А РАПТОМ ВДАВЛЯТЬСЯ?

Лише минулого тижня відбувся безпрецедентний за нахабністю продаж державної частки в СП, створеному на базі білоцерківського шинного заводу «Росава». Пакет, спочатку оцінений у 19,2 млн. дол., був у результаті успішно (навіть із перевищенням стартової ціни торгів) реалізований... у 24 рази дешевше (за 0,79 млн. дол.). Як неважко підрахувати, покупці заощадили скромні 18,4 млн. дол.

Ми дуже далекі від думки, що український держчиновник може взяти великого хабара. Проте, виходячи із практики, що склалася (на рівні 5%), за таку істотну економію ресурсів при угодах на кшталт цієї обсяг потенційної й упущеної винагороди можна оцінити приблизно в мільйон «зелених».

Втім, можливо, хтось і не «лопухнувся» і трохи забезпечив майбутнє власних онуків. У всякому разі, перший віце-прем’єр Юрій Єхануров, пояснюючи агентству «Інтерфакс-Україна» можливі мотиви такого дивного продажу, пожалкував, що «жодні протести не спрацьовують там, де дають серйозного хабара». Втім, і він був змушений віддати належне трудовому героїзму безіменних виконавців, які прагнули за будь-яку ціну позбутися пакета акцій, що горів у руках.

«Люди знають, що їх звільнятимуть з роботи, що цим займається Генеральна прокуратура, та все одно виконують завдання своїх господарів»... Щоправда, Юрій Іванович вважає, що «товариші не зрозуміли, коли ми вирішили зняти з роботи керівника «Укрспецюсту», і пообіцяв просвітити їх щодо цього.

Істотне зауваження. Чисто технічно продаж 49% акцій «Росави» був, безумовно, в а-ля «Укрспецюст», хоча саме це шановне відомство в ньому участі не брало. Торги проводилися на Українській універсальній торговій біржі, про яку (як про торговця акціями) усі давно забули. За даними пана Єханурова, наклад видання з публікацією повідомлення про майбутній продаж акцій держчастки СП «Росава» було спеціально вилучено.

У принципі продаж міг узагалі відбутися «тіп-топ», якби не один прокол на самому початку. Попервах угоду про продаж пакета акцій (а йшлося про частку в СП, заарештовану за рішенням суду) спробували провести через Першу фондову торгову систему (ПФТС), а це дуже прозора організація. До того ж спочатку вибраний торговець, компанія «Альфа-Капітал-Україна», провела оцінку ринкової вартості. Через те, що брокер отримує гроші як комісійні від суми угоди, вона, природно, намагалася продати держпакет якомога дорожче й оцінила його в 103,9 млн. грн. (тобто понад 19 млн. дол.). Це котирування вона й виставила у ПФТС. Мабуть, сума орієнтовних витрат неприємно вразила можливого покупця. А тут іще зняли уряд Ющенка, і комусь здалося, що прикупити пакетик можна й дешевше.

Так чи інакше, але, як підтверджує в інтерв’ю агентству «Інтерфакс-Україна» генеральний директор ЗАТ «Альфа-Капітал-Україна» Валерій Нілов, подальший розвиток подій виглядав так. Листом від 10 травня відділ державної виконавчої служби Броварського районного управління юстиції повідомив компанію про розірвання договору-доручення про продаж цього пакета. Мотивувалося це виникненням форс-мажорних обставин, зокрема наказом Міністерства юстиції №29/5 від 5 травня. Відповідно до цього наказу право здійснювати дії з виконання рішень арбітражного суду Київської області про стягнення заборгованості з ВАТ «Росава» передавалося «іншому підрозділу відділу державної виконавчої служби». «Альфа-Капітал» це, природно, не порадувало, але «клієнт завжди правий», і вона повідомила ПФТС про припинення аукціону.

Причому, за словами представника «Альфа-Капітал», до них зверталися ряд потенційних покупців (а продавалося, як ми вже казали, 49% СП), тож пакет міг бути проданий у ПФТС по ціні навіть вищій за стартову. Через тиждень після розірвання договору виконавча служба Радянського району міста Києва продала успішно цей пакет... за 4,29 млн. гривень. Правда, крапку в справі ставити поки що рано. Справою займатиметься Генпрокуратура, що внесе свій протест із приводу продажу...

Найбільш потерпілим у цій історії виглядає ФДМ. Йому було загалом усе одно, хто, де і за якою ціною продавав акції СП «Росава» — не влаштовував сам механізм продажу, тому що різко знецінювалася вартість намічених до продажу 74,6% акцій материнської компанії — ВАТ «Росава». Після всіх продажів часток у СП у самому акціонерному товаристві залишається хіба що паркан і не дуже цінне устаткування. Тому у Фонді ще минулого тижня відверто раділи припиненню торгів у ПФТС. Тоді здавалося, що спрацював протест ФДМ, але, як бачимо, були інші причини.

Втім, ФДМ від цієї історії незабаром виграє — уряду абсолютно неприкрито кинули виклик. Втрачати йому вже особливо нічого (він і так у відставці), проте цілком можна врятувати обличчя, якщо не посадивши, то принаймні назвавши замовників і встановивши процедуру виконання подібних оборудок.

А відтак надалі користуватися цією схемою буде складніше. Тим більше, що непрямо зачепили й Президента — адже він минулого тижня доручав розібратися з механізмом подібних продажів, і чергова угода його явно не потішила. Вже відомо про датоване 23 травня доручення Л.Кучми уряду «підготувати і направити на розгляд Президента проект закону про тимчасове призупинення примусової реалізації майна держпідприємств із часткою держави понад 25% статутного фонду».

Передбачається, що закон повинен стосуватися звернення стягнення на об’єкти нерухомого майна, верстати, устаткування, інші основні засоби, сировину, матеріали для виробництва й акції як фінансові активи. Відповідно до розпорядження, під дію законопроекту повинно підпадати також відчуження майна за процедурою банкрутства, а також реалізація майна, що знаходиться в податковій заставі.

Крім того — очевидно, на той випадок, якщо хтось знову виявить ініціативу, — Президент доручив Міністерству юстиції до ухвалення цього закону Верховною Радою забезпечити призупинення звернення стягнення на зазначене майно. Аналогічне завдання поставлене й перед керівництвом силових органів: вони повинні припиняти «зловживання посадових осіб у процесі примусової реалізації майна держпідприємств і підприємств із часткою держави понад 25%».

Так що певна реакція є. Інша річ, що це не панацея, а тимчасова відстрочка. Адже основна причина застосування подібних схем — багатомільярдна заборгованість українських підприємств — нікуди не зникла... Вирішити її в найближчому, та й у віддаленішому майбутньому, очевидно, не вдасться, так що схема конвертації боргів у майно житиме й надалі. Просто держава повинна регулювати ширину розкриття пащі — а то, не приведи Господи, хтось із претендентів удавиться.