Промисловість Донбасу: воєнні втрати

Промисловість Донецької і Луганської областей переживає кризу, яка тією чи іншою мірою торкнеться кожного українця. Одна з причин, яка лежить на поверхні, - безумовно, військово-політичний конфлікт, що розгорнувся в регіоні. Рецесія в економіці Донбасу розпочалася ще 2013-го, разом із погіршенням експортних ринків, насамперед російського. Уже тоді були припинені багато переговорів, почали зриватися угоди, так і не був підготовлений річний портфель замовлень підприємств області. Чутливими до останніх подій виявилися як операційна діяльність підприємств, так і кількість вкладених інвестицій. Очікувати відновлення не варто як мінімум доти, доки не перестануть вибухати снаряди і літати кулі.

Падіння на всіх фронтах

За січень-травень 2014 р. порівняно з січнем-травнем попереднього промислове виробництво Донецької області скоротилося на 12,1%. Червневої статистики поки що немає, але очевидно, що минулого місяця ситуація тільки погіршилася. Невелике вповільнення спаду у квітні свідчило про певний запас міцності, який, попри складну ситуацію в регіоні, поки ще зберігали великі промислові підприємства. При цьому з початку 2014 р. виробництво знизилося в усіх без винятку основних видах промислової діяльності області. Особливо криза позначилася на підприємствах машинобудування - виробництво скоротилося більш як на 32% (порівняно з аналогічним періодом минулого року), хімічної промисловості - на 36 і легкої промисловості - майже на 38%.

Аналогічна картина спостерігається і в Луганській області. Уже за перші чотири місяці 2014 р. на 17% скоротилося текстильне виробництво, на 40 - обсяги випуску гумових та інших неметалевих виробів, на 10% - хімічної продукції. Збитки хімічних підприємств Донецької області вже перевищили 5 млрд грн, металургійних - майже 4,5 млрд, машинобудівних - понад 2,5 млрд грн. Збитки підприємств Луганської області вже досягнули 18 млрд грн, перевищивши торішній аналог у 7,5 разу.

Якщо враховувати, що внесок Донбасу у ВВП України становить близько 16%, то наслідки нинішньої кризи регіону, поза сумнівом, позначаться на економіці країни в цілому. Крім того, на Донецьку і Луганську області припадає 27% від загального експорту України, що становить приблизно 68 млрд дол. Не секрет, що одним з основних торговельних партнерів регіону є Російська Федерація, що імпортує близько 65% усіх експортованих областями товарів. Політична криза вкрай негативно позначається на співпраці місцевих підприємств з їхніми російськими партнерами. З початку року експорт товарів з Донецької області до РФ скоротився вдвічі порівняно з попереднім роком. Збитки в торгівлі на перший квартал 2014-го вже досягли 4 млрд грн.

Де тонко, там і рветься

Однією з причин спаду у виробництві є недостатня кількість замовлень, які раніше підприємства в надлишку одержували від своїх партнерів, у тому числі з РФ. Та чи настільки сильна політична складова в згортанні українсько-російського співробітництва?

"Одна з найбільших причин падіння машинобудування - це зниження попиту Росії на залізничні вагони і локомотиви. Разом з тим треба враховувати, що після п'яти років стабільного попиту з боку Росії на цю продукцію, внаслідок реалізації великих проектів з модернізації "РЖД", він (попит) почав знижуватися. І сталося це не одномоментно, а поступово, починаючи з 2013-го. Протягом останніх п'яти років було практично завершено модернізацію російської залізниці і побудовано власні потужності для виробництва окремих видів продукції. Тому навіть без війни попит на ці товари з боку Росії мав скорочуватися", - вважає Олександра Бетлій, експерт Інституту економічних досліджень і консультацій.

Основна проблема вітчизняних машинобудівників, на думку експерта, - концентрація ринків збуту, адже маючи достатню завантаженість з боку Росії, вони просто не шукали інших торговельних партнерів, а в нинішніх умовах зробити це їм буде досить складно. "Звичайно, машинобудівники можуть сподіватися на зростання замовлень з боку "Укрзалізниці", але нині ця компанія переживає не найкращі часи, її фінансування дуже обмежене, і розраховувати вона може виключно на зовнішні позики, зокрема ЄБРР, під гарантії уряду", - пояснює О.Бетлій.

