Рік наступний для промисловості

2013-й був непростим роком для української промисловості, принісши падіння виробництва та прибутку. Особливих подарунків під Новий 2014 рік вітчизняним заводам і комбінатам чекати не доводиться. Ті ж самі проблеми залишаться актуальними в металургії, хімії та машинобудуванні (за рідкісними винятками у разі унікальної продукції) - надлишок потужностей у світі, загострення конкуренції, слабкий попит із боку споживачів. Однак для ключових галузей української промисловості - металургії та хімпрому - наступний рік може стати роком початку відновлення після затяжного падіння. Ключовим драйвером буде стабілізація зовнішніх ринків.

Загальні підсумки

За підсумками листопада промислове виробництво в Україні впало на 4,7% порівняно з листопадом 2012 р. Темп падіння за весь рік буде близьким до цього рівня, хоча вже зараз видно, що дно падіння пройдене. Так, зниження обсягів у вересні становило 5,6% до вересня минулого року, а в жовтні - 4,9%. Скорочення темпів виробництва було викликано проблемами як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках у більшості українських виробників - у металургійних, хімічних і машинобудівних підприємств. Ситуація на окремих машинобудівних підсекторах, таких, як вагонобудування, залишатиметься складною наступного року, але перші два кити української економіки можуть розраховувати на більш жваву динаміку у 2014-му.

Металургія

З погляду обсягів, падіння виробництва у 2013 р. призупинилося після 7-відсоткового зниження у 2012-му, до 32,3 млн т. За 11 місяців випуск сталі в Україні навіть зріс - на 1%, до 30 млн т, і, ймовірно, цей показник покаже такий самий невеликий приріст за результатами року. Найбільший приріст виробництва продемонстрували Алчевський меткомбінат (+9% за 11 місяців 2013 р., до 3,8 млн т, контролюється групою російських акціонерів, дружніх до державного "ВЭБ") і ДМЗ
ім. Петровського (+24%, до 0,93 млн т, входить у російську групу "Евраз").

Збільшив завантаження до промислових масштабів електросталеплавильний завод "Інтерпайпу" (належить Віктору Пінчуку), виробивши 1 млн т за
11 місяців, тоді як торік проходили випробування основного обладнання. Щоправда, "Інтерпайп Сталь" у жовтні-листопаді скоротила обсяги виробництва майже вдвічі через проблеми материнської компанії зі збутом труб на російському ринку - до 60–65 тис. т. Але інший електросталеплавильний завод - ДЕМЗ, навпаки, у жовтні після майже річного простою повернувся на ринок. Це сталося після того, як російський бізнесмен Вадим Варшавський викупив підприємство в групи "Мечел" і, згідно з чутками, домовився з одним із українських великих постачальників брухту про регулярні закупівлі. Дефіцит брухту, що загострюється на внутрішньому ринку в Україні, був однією з перешкод для роботи підприємства.

Інші великі металургійні підприємства, які входять у вертикально інтегровані групи, показували відносно стабільні обсяги виробництва - невелике зниження або зростання. Три сталеливарні підприємства "Метінвесту" (належить Рінату Ахметову, Вадиму Новинському та Володимиру Бойку) знизили виробництво за 11 місяців на 1%, до 11,4 млн т, тобто фактично зберегли стабільне завантаження - зниження випуску сталі на ММК ім. Ілліча та "Азовсталі" було більшою мірою компенсоване зростанням на Єнакіївському метзаводі. У компанії "Метінвест" також відзначали гостроту дефіциту брухту на ринку, через що меткомбінати змушені працювати на підвищеній витраті чавуну. Тобто загалом група може продавати менше залізорудної сировини на експорт.

Попри відносно стабільне виробництво, ціни на металопродукцію на зовнішніх ринках продовжували падати, що тиснуло на рентабельність продажів. Обидва традиційні сезони, коли ринок оживає, - березень-квітень і жовтень-листопад - пройшли як міжсезоння. З початку року експортна ціна на квадратну заготовку знизилася на 7%, до 502 дол./т, а гарячекатаний лист подешевшав на 5%, до 531 дол./т.

У результаті українські метпідприємства експортували прокату на 11,9 млрд дол. за період із січня по жовтень, що становило 22% від усього вітчизняного експорту. Але це нижче традиційних 25% експорту, які приносили українські металурги раніше. У середньому за кордон продавалося продукції на 1,1 млрд дол. на місяць, тобто майже на чверть менше експортної щомісячної виручки торік.

Однак ситуація може нормалізуватися. Звичайно, надлишок потужностей на ринку та висока конкуренція матимуть свій вплив, однак цілком можливо, що й продажі, і прибутки в металургів у 2014 р. підуть на поправку. Насамперед попит може зрости за рахунок відновлення економіки єврозони, де прогнозується зростання ВВП на 1% у 2014 р. порівняно з падінням на 0,4% у поточному. Американська економіка продовжуватиме певне стабільне зростання, тоді як стимулювання з боку ФРС поступово знижуватиметься.

