Титановий контрудар?

Титанова галузь давно привертає пильну увагу. Спочатку її підгріб під себе Дмитро Фірташ, нині на обрії виникають й інші претенденти. У принципі це нібито непогано - держава, за
ідеєю, має шанс вибирати між інвесторами. На жаль, реальність набагато менш райдужна. Поки що Революція гідності не привела до помітної зміни мотивації нашого чиновництва: воно, як і раніше, працює на інтереси бізнес-груп. А от захист інтересів держави - явно не найголовніший пріоритет.

Після фактичної втрати "Кримського титану" особливого значення серед підприємств галузі набув державний "Сумихімпром". От тільки його державність (попри наявність у держави практично всіх акцій) - під дуже великим питанням. За фактом воно вже чотири роки контролюється бізнес-групою Дмитра Фірташа. Ще у
2010 р. керівником "Сумихімпрому" став Іван Лазакович, який прийшов із "Кримського титану". При "заході" на підприємство люди Фірташа не скупилися на обіцянки. Особисто Дмитро Васильович пообіцяв (у світлому майбутньому) учетверо збільшити на "Сумихімпромі" випуск двоокису титану, "модернізувавши стару лінію на 40 тис. т і побудувавши дві нові по 60 тис.". Але про нові лінії потім одразу забули, зате зайнялися "розведенням" фінансових потоків.

Про поточну ситуацію найкраще свідчить лист Фонду держмайна України в Міністерство юстиції з проханням розслідувати факти навмисного доведення ПАТ до банкрутства. Це й реалізація готової продукції за цінами нижче собівартості, й купівля матеріалів за завищеними цінами, і навіть придбання на стороні двоокису титану (який сумчани випускають самі). Уже роками декларована 15–18-відсоткова виробнича рентабельність за підсумками кожного чергового року постійно якось розчинялася.

Зате на ринку завжди були присутні компанії-посередники, які бадьоро торгують продукцією підприємства за цінами, нижчими за відпускні ціни виробника. Та сама прокуратура без особливого ефекту розслідує факти продажу продукції "Сумихімпрому" на користь компанії Фірташа "Синтез Ресурс" за ціною, яка нижче собівартості, на суму понад 135 млн грн.

Загалом враження таке, що ніякої революції в країні не відбулося, і в групи Фірташа просто змінилися покровителі. При цьому саме підприємство впевнено нарощує як борги, так і збитки. Так, минулого, 2013-го, року "ефективний" менеджмент забезпечив зростання збитків у... 80 разів (!). Це при тому, що сировина поставлялася з орендованих у держави ж гірничо-збагачувальних комбінатів, і група мала найдешевший у країні газ для промисловості.

До того ж підприємство з кінця
2011 р. (через півтора року після приходу нової команди) опинилося в стані банкрутства, де й перебуває дотепер. Природно, що при Вікторі Януковичі це мало кого цікавило - усе було й так зрозуміло... Однак після його втечі та перемоги Майдану теж мало що змінилося. Ті самі люди залишилися біля керма.

Фактично завод управляється через комітет кредиторів, який розпоряджається всім майном "Сумихімпрому". Тому що він формувався в роки максимального сприяння колишньої влади Фірташу, та державу від участі в ньому фактично відсторонили. Як і "непотрібних" кредиторів.

Усі п'ять членів комітету кредиторів прямо чи побічно контролюються Фірташем. Це й славний банк "Надра" (який має багатомільярдну заборгованість перед Нацбанком), і вже згадане ТОВ "Синтез Ресурс", і ПАТ "Кримський титан", і ТОВ "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції", що стала ініціатором банкрутства, купивши безпосередньо перед зверненням до суду борги "Сумихімпрому", ну й офшорка Ostchem International.