Постраждав від відсутності договорів і донецький завод "Топаз", якому й раніше було непросто працювати через складний ринок і високу конкуренцію. Зараз виробництво профільної продукції (комплекси радіотехнічної розвідки і радіоелектронної боротьби) на підприємстві припинено, оскільки ні внутрішніх, ні експортних контрактів у заводу немає.

Нарікають на тривалу відсутність замовлень і на Луганському машинобудівному заводі ім. Пархоменка. "Ми працюємо виключно на Росію. Поки виконувалися замовлення минулого року, завантаженість була достатня. Потім був спад і значний - за два місяці не уклали жодного договору, сподівалися тільки на те, що російські партнери залежать від нас так само, як і ми від них, - розповіли DT.UA на підприємстві. - Надії виправдалися - днями одержали-таки замовлення, але як його виконати, не зрозуміло. Є проблеми з поставками, зокрема, виникали складнощі з купівлею металу в Донецьку. Частина співробітників не може доїхати на роботу - транспорт ходить нерегулярно, а іноді не ходить узагалі. Обстановка в колективі дуже нервова, усі бояться".

Не до жиру - аби живу

Що й говорити, багато підприємств регіону постраждали від розгорнутого там військово-політичного конфлікту. З травня з міркувань безпеки не працюють титани хімічної промисловості "Концерн СТИРОЛ" і "Сєверодонецьке об'єднання "Азот". Не працював і Новогорлівський машзавод. З початку червня через відсутність електрики і води зупинив свою роботу машинобудівний завод "Бетонмаш". "7 червня в результаті влучення снарядів на заводі почалася пожежа. Уже місяць як немає електрики, виробництво зупинене повністю, - розповідає заступник голови правління заводу В'ячеслав Вербоноль. - Ми відправили людей у відпустки, вони не протестували - всім страшно. Сподіваємося на те, що все скоро відновиться, а наші партнери поставляться із розумінням до того, що сталося".

Діяльність багатьох заводів було загальмовано також через те, що їх керівництво зазнавало фізичного впливу - директорів підприємств викрадали з метою викупу або конфіскації матеріальних цінностей, які перебувають на території фірм, насамперед автотранспорту. І таких випадків десятки. При позитивному результаті - звільненні заручників - керівники, як правило, звільнялися і переїжджали у спокійніші регіони. У наявності відплив цінних кадрів вищої ланки.

Нападу зазнало майно корпорації "Рошен" Петра Порошенка. Як повідомили в "Рошені", у травні в Донецьку вантажні автомобілі компанії було захоплено озброєними людьми кавказької національності, які надалі вимагали викуп.

Такого роду атаки дуже негативно впливають на дрібний і середній бізнес, який за першої нагоди поспішив згорнутися і перереєструватися хоча б у сусідній Дніпропетровській області.

Всерйоз обговорювалося питання зупинки виробництва і на Новокраматорському машинобудівному заводі. "Будемо чесні, працювати не просто страшно, а відверто небезпечно, інколи у бомбосховищі ми проводили часу більше, ніж на роботі. Ополченці відібрали у нас частину важкої техніки, охорона намагалася завадити, але сили були нерівні, - розповідає Володимир Жулій, начальник відділу комунікацій підприємства. - Практично всі співробітники, які проживають у Слов'янську, на роботу не виходять. Ми всі розуміємо, йдемо назустріч: оформляємо неоплачувані відпустки до 15 діб, переносимо зміни так, щоб люди могли їхати з дому і додому у світлий час доби. Але ці заходи не рятують, реально завод завантажений на 50% від виробничих потужностей, і ми продовжуємо роботу лише тому, що про це дуже просять наші партнери".

