване в м. Балаклея Харківської області, було одним із найбільших виробників цементу в Україні. Власне кажучи, воно і досі не втратило свого значення, але перебуває в жалюгідному становищі, до якого його довели колишні несумлінні інвестори. У боргах, як у шовках, із безнадійно застарілим обладнанням — говорити про таке підприємство як про лідера виробництва принаймні некоректно.

Справа про банкрутство ВАТ розглядається з 1996 року, а тим часом його фінансово-економічне становище продовжує стрімко погіршуватися: за чотири роки млявого судового процесу щодо банкрутства кредиторська заборгованість із 46 мільйонів гривень збільшилася до більш аніж 140 млн. Насамперед через цю причину ФДМ при підготовці конкурсу поставив за мету покласти край падінню ВАТ «Балцем» у фінансову безодню і розпродажу його майна за тіньовими схемами настільки популярної процедури банкрутства.

Беручи до уваги, що «Балцем» входить у перелік підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, і виконуючи відповідне доручення Кабінету міністрів України, конкурсна комісія та Фонд держмайна розробили умови участі в конкурсі, спрямовані на залучення стратегічного інвестора, здатного кардинально змінити фінансово-економічне становище підприємства і вивести його з кризи.

Одним із тих, хто зголосився поставити на ноги остаточно поваленого гіганта вітчизняної цементної промисловості, стала група «Холсім» (через дочірню компанію «Брайтенбургер Аусландсбетайлігунгс Гмб» (Німеччина), що займає другу позицію у світовому рейтингу виробників цементу.

Назва «Холсім» уперше прозвучала невдовзі після того, як 1912 року в невеличкому містечку Холдербанк швейцарського кантону Ааргау було створено фірму, що спеціалізувалася на виробництві і поставках цементу. Через кілька років успішної діяльності на цьому терені внутрішній ринок став для компанії тісним, і на початку 20-х років вона розпочала інвестування у цементну промисловість інших європейських країн. Потім пішли інвестиції на Середньому Сході й у Південній Африці. Подальший поступальний розвиток перервала Друга світова війна, але вже в 50—60-х роках мережа холдингових компаній «Холсім» охоплювала Північну та Латинську Америку, а на початок 70-х її назва була добре відома на ринках Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Протягом наступного двадцятиліття ця мережа продовжувала розвиватися, проникаючи на нові ринки, включаючи Східну Європу.

Нині світова група «Холсім» займає сильні позиції на ринках понад 70 країн на всіх континентах. Її виробничі та фінансові успіхи забезпечуються стабільною зосередженістю більш аніж 40-тисячного колективу висококваліфікованих працівників на основному виді діяльності і нововведеннях, спрямованих на підвищення ефективності виробництва.

Виробляючи цементні матеріали (цемент, золу, шлаки), наповнювачі, бетон, вапно й іншу продукцію, група діє і як центр послуг, передаючи власні ноу-хау. Наукові розробки, інжинірингові і консалтингові послуги, а також управлінська діяльність стосуються всіх напрямів, що складають повну гаму виробленої продукції.

Комерційна компанія групи «Холсім» — «Ума» займається активним продажем цементу, клінкера й інших об’ємних будматеріалів через мережу компаній у Мадриді та Сінгапурі, а в періоди підвищеного споживчого попиту на цемент постачає додатковий обсяг цього матеріалу для підтримки компаній групи.

Все це говорить про стабільність групи «Холсім» та її надійність як ділового партнера.

Не менш авторитетний й інший претендент на держпакет акцій ВАТ «Балцем» — СРН Poland B.V. (Ірландія). Це теж великий світовий виробник цементу, що вже володіє одним з українських цементних заводів — у Кам’янець-Подільському.

Ще два можливі претенденти — ВАТ «Штерн-цемент» і ЗАТ «Білгородський цемент». Перший зарекомендував себе найбільшим російським цементним концерном, який вирізняється агресивною експансією на ринках як своєї країни, так і СНД; другий — володіє декількома російськими цементними заводами, але на участь у конкурсі не «тягне», бо сумарне виробництво його підприємств за останні три роки жодного разу не досягло 4 мільйонів тонн, визначених умовами участі в конкурсі.

