Імпортний синдром: Україна здає нафторинок

Майже половина світлих нафтопродуктів на українському ринку, тобто бензину і дизельного палива, - імпортні. За даними статистики, за минулий рік у країну завезли 4,5 млн. тонн зарубіжного палива, або на 700 тис. тонн більше, ніж 2009 року. У результаті імпорт захопив майже половину вітчизняного нафторинку.

Усе це відбувається на тлі чергового падіння обсягів власного виробництва нафтопродуктів. Причина банальна: наші НПЗ не можуть конкурувати зі схемами пільгового ввезення нафтопродуктів. Розрив між умовами ввезення сирої нафти та продуктів її переробки давно набув загрозливих розмірів.

Схема почала працювати в 2005 році, коли Верховна Рада на прохання уряду Юлії Тимошенко знизила ставку акцизного збору і скасувала ввізне мито на високооктанові бензини і дизельне паливо. Тоді інтереси трейдерів лобіювали дві групи впливу.

Перша - на чолі з депутатом від БЮТ Сергієм Пашинським, який має стосунок до групи компаній «Фактор», що володіє заправками в Житомирській області. Другу представляв один із головних спонсорів Блоку Литвина Ігор Єремєєв, голова групи «Континіум», яка володіє мережею заправок WOG і Херсонським НПЗ.

НПЗ у Херсоні для декого і є ідеальним взірцем майбутнього вітчизняного нафтопідприємства. От уже років шість підприємство не працює, що зовсім не заважає йому вигравати конкурси на поставки нафтопродуктів для залізниць, атомних станцій та інших споживачів.

Ця схема роботи підприємства, напевно, дуже «дружня для навколишнього середовища», проте для регіону та особливо для державного бюджету - м’яко кажучи, не дуже...

Взагалі трейдери утворили купу посередників, через яких нафтопродукти поставлялися в Україну. І якщо раніше вони надходили через кіпрські компанії, то нині з’явилися значно екзотичніші варіанти. Приміром, одна з груп поставляла нафтопродукти з Білорусі через компанію, зареєстровану... у Новій Зеландії.

Не охопленою, здається, залишилася тільки Антарктида.

У 2004 році обсяги вітчизняної нафтопереробки становили 22 млн. тонн нафти, після запровадження пільг (у 2005 році) - 18,3 млн. тонн, а вже торік - 11,1 млн. тонн. У 2010-му частка імпорту на ринку нафтопродуктів зросла до 45% - із 7% у 2004-му.

Цікаво, що спроби журналістів одержати коментар спікера ВР Володимира Литвина з приводу роботи схеми за участю близьких йому людей дотепер успіхом не увінчалися. Мабуть, спікер, як і Верховна Рада в цілому, таких дрібниць не помічає.

З вересня минулого року розпочала імпорт горезвісна компанія «Лівела», яку рішенням суду звільнили від сплати акцизу і ПДВ. Її послугами донедавна користувалися більшість нафтотрейдерів, уникаючи в такий спосіб сплати податків. Вони одержали можливість завозити нафтопродукти з Митного союзу дешевше, ніж пропонували вітчизняні НПЗ.

У результаті, завдяки імпорту, бізнес АЗС, які беруть участь у схемах компаній, став надприбутковим: вартість закупівлі сировини серйозно впала, а роздрібні ціни на бензин практично не знижувалися.

Зате, як уже було сказано вище, НПЗ, що реально працюють, постійно балансували на межі зупинки. Нині вони працюють від сили на третину наявної потужності.

І якщо Херсонський НПЗ, точніше, його власники, чудово почувається, не переробляючи ані тонни нафти взагалі, ситуація на Лисичанському або Одеському заводах чи на заводах на Заході України значно складніша. Виробництво просто нерентабельне...

Останніми роками на ринку нафтопродуктів з’явився ще один чинник - агресивний імпорт з Мозирського НПЗ.

Стратегія Митного союзу між Росією і Білоруссю спрямована на зменшення вивезення чистої нафти і на збільшення експорту готової продукції. На практиці це виражається в маніпуляції експортними митами на сиру нафту і нафтопродукти.

Тільки за даними білоруської статистики, торік в Україну пішло 2,2 млн. тонн нафтопродуктів. Причому не факт, що це все. Ще майже 5 млн. тонн білоруси продали в... Нідерланди. Хоча не варто думати, що Амстердам тепер залитий білоруським бензином і дизпаливом.

Просто в цю статистику входить експорт на такі теплі, а головне - практично безподаткові Нідерландські Антильські Острови. Ну а куди потім цей експорт розтікається, знають лише трейдери...

За розрахунками ТНК-ВР, якщо подивитися на розподіл наскрізної маржі, від нафтопереробника до роздробу, то в 2005-2006 роках вона становила близько 180 дол. за тонну, з яких 50-60 дол. залишалися у переробника. Це чиста маржа, без урахування витрат на заводі. Нині ж маржа розподіляється так: прибуток у 180 дол. на тонні - у роздробі і 40 дол. збитку - на НПЗ. Звісно, що бюджет практично нічого не одержує.

