Випробування на міцність

Ринок металопродукції знову випробовує характер металургів. Ситуація на початку 2014 р. видається не такою райдужною, як могло б здатися оптимістам ще в листопаді-грудні торік. У бочці меду у вигляді боязкого відновлення ринку металу виявилося одразу три ложки дьогтю. По-перше, можливі наслідки анексії Криму Росією. По-друге, зростання конкуренції з боку китайських виробників. І, по-третє, курс на імпортозаміщення в різних регіонах - споживачах української сталі. До того ж нині очевидно, що знижки на газ від Росії українським виробникам не бачити. І хоча глибока девальвація гривні тішить експортерів, вона сильно б'є по платоспроможності українських споживачів. Ризики падіння виробництва сталі в Україні у 2014–2015 рр. зростають.

Макрохмари збираються у Піднебесній

Ще в листопаді-грудні 2013 р. здавалося, що життя металургів почало налагоджуватися. Досягши дна, ціни на металопрокат потроху стали повертати втрачені позиції, економічні проблеми в Європі пішли на спад, рецесія закінчилася, і ВВП ЄС навіть почав зростати. Ірландія успішно вийшла з
програми допомоги МВФ (bail-out). У ЄС після падіння протягом кількох років поспіль нарешті з'явилися відчутні перспективи збільшення попиту на метал.

Китайці провели в листопаді конгрес, на якому вирішили реформувати свою економіку, для чого прийняли цілу низку змін - від пом'якшення принципу однієї дитини до кращого стимулювання малого і середнього бізнесу та більшого допуску до ряду галузей приватного (читай - іноземного) інвестора. Світ полегшено зітхнув: либонь, минеться, і в Китаї не повториться іпотечна криза, подібна до тієї, що сталася у США в 2007–2008 рр.

Нарешті, найбільша у світі економіка США озвучила настільки сильну заявку на остаточний вихід із кризи (у вигляді зростання виробництва і падіння безробіття), що Федеральна резервна система взялася скорочувати кількість грошей, які заливаються в американську економіку щомісяця.

Однак після веселих новорічних свят настали суворі будні. Так, у Європі так само прогнозують економічне зростання і більше споживання сталі. Галузева асоціація Eurofer прогнозує збільшення попиту на метал у ЄС на 2,5% у 2014 р. і на 3,3% - у 2015-му. Серед галузей, яким пророкують найактивніше відновлення, - виробництво автомобілів, транспортної техніки, домашніх побутових приладів. У наявності ознаки не дутого, паперового, а фундаментального зростання економіки Євросоюзу.

Однак щоб підштовхнути продаж українського металу за кордон, позитиву від розуміння того, що Євросоюз уже не розколюється на частини, виявилося замало. Головна причина - Китай, ситуація в якому стає тривожнішою з кожним днем. Економічні індикатори вказують на уповільнення його ділової активності. Тільки ледачий не бере під сумнів офіційний прогноз зростання китайського ВВП у 2014 р. на 7,5%, називаючи менші цифри - 7,3% і нижче.

Негативний ефект від уповільнення економічного зростання в Китаї відчують не лише промисловці в усіх кінцях світу. Негативні наслідки можливі і для глобальної фінансової системи. Загальна заборгованість Китаю - державна й приватна, за деякими оцінками, перевищує 215% від ВВП. Якщо борг країни і далі стрімко зростатиме, загроза широкомасштабного китайського дефолту стане невідворотною. А це викличе ланцюгову реакцію по всьому світу.

Перший тривожний дзвінок уже пролунав: у березні кілька корпоративних позичальників Піднебесної оголосили перші дефолти. Раніше їх практично не було - китайська влада рятувала від банкрутства компанії, які не могли розрахуватися зі своїми кредиторами. Дефолт виробника сонячних батарей - компанії Chaori Solar на початку березня на відносно невелику суму в 160 млн дол. був розцінений ринком, як показове пороття: щоб у інвесторів у китайські боргові папери не було ілюзій щодо неможливості дефолтів у принципі. Але коли наприкінці березня китайський девелопер Zhejiang Xingrun виявився нездатним обслужити свою позику в 567 млн дол., ринки дійсно почали нервувати. Адже це небезпечний прецедент, особливо в сфері нерухомості: вона забезпечує понад 40% китайського споживання металу.

Металурги зупинилися
на ремонт

Виробництво сталі в Україні у січні-лютому впало на 11%, до 4,9 млн т, порівняно з аналогічним періодом минулого року. Незважаючи на падіння, Україні вдалося зберегти десяте місце у світовому рейтингу країн - найбільших виробників сталі. Але, на відміну від України, виробництво сталі в ряді інших найбільших виробників збільшується.

Китай показав зростання на 4%, до 131 млн т, його виробники поки що не дуже звертають увагу на місцевих споживачів, які зменшили завзяття. Збільшення виробництва в Євросоюзі становило 6%, до 28 млн т, на тлі відновлення економіки цього блоку. У країнах Близького Сходу й Північної Африки спостерігався приріст на 1%, до
6,6 млн т. У Росії запуск нових сталеливарних потужностей дав можливість компенсувати
зниження завантаження діючих агрегатів, у результаті чого виробництво збереглося на колишньому рівні. Загалом у світі випуск сталі збільшився на 3%, до 262 млн т. Лише металурги Північної та Південної Америк, включаючи колег зі США, виробництво скоротили (до 2%).

