Маркус Корнаро: «Євросоюз надасть Україні всі інструменти, які допоможуть провести реформи»

В ЄС та України склалися давні добросусідські відносини, які в перспективі мають привести до вступу України в ЄС, що випливає із законодавства України, яке закріпило європейський вектор. (У новому проекті закону про основи внутрішньої та зовнішньої політики нинішня українська влада цей вектор підтверджує.) Проте в силу різних обставин підготовчий момент затягнувся.

З одного боку, на рівні політичних заяв нас начебто й раді колись бачити в Європі. З іншого, складається враження, що Україна виявилася заручником відносин двох гігантів — ЄС і Росії.

Більше того, нам, як і країнам-кандидатам, нібито дали багато наявних у ЄС інтегруючих інструментів. (З 2007 року Україна входить у зону дії Європейського інструменту сусідства та партнерства — ЄІСП.) Проте коли ми починаємо застосовувати їх на практиці, вони видаються декоративними. Як з погляду обсягів, так і якості.

Особливо чітко це простежується з деякого часу у спокійному ставленні ЄС до зволікання української влади з адміністративною реформою, яка є горизонтальною (всеосяжною) реформою і повинна забезпечити ефективність усіх вертикальних перетворень окремих сфер економіки, фінансів et cetera. Тоді як для країн-кандидатів (і не тільки) проведення реформи державного управління та держслужби було ключовою і жорсткою умовою. Що, власне, ще раз підтверджує, що ЄС не бачить Україну майбутнім членом європейської сім’ї.

Чи ми помиляємося?

Цієї та іншої теми «ДТ» торкнулося в розмові з директором із питань Європи, Середземномор’я, Близького Сходу та політики сусідства відділу міжнародної технічної допомоги ЄС Маркусом КОРНАРО, який побував у Києві з дводенним візитом.

— Пане Корнаро, Україна непроста країна, в якої є свій Захід і Схід і яка до цього часу перебуває в пошуку своєї ідентичності. Але для того щоб остаточно визначитися з вектором (не тільки на папері), нам потрібна чітка відповідь на запитання: нас справді хочуть бачити в Європі чи з нами лише граються, вибудовуючи відносини з Росією? Нам знадобилася достатня кількість часу та випробувань останніх років, щоб порушити питання таким чином. Воно не провокаційне. Ми його прожили й відчули нутром.

— Дякую за відвертість. Ви справді не можете вибирати свою географію. Як не можете вибирати і своїх сусідів. Проте ви можете й зобов’язані (!) домогтися того, щоб ваші сусіди стали вашими добрими друзями. Європейський Союз дуже зацікавлений у позитивних відносинах із Україною, з Росією, а також у відносинах між Росією та Україною. Більше того, у нас є мета — не тільки стабільність, а й економічне процвітання в регіоні. Ця мета виключає будь-яку конкуренцію. У негативному сенсі. Тому ЄС і Росія не конкуренти. З дуже багатьох питань реформ та економіки ми досить тісно співпрацюємо. І це співробітництво доповнює одне одного. Ті самі принципи застосовуються й у відносинах ЄС з Україною.

Водночас треба розуміти, що, наприклад, енергетична політика між Україною та Європейським Союзом не має сенсу, якщо вона не корелюється з енергетичною політикою Росії. Але це зовсім не привід, щоб Україна вважала себе заручником двох векторів. Проте досить вагома підстава для того, щоб Україна нарешті розробила свій порядок реформ і чіткий план їх проведення. Саме це, а не щось інше, має бути основною метою України. І з цією позицією погодилися в ході нашої зустрічі і міністр економіки, і президент України в Брюсселі. Це напряму стосується переговорів щодо поглибленої та великої зони вільної торгівлі, лібералізації візового режиму та мобільності українських громадян.

Таким чином я хотів би спростувати висловлену вами думку, що Україна — заручниця між двома гігантами. Я вважаю, що Україна має пишатися тим, що відіграє таку важливу роль у житті своїх сусідів — і Росії, і Євросоюзу. Правда, вона повинна навчитися використовувати своє стратегічне положення важливого сусіда Росії та ЄС. Але на це спроможна тільки сильна країна, яка пройшла реформи. Причому не заради вступу в ЄС або ще кудись, а заради себе. І інших рецептів виходу на новий рівень відносин не існує.