Кумедно, але формально страждає і Республіка Білорусь. Основний постачальник палива в Україну, Мозирський НПЗ, за звітами, працює з украй скромною рентабельністю - торік вона становила усього 2,65%. Тобто весь прибуток від переробки пішов кудись в іншому напрямку. При цьому в керівництві заводу «вагалися уточнити», з якою маржею завод переробляє російську нафту після скасування експортних мит у поточному році. Але це вже проблеми Мінська.

Для України головне інше. У минулі роки у наших сусідів була квота поставок з Росії сирої нафти на рівні 6,4-6,5 млн. тонн, і цього цілком вистачило для експансії на український ринок. Зараз ситуація для Києва ще більше погіршилася: з 1 січня 2011 року білоруські переробники мають право одержувати російську нафту і нафтопродукти без мит і без обмеження обсягів.

У результаті на початок квітня економіка поставок в Україну виглядає так. З кожної тонни завезеної сирої нафти нашим НПЗ треба сплачувати 424 дол. Тим часом трейдерам за тонну світлих нафтопродуктів потрібно сплатити податків і зборів 284 дол., темних (мазуту) - 198. Виходить, що тільки за рахунок різниці в митах завезти тонну нафти і переробити її в Україні коштує дорожче на
188 дол., ніж імпортувати готові нафтопродукти.

А якщо додати схеми, то все може бути ще смачнішим. Запитання - і навіщо тоді, власне, переробляти? Навіщо Україні нафтозаводи (зауважимо, містоутворюючі підприємства)?

Нагадаємо, що після фактичного закриття Херсонського НПЗ безробітних у місті побільшало на кілька тисяч. Очевидно, цю долю хочуть нав’язати і Лисичанську з Кременчуком...

Щоб не закритися, українські НПЗ змушені були перейти на виробництво технологічного бензину, а також обмежили програми модернізації. Обсяги переробки впали з 21,2 млн. тонн у 2004 році до 9,1 млн. - у 2010-му. Восени минулого року міжнародна компанія ТНК-ВР фактично опинилася в ситуації, коли необхідно було приймати рішення про зупинку належного їй Лисичанського нафтопереробного заводу, який став хронічно збитковим.

Із запланованих на минулий рік на модернізацію в Лисичанську 128 млн. дол. було освоєно лише 97 млн., а намічену на поточний рік програму виділення 160 млн. дол. призупинено. Це викликає критику державних і контролюючих органів. А от трейдерів не критикує практично ніхто. Всіх усе влаштовує?

На початок квітня взагалі здавалося, що імпортери здобули цілковиту перемогу в бою за свої доходи. Тоді Міненерговугільпром несподівано відмовилося від задекларованого раніше запровадження ввізних мит на бензин і дизпаливо.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі також повідомило, що «міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі ще не завершила спеціального розслідування щодо імпорту нафтопродуктів в Україну».

Меморандум буде успішним, якщо Україна почне виробляти бензин і дизельне паливо, що відповідають вимогам стандарту Євро-4 і Євро-5.

Зокрема, Кременчуцький, Лисичанський і Одеський НПЗ мали модернізувати до 1 липня 2011 року, а Дрогобицький, Надвірнянський НПЗ і Шебелинський ГПЗ - до кінця 2012 року. Вітчизняні заводи не приховують: якщо уряд не захистить ринок і не підвищить імпортні мита на ввезення нафтопродуктів, то їм доведеться згорнути всі інвестиційні програми. Розмір мита ще невідомий, але раніше звучали цифри - 130 євро на тонну бензину і 80 євро на тонну ДП.

При цьому обсяги імпорту помітно впадуть - передбачається, що з 4,5 млн. тонн минулого року до приблизно 1 млн. тонн. Тобто за фактом ціна питання - хто виробить додаткові 3,5 млн. тонн палива і де буде сплачено податки?

Природно, проти запровадження мит уже висловилися імпортери. В асоціації «Об’єднання операторів ринку нафтопродуктів України» вважають, що запровадження мит спричинить подорожчання бензину на 1,3 грн. за літр, а дизельного палива - приблизно на 80 коп.

У Міненерго ці розрахунки вважають некоректними. Там зазначають, що, відповідно до меморандуму, Кабінет міністрів жорстко обмежує максимальну ціну 95-го бензину і ДП, одночасно вимагаючи здійснення модернізації заводів у найкоротші терміни. Подорожчають тільки так звані елітні або преміум-бензини, розраховані на мотори машин преміум-сегмента. За даними міністерства, автомобілів з двигунами, розрахованими під стандарти вихлопу Євро-4 і Євро-5, в Україні менш як 5%.

Зате машин нижчого класу в нашій країні понад 85%. Вони їздять на паливі стандартів Євро-3 і Євро-4, яке в Україні виробляється вже давно. Тому бензин і ДП цих сортів не подорожчає. НПЗ зможуть наростити обсяги виробництва майже вдвічі, у результаті чого заощадять на великих обсягах. Собівартість переробки тонни продукції знизиться. А отримані гроші інвестуватимуть у модернізацію.

Хоча для трейдерів це справді мільярди втрачених доходів. Тож жорсткий опір на всіх рівнях гарантовано, і легкого життя при втіленні ідей меморандуму не буде.

Втім, в іншому разі в країни не залишиться власної нафтопереробки. Зате буде безліч фірмочок з пільгового імпорту. Ну і Херсонський НПЗ теж залишиться...