Задля справедливості варто назвати і тих претендентів, котрі, як тепер уже відомо, отримали делікатну, але тверду відмову на участь у конкурсі. Тим більше, що з мотивації деяких відмов стає зрозуміло, чому приватизаційні процеси в нашій країні найчастіше супроводжуються пристрастями, небаченими навіть у Датському королівстві гамлетівських часів.

Отже, це вітчизняні ТОВ «ОП Трейд лтд», ЗАТ «Цемент-інвест», ЗАТ «КБ «Приватбанк», ТОВ «Індеко», а також Kollyer Limited з Англії.

Дехто зі згаданих і не згаданих у наведеному переліку, певне понадіялися, що, в ім’я інших його переваг, конкурсна комісія заплющить очі на те, що претендент не повністю відповідає умовам конкурсу. Але дії окремих «відмовників» навряд чи свідчать на користь щирості їхніх намірів.

Ось, наприклад, що повідомив начальник управління підготовки і проведення конкурсів ФДМ України Ігор Білоцерковець про ТОВ «Цемент-інвест», яке запевняло, що з початку року воно вкладає в розвиток ВАТ «Балцем» великі гроші. Виявляється, зареєстровано це товариство лише 14 вересня нинішнього року, його засновниками є дві офшорні компанії, одна з яких зареєстрована на далекому острові з романтичною назвою Сент-Вінсент, а інша — на не менш романтичних Британських Віргінських островах. Їхні частки в ТОВ — 50/50 відсотків.

Другий приклад завзятого руху до цілі. Протягом осінньо-зимового періоду минулого року нинішні власники перереєстровують лише їм відомими шляхами 25-відсотковий пакет акцій ВАТ «Балцем», що належить інвестиційній компанії «Оптима» (американський фонд NCH) на офшорну компанію «Фордівад лтд». (До речі, інвестиційний фонд NCH позивається за повернення своєї власності.) Потім скуповує ще 15 відсотків акцій у міноритарних акціонерів і, провівши позачергові акціонерні збори, отримує контроль над підприємством. Після цього робить ряд дій, спрямованих на недопущення проведення конкурсу з продажу держпакету акцій ВАТ і задоволення касаційної скарги ФДМ Вищим господарським судом України, а також намагається придбати активи підприємства через процедуру ліквідації ВАТ «Балцем» у серпні цього року.

...і виконавці

На відміну від сценічного дійства, де виконавці — це актори, котрі грають дійових осіб, у даному випадку виконавцями умовно назвемо тих, хто прагне провести конкурс з продажу держпакета акцій ВАТ «Балцем», а також тих, хто намагається цьому перешкодити.

До числа перших насамперед належить Фонд державного майна України. Природно, що йому як розпоряднику зазначеного майна небайдужа ситуація, у якій опинилося потужне в минулому підприємство, що має стратегічне для країни значення. Тому він і вживає всіх можливих заходів, прагнучи залучити дійсно ефективних власників до його приватизації. До цієї ж категорії варто віднести і Вищий господарський суд України, що задовольнив касаційну скаргу ФДМ на рішення Господарського суду Харківської області в справі про банкрутство ВАТ «Балцем». Своєю постановою від 2 жовтня поточного року він скасував рішення останнього по ВАТ, яким затверджувалися реєстр кредиторів і застосування процедури санації, побачивши в них порушення норм матеріального і процесуального права. Подальший розгляд справи про банкрутство передано Господарському суду Автономної Республіки Крим у зв’язку «...із необ’єктивним розглядом судової справи судом Харківської області».

ВГСУ став на захист інтересів держави і запобіг тим самим розграбуванню підприємства за допомогою використання поширених нині тіньових схем. Інформаційне повідомлення Фонду держмайна про проведення конкурсу викликало велику зацікавленість вітчизняних та іноземних інвесторів, про що свідчать їхні численні звернення до Фонду з проханнями надати пакети відповідної документації. Крім того, підтвердження намірів іноземних інвесторів взяти участь у конкурсі були висловлені і по дипломатичних каналах. Зокрема, у Фонд направив звернення посол Швейцарії Жан-Франсуа Каммер, він висловлював побажання про прозору конкуренцію в процесі приватизації і забезпечення об’єктивного розгляду конкурсних пропозицій. Як відомо, поняття «прозорість» передбачає незмінність оголошених умов конкурсу і термінів його проведення. Більше того, пан Каммер із таким же побажанням звернувся і до Президента України під час зустрічі 16 жовтня й одержав у відповідь запевнення в тому, що Президент візьме це питання під контроль.