У лютому нинішнього року ситуація на кількох підприємствах в Україні трохи почала поліпшуватися, навіть незважаючи на те, що кількість календарних днів у ньому менше, ніж у січні. Найбільший приріст сталі серед українських метпідприємств показала колишня "Криворіжсталь" (входить у міжнародну компанію Arcelor Mittal). Її виробництво підвищилося на 43%, до 541 тис. т. Добитися такої динаміки допомогло завершення ремонтних робіт на одній з доменних печей підприємства, і його вихід на відносно стабільні обсяги роботи.

Успішним лютий був і для електрометалургійного заводу Віктора Пінчука "Інтерпайп Сталь", що постачає заготовкою споріднені трубні підприємства. Завод наростив виробництво сталі до 77 тис. т - на 31% порівняно з січнем, тим самим збільшивши завантаження потужностей з 54 до 71%. Це збіглося з активізацією продажів труб "Інтерпайпа" на російському ринку, показавши, що справи в Росії у Віктора Пінчука не такі вже й погані. Звичайно, рентабельність продажів компанії на цьому ринку знижує те, що з другої половини 2013 р. продукція компанії в Митному союзі обкладається митом у розмірі 18–19%. Але ситуація могла бути й гіршою. Регулятор Митного союзу - Євразійська економічна комісія мала можливість утричі підняти ці мита в лютому, коли було завершене антидемпінгове розслідування, у результаті якого демпінгова маржа компанії була підрахована на рівні близько 67,7%. Це взагалі закрило б ринок Росії для українського бізнесмена. Але ЄЕК не стала цього робити.

Зате виробники плоского прокату - "Азовсталь" і ММК ім. Ілліча (входять у холдинг "Метінвест" Ріната Ахметова, Вадима Новинського і Володимира Бойка) середньодобове завантаження в лютому, навпаки, знизили. Причини - ремонтні роботи, що збіглися з періодом ослаблення цін на гарячекатаний прокат.

Схожа картина склалася за підсумками лютого і на Алчевському меткомбінаті корпорації "ІСД" (належить російським інвесторам і Сергію Таруті).

Однак другий комбінат "ІСД" - ДМК ім. Дзержинського в лютому зберіг добове завантаження, так само, як і Єнакіївський метзавод, що входить у "Метінвест". Розгадка успіху обох підприємств на тлі інших українських колег може почасти пояснюватися тим, що і ДМК ім. Дзержинського, і Єнакіївський метзавод є одними з найбільших виробників квадратної заготовки, ціна на яку була більш стійкою порівняно з іншими товарними позиціями, що випускаються в Україні.

Ціни пробивають дно

Найбільша експортна позиція українських сталеварів, заготовка, справді впала в ціні менше за інші види металопрокату порівняно з груднем
2013 р. (на 10–12 дол./т, до
490 дол./т у березні). Її частка в загальному експорті з України на початку 2014-го зросла до 33% порівняно з 31% роком раніше. Але загальне ринкове тло більш райдужним через це поки що не стало. Попит на ринку залишається слабким, і всі спроби виробників підняти ціни
на заготовку вище за 490–
500 дол./т ще не знайшли відгуку в серцях покупців.

До середини березня з'явилися перші передумови до того, що ціни все-таки можуть підвищитися. Зростання цін на сталевий лом розпочалося в Туреччині, водночас обсяг пропозиції квадратної заготовки виявився дещо обмежений. Можливо, на цьому тлі у квітні продавці зможуть уторгувати додаткове підвищення ціни.

Однак трагічні події на Майдані в Києві, окупація Криму Росією та загальна ескалація напруженості всередині та навколо України додали ринку металопрокату нервозності. До повальної відмови від закупівлі матеріалу це, на щастя, не призвело, але трейдери зазначали, що в особливо спекотні дні, у тому числі 18–20 лютого, покупці виявляли підвищену обережність, зважуючи спроможність своїх контрагентів виконувати контрактні зобов'язання.

Найбільші ж проблеми на ринку створило посилення конкуренції з боку китайських виробників, особливо в сегменті готового довгомірного прокату. Його виробляють такі українські підприємства, як "Арселор Міттал Кривий Ріг" та Єнакіївський метзавод. Арматура подешевшала на 40–50 дол./т, до 530 дол./т із грудня по березень, катанка - на 30 дол./т, до 540 дол./т, швелер упав у ціні на 50 дол./т, до 550–560 дол./т.

Далі цінам на цю продукцію поки що падати нікуди, вважають виробники. Проте перспектива відновлення цін у найближчі місяці досить туманна.

