ХТО, КОЛИ Й ЗА СКІЛЬКИ КУПИТЬ НАЦІОНАЛЬНОГО ОПЕРАТОРА ЗВ’ЯЗКУ — ВАТ «УКРТЕЛЕКОМ»

Це питання хвилює сьогодні не лише журналістів. По-перше, на відповідь чекають учасники ринку, котрим цікаво, із ким доведеться конкурувати після завершення одного з найбільших продажів в історії вітчизняної приватизації. По-друге — потенційні покупці, які намагаються прорахувати плани та кроки потенційних конкурентів. Найменше, схоже, питання хвилює вище керівництво країни — воно вже точно вирішило, кому буде продано компанію. А також Фонд державного майна України: його роль у здійсненні угоди зводиться до технічної.

До речі, винесене в заголовок запитання необхідно доповнити ще двома, не менш важливими: хто продасть «Укртелеком» (керуватиме угодою) і на яких засадах це відбудеться. Природно, точно відповісти на ці запитання сьогодні складно, тому обмежимося низкою зауважень.

Ціна питання

Відповідно до офіційної звітності за 2003 рік, статутний капітал ВАТ «Укртелеком» становить 4,68 млрд. грн., а загальний капітал — 6,63 млрд. грн. Кількість випущених акцій — 18,72 млрд. штук. Вартість акції при проведенні пільгової підписки дорівнювала 25 коп. (статутний фонд, поділений на кількість акцій); сьогодні незначна частина цих цінних паперів торгується на фондовому ринку приблизно вдвічі дорожче.

Запропонована Фондом держмайна стартова ціна 93% акцій ВАТ «Криворіжсталь» становила 714 млн. дол. і лише трохи перевищила номінальну вартість цього пакета. Номінальна вартість 42,86% акцій ВАТ «Укртелеком», які підлягають продажу на конкурсі, — понад 378 млн. дол. Вочевидь, держава в особі ФДМУ мала б зажадати за пакет набагато вищу ціну. Проте обгрунтовувати її доведеться авторитетними експертними й аудиторськими висновками.

Критерії, за якими це здійснюватиметься, ще не визначено; часу на проведення оцінки також не вельми багато. У будь-якому разі, у потенційних покупців завжди залишиться можливість зробити власні оцінки, істотно знизивши в них ціну пакета. Іншими словами, розпочнеться торг.

В основу оцінок можна, приміром, покласти ринкову вартість акцій «Укртелекому», а остання, як ми вже згадували, удвічі перевищує номінальну. Тоді вартість виставленого на продаж пакета становитиме майже 800 млн. дол. Проте не зрозуміло, наскільки це правомірно. Адже на слабко розвиненому українському фондовому ринку торгуються лічені відсотки (якщо не частки відсотків) акцій пільгової підписки, і попит на них сьогодні має дуже специфічний характер.

Висловлені в різний час головою Фонду держмайна України Михайлом Чечетовим оцінки («приміром, мільярд доларів») узято зі стелі, вони відбивають лише приблизні очікування політикуму та громадськості. Іншими словами, коли реально телеком продадуть дешевше, ніж за 700 млн. дол., то до керівництва Фонду, а то й до уряду, можуть бути висловлені претензії.

Величина комісійних, без яких, хочеш не хочеш, не проходить жодна угода, також залежатиме від загальної суми. У кулуарах іноді говорять про фіксовану суму винагороди для посередників, уже «забиту» у вартість. Але це, за великим рахунком, не наша справа.

Серед чинників, що можуть допомогти покупцеві знизити вартість пакета акцій до номінальної, — «міни уповільненої дії», закладені в компанію, свідомо або ні, чи не всіма колишніми керівниками. Це й непрозора кредитна історія (сума зобов’язань національного оператора зв’язку навіть відповідно до офіційної звітності наближається до вартості виставленого на продаж пакета). А чого вартий бодай випуск облігацій річної давнини, визнаний останніми зборами акціонерів незаконним: що робити шановному банку, котрий купив досить велику їхню частину? Загалом, коли пустити в компанію незалежного оцінювача, він може намалювати перед потенційними покупцями таку картину сюрпризів, які їх очікують, що вони не захочуть купувати «Укртелеком» навіть за номінальною вартістю.