— Безумовно, Україна сама й неодноразово давала привід не вірити в щирість своїх європейських устремлінь. Ми вирізнилися політичною нестабільністю, а також «самовідданим» небажанням реформуватися. Проте сьогодні ситуація виглядає інакше. З одного боку, комісар ЄС із питань розширення Штефан Фюле, відвідавши Україну у квітні, передав перелік першочергових реформ для України. З іншого, президент Янукович, який все-таки забезпечив політичну стабільність (використовувані ним методи та реакція на них ЄС — тема окремої розмови), презентував пакет першочергових економічних реформ. Чи є їхня обіцянка приводом до того, що Європа все-таки укладе з Україною угоду про асоціацію, а також піде на запровадження безвізового режиму? Чи все-таки буде обрано вичікувальну позицію, що дасть змогу визначити, наскільки декларації української влади збігаються з її істинними намірами та можливостями? Наскільки ви взагалі вірите в реформаторські здібності нинішньої української влади?

— Щодо вашої самокритики. У мою сьогоднішню місію входить нагляд за фінансовою допомогою, яку надає Європейський Союз зовні. Насправді Єврокомісія дуже чітко відстежує рух коштів по всіх національних проектах. Ми маємо у своєму розпорядженні детальну статистику по всіх роках співробітництва, з Україною в тому числі. Її скрупульозний аналіз дозволяє нам робити висновки про ефективність використання фінансових ресурсів. І в нас, звісно, у попередні роки були деякі сумніви в частині ефективності задекларованих українською стороною реформ і програм. Як, утім, ми сумнівалися і в ефективності деяких наших проектів.

Набагато результативніше Україна використовувала кошти в масштабних програмах, пов’язаних із реформами. Чого не скажеш про невеличкі проекти технічної допомоги, яких, проте, була дуже велика кількість. Тому в цілому за ефективністю освоюваних коштів Україна не посідає високого місця в рейтингу ЄС. Узагальнюючи, ми можемо стверджувати, що в цілому впровадження технічної допомоги в Україні задовільне.

Сьогодні ж ми з великим оптимізмом дивимося в майбутнє. Зокрема в 2011 рік. Я вірю в те, що новий уряд зможе провести економічні реформи. Ну, хоча б тому, що їх уже не можна не проводити. Більше того, сприяння в підготовці проведення реформ і є метою мого нинішнього візиту. Ми дуже серйозно підходимо до підтримки перетворень в Україні. Але я не спекулюватиму обіцянками. Особливо з приводу переговорів, які нині тривають у частині укладення угоди про асоціацію і безвізовий режим. Моє завдання суто технічне — надати Україні всі інструменти, які допоможуть їй провести заплановані реформи.

— У такому випадку дозволю собі нагадати, що всі світові рейтинги глобальної конкурентоспроможності країн включають блок державного управління. І саме він є головним. Тому що жодна економічна реформа неможлива без якісного державного управління — кадрами, ресурсами, бюджетом, залученням інвестицій. Йдеться, як ви розумієте, про адміністративну реформу та реформу державної служби як головного інструменту будь-яких перетворень.

— Ми абсолютно чітко розуміємо, що потрібно займатися не тільки так званими вертикальними реформами, які стосуються окремих сфер і виглядають досить ефектно в презентаційному пакеті, а й трудомісткими горизонтальними реформами, що охоплюють усі сфери і забезпечують ефективність будь-яких перетворень. Я хочу підтвердити, що адміністративна реформа — це дуже серйозний пріоритет для ЄС.

— Проте в переліку необхідних для України реформ, переданому паном Фюле, цей пункт відсутній. У проекті угоди про асоціацію — виглядає досить схематично. У програмі CIB (Всеосяжного інституціонального будівництва) включає тільки цікаві для Європи пункти — міграційну політику, забезпечення безпеки харчових продуктів, а також управління державною допомогою громадянам і підприємствам. При цьому відома оціночна компанія SIGMA провела в Україні лише один (!) моніторинг стану державного управління — у 2006 році. Та й то на прохання України. Обмін досвідом у сфері державної служби критично низький.