Причина - сповільнення зростання внутрішньокитайського попиту на металопродукцію та посилення конкуренції на міжнародному ринку. Триває боротьба за один із найбільш ласих шматків світового пирога - будівельний ринок США, який відновлювався в останні роки. У найближчі місяці закінчується антидемпінгове розслідування проти традиційних та одних із найбільших постачальників арматур на американський ринок - турецьких металургів, а також мексиканських компаній. Рішення з цього питання США мають прийняти у квітні, але, досить імовірно, воно буде негативним для турецьких виробників. Місцеві сталеливарні компанії досить досвідчені в обґрунтуванні того, як імпортери завдають шкоди національному товаровиробникові. Але якщо турецьким металургам закриють доступ в Америку, це підсилить надлишок арматур в інших регіонах, насамперед на традиційному для України ринку Близького Сходу.

До того ж схожі торговельні санкції потенційно загрожують і китайським сталеварам. Учасники ринку вже зазначають, що компанії з Піднебесної також переспрямовують свої поставки в країни Близького Сходу та Африки. Але через внутрішньополітичні події в окремих країнах попит на металопродукцію в цьому регіоні нині й без того низький. Агресивна експансія китайців робить роботу на ньому ще складнішою.

Понад те, навіть традиційно місткий ринок Росії та найближчих країн СНД, схоже, закриватиметься або щонайменше звужуватиметься для імпортерів. У Росії поступово набирає обертів завантаження нових власних потужностей. На початку березня новий завод "Северстали" потужністю 1 млн т відвантажив першу партію сортового прокату на адресу покупців із РФ, Казахстану, Узбекистану та Таджикистану. На квітень планується подвоїти завантаження приблизно до 30 тис. т, поступово довівши його до проектної потужності. Продовжує освоювати російський ринок і ще одне нове підприємство - міні-завод "НЛМК-Калуга", запущений у 2013-м. У лютому він розширив виробничу лінійку випуском фасонного прокату.

Ще один проект фінансується російським "Евразом". Він будує прокатне виробництво ""Южный стан" у Ростовській області потужністю
450 тис. т готової продукції. І якщо в лютому керівництво компанії роздумувало, чи заморожувати проект (через появу надлишку на російському ринку сортового прокату), то в березні прийняло рішення продовжити будівельно-монтажні роботи та ввести об'єкт в експлуатацію до кінця 2015 р.

Загальна мета російських проектів з виробництва довгомірного прокату - впродовж кількох років замістити імпортну продукцію. Українські виробники вже нині відчувають на собі таку політику. Поставки сортової металопродукції в РФ за перші два місяці 2014 р. скоротилися майже вдвічі по всіх підсегментах - по арматурах, швелеру, кутику.

Не радує поки що ситуація й на ринку готового плоского прокату, на який припадає третина від загального українського експорту. Гарячекатаний і холоднокатаний прокат за три місяці 2014-го подешевшав на 15–20 дол./т, до 520 і 590 дол./т відповідно. І кінця-краю цьому падінню поки що не видно. Переговори з продажу квітневої продукції показують, що покупці хочуть зниження цін ще на 10–15 дол./т. До надлишку пропозиції та падіння попиту додається різке падіння спотових цін на залізну руду (на 15%, до 110 дол./т з початку року), на яку в основному орієнтуються виробники плоского прокату.

Єдиним позитивом останніх подій для вітчизняних металургів стала девальвація гривні - за останні кілька місяців більш як на 30%. "Девальвація позитивно позначилася на прибутковості", - заявили в компанії "Метінвест", виручка якої виражена в іноземних валютах, а собівартість - здебільшого в гривні.

Однак, як і в медалі, у девальвації є й зворотний бік. Це різке погіршення платоспроможності внутрішньоукраїнських покупців, котрі, як правило, споживають до 15–20% від усього виробленого в країні металу. Багато будівельних компаній вирішили заморозити проекти. Більш того, багато постачальників перераховують ціни на металопродукцію за новим курсом, що ще більш негативно впливає на внутрішньоукраїнський попит.

І, нарешті, після недавніх подій Росія не лише відмовилася від обіцяної в грудні 2013 р. знижки на газ в 132 дол. за тисячу кубометрів, а й збирається відмовитися від "харківських" знижок у розмірі 100 дол. І хоча по ринку ще тільки гуляють параметри того, якою може бути остаточна ціна на природний газ для української промисловості, уже зараз очевидно, що замість економії в приблизно 400 млн дол. по року, на які можна було розраховувати після грудневих домовленостей, українські металурги зіштовхнуться з додатковими витратами на таку ж суму. У 2013 р. вони спожили 3,1 млрд кубометрів газу.

Якщо узагальнити всі негативні фактори, з якими зіштовхнулися вітчизняні підприємства у 2014 р., то виходить, що основну частину зусиль їм доведеться витрачати навіть не на завоювання нових ринків, а на те, щоб хоча б утримати позиції на традиційних. Короткостроково - у березні-квітні підприємства вийдуть із ремонтного режиму, і завантаження потужностей відновиться до більш нормального рівня в 2,8 млн т на місяць. Але цілком імовірно, що у 2014–2015 рр. галузі доведеться стискати обсяг виробництва (32,7 млн т сталі в 2013 р.). Інших джерел для зростання попиту, крім Європи, поки що не передбачається, а надлишок пропозиції на світовому ринку зростає, на жаль, швидшими темпами.