Покупець

Сьогодні поки що можна лише аналізувати шанси й можливості тих або інших потенційних покупців укртелекомівського пакета. (Котрі, нагадаємо, за законом мають бути давніми гравцями ринку телекомунікацій.) Але навіть поверховий аналіз показує: жоден із них самостійно таку суму не потягне. Отож, створення різноманітних консорціумів під покупку «Укртелекому» вельми ймовірне.

Сьогодні ми в явному вигляді маємо один такий консорціум. Йдеться про спільне підприємство компаній «Цифровий стільниковий зв’язок України» (контрольованої донецькою System Capital Management) і Turkcell (належить турецькій Chukurova Group). Номінально СП створено для розвитку в Україні мережі стільникового зв’язку в стандарті DCS-1800 під торговою маркою DCC-GSM; планований обсяг турецьких інвестицій — 400 млн. дол. За півроку з моменту створення підприємство ще не розпочало серйозних кроків із розгортання мобільної мережі; за словами фахівців, під сумнівом і технічна можливість реалізації планів компанії.

Правда, версія про те, що компанія «залягла» до оголошення конкурсу з приводу «Укртелекому», також має слабкі сторони. Турки можуть не погодитися перепрофілювати СП, «промінявши» перспективний мобільний проект на витратний фіксований.

Самостійна участь українських фінансових угруповань у приватизації «Укртелекому» також виглядає малоймовірною. У більшості з них (крім SCM, «Привату» та групи Ярославського) немає інтересів і досвіду роботи на телекомунікаційному ринку. Більшість із них (включаючи SCM, «Приват» і групу Ярославського) вкладають сьогодні кошти в інші глобальні приватизаційні проекти. Не виключено, звісно, що хто-небудь із них може взяти під покупку телекому кредити. Правда, за великого обсягу пасивів у вигляді зобов’язань за іншими проектами таке кредитування навряд чи можливе на досить вигідних умовах. Можна також виступити посередником в інтересах певного зарубіжного покупця.

Утім, необхідність у посередництві навряд чи виникне. Скоріш за все, ФДМУ не повторюватиме свій «подвиг» із «Криворіжсталлю» і рішуче не відсікатиме зарубіжних покупців — російських і європейських.

Російські ФПГ, котрі професійно працюють на телекомунікаційному ринку, — «Связьинвест», «Система» й «Альфа-Групп». Представники кожної із них уже побували в Києві та провели відповідні консультації. Фінансові можливості кожної із груп окремо перевищують сукупні можливості українських претендентів. Із приводу перспектив їхньої участі в приватизаційному проекті можна висловити свої «за» та «проти».

У «Альфа-Групп» в Україні давні інтереси й величезна кількість зв’язків. Про «Связьинвест» у Росії кажуть як про компанію, у якій зацікавлений Володимир Путін. Знаючи силу впливу російського президента на свого українського колегу, можна заявляти про великі шанси на перемогу. «Систему» у відверто лобістській діяльності поки що не помічено, але наміри брати участь у конкурсі її представники висловлювали.

Можливо, конкуренція цих компаній за «Укртелеком» стане продовженням їхньої боротьби одна з одною на російському ринку. А можливо, і навпаки — створення деякими з них консорціуму дозволить зменшити фінансове навантаження на кожного учасника.

Серед європейських претендентів на купівлю найчастіше називають Deutsche Telekom. Проте робиться це, скоріш, по старій пам’ятті — колись цю компанію в контексті ймовірної приватизації «Укртелекому» назвав Олег Шевчук ще під час перебування головою Держкомзв’язку. Судячи зі швидкості, із якою німецький телеком позбувся порівняно невеликого активу в потенційно набагато прибутковішому мобільному операторі UMC, особливих планів із приводу «Укртелекому» в нього зараз немає.

Аби залучити на український ринок інші європейські телекоми, також доведеться постаратися. Найреальнішим гравцем майбутньої приватизації залишається норвезький Telenor. Компанія нарощує свою присутність у ЗАТ «Київстар», тісно співпрацює у телекомунікаційному бізнесі з «Альфа-Групп» («Київстар» і Golden Telecom), має виходи на керівництво країни. Правда, у самому Telenor інтерес до «Укртелекому» заперечують.

Потрібно також зауважити: рентабельність і дохідність мереж фіксованого зв’язку в усьому світі неухильно знижується. Особливо порівняно з аналогічними показниками мобільних мереж. На ринках, що розвиваються, серед яких і український, цей розрив особливо великий. У Китаї, приміром, фактично відмовилися від розвитку мереж провідної телефонії...