Великих катаклізмів поки не очікується і з боку Китаю, де в листопаді 2013 р. прийняли програму реформ, спрямованих на якісне зростання економіки. Більший доступ інвесторів на різні внутрішні ринки, розвиток середнього та дрібного бізнесу дадуть змогу поступово знизити залежність економічного зростання в Китаї від капітальних інвестицій, які доходили до 50% у структурі ВВП. Це вселяє надії, що жорсткої посадки економіки Китаю не буде у 2014-му, отже, лавиноподібного розпродажу китайської металопродукції не станеться. Аналітики у своїх прогнозах більше схиляються до очікування повільнішого зростання, ніж до різкого падіння. Якщо у
2013 р. виробництво сталі в Піднебесній додасть приблизно 60 млн т, до 780 млн т, то приріст наступного року, за попередніми очікуваннями, становитиме 20–30 млн т, що може бути спожито ринком за рахунок зростаючого попиту у світовому масштабі.

Хімія

У хімічній промисловості, яка в Україні орієнтована на виробництво мінеральних добрив, ситуація восени дійшла до критичної позначки. З одного боку, ціни на ринку знижувалися через надвиробництво, у тому числі з боку китайських виробників. З іншого - висока собівартість української продукції через дорогий газ не дозволяла рентабельно працювати. Тому у вересні-жовтні через тимчасову повну або часткову призупинку потужностей пройшли більшість хімзаводів в Україні, що зовсім не додавало настрою їхнім власникам, основний серед яких - Д.Фірташ.

Як стало відомо на початку грудня, за дев'ять місяців поточного року експорт українського карбаміду знизився на 17% порівняно з аналогічним періодом минулого року, до 2,2 млн т. Очевидно, що за підсумками 10 і 11 місяців статистика буде ще гіршою. Із січня по жовтень хіміки принесли валютної виручки на 3,8 млрд дол., що становило 7,3% від усього експорту з України (частка в 7,6% була за дев'ять місяців).

Однак уже з січня, як і очікувалося, хімічні заводи переходитимуть зі стану ремонтів до планомірного нарощування завантаження. Цьому сприятиме як зростання ціни на добрива, так і зниження вартості природного газу після надання Росією знижки для України. Зростання цін відбулося після того, як ряд країн Близького Сходу та Північної Африки запровадили обмеження на експорт добрив. Обмеження торкнулися виробників у Алжирі, Лівії, Єгипті. В Єгипті, за повідомленням українського "Держзовнішінформу", місцевий уряд встановив спеціальні квоти поставок на внутрішній ринок тим компаніям, які хочуть експортувати. Як результат, це обмежить обсяг доступної продукції для поставок на зовнішній ринок і надасть підтримку для цін.

Світові ціни на карбамід уже відштовхнулися від дна, досягнутого наприкінці літа на рівні 300 дол./т, що приблизно відповідає собівартості в китайських виробників, які працюють на дешевшому вугіллі. Ціни на карбамід досягли 312 дол./т у листопаді, а в грудні додали ще 20 дол./т. Зростання попиту на добрива наступного року завдяки більшій активності аграріїв у ключових регіонах світу й надалі може сприяти руху цін угору. Це дасть можливість українським хімічним підприємствам відновити обсяг поставок до попередніх рівнів.

Машинобудування

Динаміка роботи третього стовпа української промисловості - машинобудування - неоднорідна. Однозначно кризовим був 2013 р. для вагонобудівників. Ключовий ринок для українських піввагонів - російський - закрився як через переговори України щодо підписання Угоди про асоціацію з ЄС, так і у зв'язку з фактичним надлишком вагонів на ринку РФ. Уведення нових додаткових потужностей разом із падінням попиту на вантажні перевезення призвели до такої ситуації: якщо недавно піввагон був у великому дефіциті, то в 2013 р. по ринку пішли чутки, що російські вагони, які вже використовувалися, заповнюватимуть сусідні ринки, у тому числі український, щоб розвантажити російський. І росіяни почали скасовувати видані раніше сертифікати для українських вагонобудівників, що фактично блокувало поставки.

Крок у бік Росії після відмови підписувати Угоду про асоціацію з ЄС обернувся для українських вагонобудівників обіцянкою скасувати заборону на вагони до лютого 2014 р. Чи станеться це, і якщо станеться, то наскільки довгостроковим буде, ще побачимо, оскільки питання приймається більше в політичній площині. І якщо попит на сам товар знижується, директивно його довго не втримати, як довела історія.

Українські автомобілебудівники, які займаються складанням авто, показують зовсім протилежну динаміку і вже навіть зверстали оптимістичні плани на 2014 р. Причиною послужило запровадження спецмит на імпорт автомобілів від 6,46 до 12,95% із квітня поточного року. А також утилізаційного збору, який разом із митами може становити до 20% вартості деяких автомобілів. Така різниця особливо відчутна для покупців автомобілів економ-класу.

У результаті, наприклад, Кременчуцький автоскладальний завод (КрАСЗ), який входить у групу "АІС" Дмитра Святаша та Василя Полякова, має намір у 2014 р. подвоїти кількість вироблених автомобілів до 18 тис. штук. Корпорація "Богдан" Олега Свинарчука планує збільшити випуск легкових автомобілів у 2,4 разу, до 21,5 тис. штук. Залишається сподіватися, що автовиробники справді скористаються запровадженими бар'єрами для імпорту, щоб не лише збільшувати обсяги складання, а й нарощувати частку локалізації до необхідного в перспективі рівня в 50%.

Якщо підсумувати очікування того, як почуватиметься українська промисловість у
2014 р., то загальні проблеми збережуться. Однак по окремих секторах намічається можливість для відновлення, яка позитивно впливатиме на економічне зростання та надходження валютної виручки в країну.