Отже, комітет кермував собі на втіху. Найкращим показником його роботи, крім традиційних збитків, стало те, що план санації з'явився тільки через півроку (!) після Майдану (у серпні 2014-го), причому після численних вимог кредиторів. Та й той був, по суті, відпискою. Досить сказати, що до відновлення повної платоспроможності планувалося прийти через... 17 років. Фахівці, ознайомившись із планом, констатували його "свідомо декларативний і неефективний характер". І наприкінці серпня держава його не затвердила... Тим паче, що цей план "забули" затвердити рішенням зборів кредиторів.

Тим часом було успішно провалено спробу держави провести пробний продаж невеликого пакета акцій. Улітку 2014-го, тобто зовсім не при "злочинній" владі, "дружня" біржа відітнула від торгів акціями "неправильних" претендентів. Зате залишила фірташевську компанію. Що в результаті призвело до скандалу та скасування торгів.

За ідеєю, це передбачало якісь енергійні дії зі зміни ситуації навколо заводу, однак на практиці нічого не сталося. Точніше, у липні ФДМУ письмово звертається в комітет кредиторів із пропозицією про заміну управляючого санацією "Сумихімпрому" Івана Лазаковича. Як і очікувалося, контрольований Фірташем комітет кредиторів цю пропозицію відхилив, а діяльність управляючого було, навпаки, визнано задовільною. У принципі, це правильно, от тільки задовольняє ця діяльність зовсім не державу.

У свою чергу, Мін'юст на вимогу ФДМУ та прокуратури кілька місяців, із травня по кінець жовтня, проводив перевірку ознак доведення "Сумихімпрому" до банкрутства. Тоді ж головному управлінню юстиції м. Києва було доручено провести перевірку діяльності розпорядника майна ПАТ "Сумихімпрому" Романа Марченка. Київське управління до останнього тягло з перевіркою й лише наприкінці жовтня винесло наказ про її проведення в другій половині листопада.

Дивно, але виявилося, що ознак доведення "Сумихімпрому" до банкрутства Мін'юстом знайдено не було. З'ясувалося, що для перевіряльників продаж за зниженими цінами на сотні мільйонів гривень - це цілком нормально. При цьому Мін'юст заявив, що "визначення незаконних дій у випадку банкрутства Методичними рекомендаціями не передбачене". Інакше кажучи, відповідь на будь-який смак...

Діючі чиновники теж старанно уникають коментарів на цю тему. Тим часом ще на початку жовтня колегія суддів Вищого господарського суду відмовила в подовженні строку розробки плану санації "Сумихімпрому". Тобто, власне кажучи, плани відносно його майбутнього нині зависли. Але ж ідеться про долю великого (близько 5000 працівників) державного підприємства.

Наявна відсутність будь-якої узгодженості в діях держорганів, які беруть участь у цьому процесі. Як дуже правильно зауважив один із експертів, "держоргани, які мають стосунок до банкрутства "Сумихімпрому", або тільки зображують діяльність, або вирішують виключно власні відомчі завдання, не розуміючи, яке значення має "Сумихімпром" для галузі та держави". "Це єдиний такий завод, і його необхідно зберегти будь-що", - додав він.

Та для чиновників це зовсім не очевидно. Отже, поки сам пан Фірташ перебуває під домашнім арештом в Австрії, в Україні справи в нього йдуть зовсім непогано. Він цілком навіть може нагадати державі, що "без сильного стратегічного інвестора (ризикнемо припустити, що малися на увазі саме його структури) підприємство зупиниться... а Україна залишиться без великого виробника складних мінеральних добрив і діоксиду титану". До речі, якщо нічого не робити, він правий. Однак, пам'ятаймо, Кабмін і Фонд держмайна вже неодноразово планували продавати "Сумихімпром". Причому не на замовленому конкурсі з умовами під заздалегідь обраного учасника, як планувалося раніше.

Такий продаж передбачає, як мінімум, повну прозорість господарської діяльності, не кажучи вже про відновлення контролю над підприємством, де держава має (у теорії) повний контроль. Без цього всі плани чесної приватизації планами й залишаться.

Чиновників це явно влаштовує, але от країну - навряд чи.