При цьому щодо інших країн, які вже стали членами ЄС або мають статус кандидатів, ЄС поводився інакше. Жорсткі вимоги до послідовності необхідних реформ підкріплювалися не менш жорстким щорічним моніторингом державного управління з боку тієї ж таки SIGMA, а також серйозними ресурсними вливаннями.

— Проте хочу вам повідомити, що ми серйозно просунулися в переговорах з урядом України про підготовку адміністративної реформи в 2011 році. І майбутня підтримка Євросоюзу адекватно відповідатиме тій тривозі, яка пролунала у вашому запитанні. Я, як чиновник, який займається питаннями фінансового співробітництва, так само як і ви, абсолютно переконаний, що ніякі реформи неможливо провести без адміністративної реформи. Україна, як і будь-яка інша країна, не може мати острова відмінників серед моря двієчників.

Водночас ми все ж таки хотіли б пов’язати підтримку адміністративної реформи зі згаданою вами програмою CIB (Всеосяжного інституціонального будівництва). Ви праві, що ця програма більше фокусується на вертикальних сферах — міграційній політиці, безпеці харчових продуктів і державній допомозі. Проте я вважаю, що програма CIB дозволить нам уже зараз максимально сконцентрувати ресурси на важливих напрямах і дуже яскраво показати зв’язок цих сфер з адміністративною реформою. Отже, я хочу сказати, що це аж ніяк не декоративна програма. Ми зараз дуже серйозно підходимо саме до питання адміністративної реформи. І наміри наші тверді.

— Тоді, можливо, ці тверді наміри все-таки варто так само твердо зафіксувати у перелічених вище документах, які готуються до підписання? Ще й тому, що ця реформа завжди болісна і непопулярна, і владі потрібні додаткові мотивації для її проведення.

— Я абсолютно з вами згоден у тому, що в наших програмах на 2011 рік ми повинні посилити ці вимоги. А також чітко показати зв’язок між всіма іншими реформами і реформою державного управління як основи цих реформ. І Євросоюз має набагато голосніше політично заявляти про ці питання. Разом з тим слід сказати, що адмінреформа — це ключова складова реформи управління державними фінансами. І ми в усіх документах зобов’язані провести цей зв’язок дуже чітко.

— Я дуже вдячна вам за таке запевнення, яке, безумовно, є важливим сигналом і для української влади, і для українського суспільства.

— Мені дуже приємно, що в Україні є газета, яка всерйоз сприймає реформу державного управління.

— Які пункти цієї реформи ви вважаєте ключовими?

— Можливо, ми ще раз проведемо на цю тему інтерв’ю, коли разом з урядом України буде розроблено перелік таких пріоритетів. Ви згадали програму SIGMA. Це одна з найпотужніших методологічних європейських програм. Там присутні всі елементи реформи державної служби і державного управління. Вони стосуються і кадрової політики, і прозорості підходів, постійного навчання чиновників, оплати праці, а також неприпустимості політизації держслужби. Гадаю, ми братимемо за відправну точку саме SIGMA.

— Можна сподіватися, що вже з наступного року SIGMA почне стабільне співробітництво і моніторинг в Україні?

— Безперечно. Я працюватиму із SIGMA щодо цього.

— Ви не бачите небезпеки в тому, що президент Янукович також не включив у пакет першочергових реформ — адміністративну?

— Я думаю, що уряд і президент мають таку саму проблему, як і ми. У вертикальних питаннях і сферах легше окреслити проблеми і легше підходити до їх реформування. З горизонтальними — складніше. Разом з тим не можна їх плутати і говорити про те і те одночасно. Можливо, тому й узято якусь паузу.

— Ви вже досить довго працюєте в інститутах ЄС. Кар’єра в цих структурах престижна і конкурентна на ринку праці. За рахунок чого досягається такий престиж? І в чому взагалі полягає особливість цього виду державної служби?