Донбас, або Донецький вугільний басейн, широко відомий своїм вуглепромом, на підприємствах якого зайнято близько 150 тис. осіб. Поки що видобуток вугілля залишається стабільним - за шість місяців 2014 р. видобуто 40,6 млн т, що дещо (на 0,4%) більше, ніж торік. З них у Донецькій області було видобуто 17,8 млн т вугілля, у Луганській - 12,4 млн т. Інтерес до шахт з боку сепаратистських формувань підігрівався здебільшого наявністю вибухівки на території видобувних підприємств і окремими спробами втягнути шахтарів у політичні рухи. Однак, на щастя, діяльність вуглепрому залишається стабільною. А якщо ні, то така гра з вогнем може призвести до поганих наслідків для працівників шахт, які й так щодня ризикують своїм життям глибоко під землею.

Однак у підприємств Донбасу, особливо машинобудівних, виникають труднощі з логістикою, тому що в місцях бойових дій постраждала транспортна інфраструктура, а більша частина продукції, вироблена у важкому машинобудуванні, поставляється виключно залізничним транспортом. На сьогодні багато шляхів зруйновані, на Донецькій, Придніпровській і Південній залізницях пошкоджено близько ста об'єктів інфраструктури, включаючи шляхопроводи і лінії електропередачі. Так, заміновано 30 км колій у районі Слов'янська, не функціонує перегін Ясинувата-Скотова, зруйновано 38 км колій на перегоні Кондрашівська Нова-Городній. Під'їзди до багатьох виробництв перекриті, і виконані замовлення лежать на складах, чекаючи стабілізації ситуації.

Відновлення
в туманній перспективі

Очікують стабільності й інвестиції. На думку Юрія Макогона, директора Донецької філії Національного інституту стратегічних досліджень, на сьогодні інвестування промисловості Донбасу як таке відсутнє. "Інвестиції зупинилися повністю. Більш того, інвестори виводять свої капітали з підприємств. Подивіться, скільки грошей Україна "інвестувала" у Кіпр за цей час (близько
6 млрд дол. - Авт.) - левова частка цих коштів мала бути спрямована у виробництво, але цього не сталося, і, на жаль, найближчим часом очікувати фінансових вливань теж не доводиться", - говорить експерт.

Насправді, якщо ситуацію на Сході вдасться стабілізувати, бойові дії на Донбасі припиняться і з'явиться розуміння, що військове протистояння в регіоні не повториться, потреба в інвестиціях на реконструкцію регіону стане гострою. На жаль, поки що приватним компаніям буде непросто спрямовувати якісь кошти на ці цілі і з погляду фінансових можливостей, і без особливої впевненості в мирному завтрашньому дні. Великі компанії на період військових дій без особливого розголосу призупинили виконання інвестпрограми - до появи ясності і для збереження важливого в таких умовах "кешу".

Тож у нинішній ситуації організувати фінансування відновлювальних робіт могла б держава або державні інститути. За оцінками уряду, на відновлення Донбасу знадобиться понад 8 млрд грн. Державний бюджет таких ресурсів не має, уся надія на зовнішніх донорів. Однак головної проблеми - втрати російських торговельних партнерів - фінансові уливання не вирішать. А переорієнтуватися на інші ринки збуту підприємствам Донбасу буде вкрай складно. "Співробітництво підприємств з РФ - це не примха керівництва, не політичний вибір, так склалося історично, - пояснює Юрій Макогон. - Але якщо виключити політичну складову, співробітництво рано чи пізно повернеться на колишній рівень. Українські підприємства важкої промисловості виробляють таку кількість продукції, яку ніколи не споживатиме ЄС - їм просто не потрібен такий величезний обсяг, тому можливостей для пошуку нових ринків збуту в українських промисловців не так і багато".

На сьогодні на багатьох підприємствах регіону розірваний технологічний ланцюжок виробництва, на відновлення якого знадобиться чимало часу. І за оцінками експертів, при найсприятливіших умовах промисловість Донбасу зможе відновитися не менш як через рік. Цілком імовірно, на докризові показники виробництво в регіоні вийде не раніше 2016 р.