Таким чином, майбутнє «Укртелекому» як оператора провідного зв’язку виглядає далеко не райдужним. Якщо, звісно, він не ризикне перетворитися на оператора безпровідного зв’язку або на чистого постачальника послуг магістральної передачі даних. Усе це породжує сумніви — а чи існують бажаючі придбати таку компанію?

Продавець

Перебіг приватизації «Укртелекому» не менше залежатиме й від того, кому безпосередньо довірять керувати цим процесом. До нього ж — запитання із приводу комісійних.

Фонд державного майна України, як показали двоє проведених під його керівництвом зборів акціонерів ВАТ «Укртелеком», відіграє в приватизації лише технічну роль. Його завдання — озвучити умови, розкрити конверти, назвати ім’я переможця. Звісно, ніхто не тягнув за язик Чечетова називати не дуже реальні суми операції. Правда, він завжди може сказати, що мав на увазі вартість компанії в цілому, а не 42,86-відсоткового пакета. Подвійна відмінність між номінальною і ринковою ціною акції сьогодні дозволяє це зробити.

Держкомзв’язку, котрий при Станіславі Довгому називали «Держкомукртелеком» за надто велику опіку над національним оператором, сьогодні фактично усунуто від впливу на процес. Олег Яценко, також близький до родини Президента, через певні причини не виправдав довіри. За деякими даними — через те, що прагнув зберегти вплив на «Укртелеком» «команди Довгого» (у частині збереження колишнього реєстратора йому це вдалося). У результаті Держкомзв’язку програв битву за вплив на «Укртелеком» спостережній раді на чолі із Сергієм Левочкіним. У керівників галузі навіть відібрали «утелівські» дорогі іномарки.

Поза сумнівом, нині одним із основних центрів впливу на «Укртелеком» є Левочкін. А його однокурсника по наргоспу і давнього ділового партнера Артема Єршова цієї зими призначено заступником голови правління ВАТ із управління корпоративними правами — тобто куратором доприватизаційної підготовки зсередини «Укртелекому».

Інша група впливу пов’язана з Юрієм Тумановим, головою ради директорів «Київстару», представником інтересів російського бізнесу й офіцером запасу ФСБ. А заодно близьким родичем Президента, а також давньою довіреною особою у фінансових питаннях. Із паном Тумановим пов’язані виконуючий обов’язки голови правління ВАТ «Укртелеком» Григорій Дзекон і виходець із «Київстару» Сергій Цепенніков, нині заступник голови правління компанії із фінансів (саме він сьогодні розбирає багатошарову бухгалтерію, яка дісталася в спадщину від колишніх поколінь менеджменту компанії).

Поки що між цими двома групами, дуже різними за походженням та інтересами й об’єднаними виключно особистістю Президента, існує певна узгодженість дій. Проте інтереси в певний момент можуть розійтися. Принаймні історію виведення з гри не менш близького до Президента Яценка і ті, й інші мають пам’ятати постійно.

І ще: Левочкін і Туманов — люди далеко не бідні, але фінансових ресурсів, адекватних навіть номінальній вартості пакета, що продається, немає ані в одного, ані в іншого. Кошти використовуватимуться залучені, скоріш за все, російські. Туманова вважають особою, наближеною до «Альфа-Групп», але, з огляду на довірчі особисті стосунки російського й українського президентів, а також роль угоди в забезпеченні гарантій постпрезидентського майбутнього Леоніда Даниловича, найкращим кандидатом на роль стратегічного інвестора в «Укртелеком» може стати «Связьинвест». Може також йтися про реінвестиції українського капіталу.

Отже, підіб’ємо деякі результати. Поки що бажання українського керівництва продати «Укртелеком» перевищує прагнення певного стратегічного інвестора його купити. Із іншого боку, сприятлива кон’юнктура, начебто сформована на сьогодні на світовому телекомунікаційному ринку, меншою мірою стосується операторів стрімко застаріваючого провідного телефонного зв’язку. Тому можна зрозуміти бажання керівництва країни продати компанію якомога швидше за відсутності реальних покупців.

Якщо операція все-таки відбудеться найближчим часом, це станеться всупереч здоровому комерційному глузду. І засвідчуватиме те, що над цим найздоровішим економічним розрахунком або взяли гору політичні міркування, або питання вирішили комісійні.