Звернемося ж тепер до тих, хто стоїть по інший бік барикади.

Не будемо повертатися до Господарського суду Харківської області — його роль оцінив Вищий господарський суд України. Залишимо без уваги і безвісну, але діяльну «фізичну особу» — акціонеpa ВАТ «Балцем», який звернувся із заявою. Куди б ви думали? У Печерський районний суд столиці. Треба було тільки заборонити ФДМУ проведення конкурсу. Мавр зробив свою справу, і суд, дотримуючись букви закону, задовольнив позов. Лише побіжно згадаємо нинішнє керівництво підприємства, яке вважає передчасним продаж держпакета акцій ВАТ і пропонує зробити це після того, як довірений їм об’єкт почне давати прибуток. Тоді, мовляв, акції підвищаться в ціні. Про динаміку «зміцнення» фінансового становища виробництва вже згадувалося вище, як, утім, і про «благодійника» «Цемент-інвест» із його вкладеннями.

Докладніше зупинимося на ставленні до конкурсу голови Харківської обласної держадміністрації Євгена Кушнарьова, про що пише газета «Бізнес»: «...в умовах конкурсу закладено нерівні умови. Проглядаються переваги для іноземців».

Але ж умови, що регламентують проведення тієї чи іншої акції — ні що інше, як правила гри. Уявімо, що в турнірному футбольному матчі доля звела лідера і явного аутсайдера. Результат матчу для всіх безсумнівний заздалегіть, але тут тренер слабкої команди звертається до федерації футболу з вимогою змінити правила гри, аби зрівняти шанси її учасників на перемогу. Припустімо, йому йдуть назустріч. І ось уже слабкій команді дозволено грати рукою й бити по чужих воротах із положення «поза грою», а її суперників штрафують за гру головою і перехід на половину поля противника. Неважко здогадатися, хто вийде переможцем, але на що тоді перетвориться футбол?! І який регіт стоятиме на трибунах.

Ось тепер і уявимо собі наслідки приватизації стратегічно важливих для країни підприємств, проведеної з урахуванням побажань пана Кушнарьова.

Замість епілогу

Про епілог у цій історії можна буде говорити тоді, коли державний пакет акцій ВАТ «Балцем» отримає нового власника. Нині важко сказати, коли це станеться, бо зусилля противників прозорої приватизації не слабшають. Більше того, поширюються неймовірні чутки про те, що група «Холсім» приховує свої істинні наміри щодо ВАТ і насправді не зацікавлена у відродженні його виробництва. Це вже дійсно — гора народила мишу, а група «Холсім» майже століття завойовувала провідні позиції на світових ринках і скуповувала підприємства на всіх континентах лише для того, щоб втертися в довіру до Фонду держмайна України й остаточно погубити багатостраждальний «Балцем». Виходить, що і її проект партнерства з ВАТ «Балцем» — не серйозна інвестиційна програма, а лише інструмент, покликаний ввести в оману довірливий ФДМ. Як, утім, і досвід успішної діяльності на географічно диверсифікованих ринках, і наявність висококваліфікованого персоналу, найсучасніших ноу-хау, здатність випускати нові види продукції, оптимальний набір виробничого устаткування, вихід на основні європейські ринки.

Будемо сподіватися, що всі ці перипетії в найближчому майбутньому завершаться, і «Балцем» отримає реального стратегічного інвестора, а псевдоінвестори припинять розривати завод на частини. Політика Президента, спрямована на прихід в Україну стратегічних промислових інвесторів, уже привела до конкретних результатів протягом останніх двох років, і зміна даного курсу є малоймовірною, бо вона грунтується на здоровому економічному розрахунку й інтересах держави.