— Є кілька особливостей державної служби в Єврокомісії, які й формують її престиж. Держслужба в ЄС доступна для всіх. Це по-перше. В Європейській комісії працюють
20 тис. чиновників. Усі вони без винятку проходять через відкритий конкурс. У нас дуже високі стандарти і вимоги стосовно знань претендентів, їхніх здібностей, поведінки і володіння мовами. Другим елементом престижу можна вважати сильний корпоративний дух європейської державної служби. Кожен працівник якої розуміє, що ЄС перебуває на вістрі всіх європейських подій і реформ. Що його завдання — протидіяти дуже багатьом проблемам. Місія — вирішувати дуже складні питання, пов’язані з національними інтересами конкретних держав, реформами ЄС у цілому, а також адекватно реагувати на глобальні виклики.

Третій дуже важливий елемент — це постійне протягом усього життя навчання держслужбовців. Їхня мобільність. Завдяки чому вони можуть подивитися на роботу Єврокомісії з дуже різних точок зору. Та й, крім того, дуже приємно працювати з групою людей, котрі бачать перед собою цілі і несуть певні цінності.

— Заробітна платня — одна з ключових складових професійної мотивації. Який рівень зарплат працівників Європейської комісії порівняно з бізнесовим сектором на ринку праці?

— Складно порівнювати з ринком праці в цілому, але це цілком порівнянні зарплати з тими, що їх отримують держслужбовці країн ЄС, котрі працюють у Брюсселі. Тобто в Брюсселі австрієць отримує таку саму зарплату, яку він отримував би в уряді Австрії відповідно до своєї службової ієрархії.

— Чи скорочувалися витрати на апарат Єврокомісії у зв’язку з економічною кризою?

— У нашому бюджеті закладено норму регулярного перегляду зарплат апарату ЄК. Це підвищення скоротилося. Ми щороку перераховуємо всі тарифи заробітних плат держслужбовців. Якщо в Греції зарплати впали, то ми зобов’язані це враховувати при розрахунку заробітних плат у Єврокомісії. Відповідну методологію таких розрахунків затверджено на найвищому рівні Ради Європи. Вона враховує розвиток національних систем державного управління всіх країн ЄС.

— ЄС є найбільшим донором України. Якщо ж порівнювати розміри допомоги, яка надавалася і надається країнам — кандидатам на вступ до ЄС, то цифри абсолютно непорівнянні (наприклад, порівняно з Туреччиною різниця в п’ять-шість разів). Чим це зумовлено? Чи передбачається збільшення фінансової допомоги з боку ЄС на наступний бюджетний період (2014—2018 рр.)?

— Не забуваймо про те, що Туреччина — це країна-кандидат, і тиск на неї на порядок вищий. Вона повинна набагато швидше проводити реформи. Що стосується фінансової допомоги Україні, то на сьогодні логічно говорити про вже закладені на 2007—2013 рр. кошти. Так, загальний індикативний бюджет для України на 2007—2010 р. становить 494 млн. євро. У 2010—2013 рр. передбачаються не менш значні суми. Їх передбачено на підтримку адміністративної та економічних реформ, розвиток вільної торгівлі з ЄС, а також на соціальну сферу.

При цьому ЄС звертає особливу увагу на регіональну політику. На посилення адміністративних можливостей регіонів і муніципалітетів, а також вирівнювання економічного розвитку регіонів. Владні та фінансові ресурси не повинні зосереджуватися виключно в Києві. Україна ще 1996 року ратифікувала Європейську хартію регіонального розвитку. Тобто йдеться про ще одну трудомістку горизонтальну реформу — реформу місцевого самоврядування. Яка може стати індикатором здатності влади до реформування взагалі. І потужним сигналом для Європи, яка давно децентралізована.

Що ж до майбутнього періоду бюджетного планування Єврокомісії, то я зараз не можу дати ніяких гарантій. Я не знаю, що трапиться в наступному періоді планування. Я не знаю, як вплине фінансова криза на бюджет ЄС. І, як наслідок, на зовнішню допомогу Євросоюзу. Але я впевнений, що політика сусідства стосовно України залишиться ключовим пріоритетом ЄС. І в цьому контексті Україна посідатиме дуже високе місце.

— Криза може вплинути і на політику розширення Євросоюзу?

— Ми наразі аналізуємо, що може трапитися. І не будемо спекулювати будь-якими заявами. Проте політика сусідства точно не постраждає.