Що заходить через трубу, а розходиться по кишенях?

Матрицю формування бюджету країни урядові чиновники успішно перенесли на фінансовий план НАК «Нафтогаз України» - доходи начебто перевищують видатки, а дефіцит, як завжди, прихований. При цьому у видатковій частині бюджету скромно упущені кошти на закупівлю газу для наступного опалювального сезону, кредиторська заборгованість, компенсації різниці в цінах для теплокомуненерго.

Проте в уряду «на ум пішли» додаткові резерви компанії - 500 млн. грн. статутного фонду «Чорноморнафтогазу», близько мільярда не розписаних виробничо-інвестиційних вкладень, тобто все те, що формує доходи майбутніх періодів.

Насправді ж така компанія, як НАК «Нафтогаз України», має досить серйозні приховані резерви, мобілізувавши які, можна значно оздоровити її фінансовий стан.

Уряд має зрозуміти: якщо немає контролю над роздрібним ринком природного газу, то відсутній і контроль над своєчасним збиранням коштів за спожитий промисловістю, комунальниками, населенням і бюджетною сферою енергоресурс. Саме роздрібна торгівля газом зяє розмаїттям великих і малих дірок, через які витікають фінансові ресурси, що створюють, серед інших причин, реальний дефіцит бюджету НАК.

При цьому система контролю, крім розподільчих мереж, включає в себе, за висловлюванням політиків радянського періоду, і «людський чинник», який у наших умовах може працювати як у плюс, так і в мінус.

Гроші «Нафтогазу України» - калейдоскоп халатності, створення боргів, ухиляння від сплати податків, розкрадань, корупції...

Спробую навести деякі міркування та факти, які свідчать про системні зловживання та шахрайства в сфері розподілу і реалізації природного газу в Україні.

Одразу зазначу, що в газовій галузі працюють досить відомі персоналії, які заслужили певне реноме в різні періоди своєї діяльності. Деякі з цих «товаришів» раніше вже потрапляли в поле зору правоохоронних органів як винахідники (чи користувачі) незаконних схем з розкрадання фінансових коштів і газового ресурсу. На жаль, до відповідальності притягнуто одиниці. Так уже повелося в нас - що більший навар, то менша відповідь.

Хотілося б розкрити деякі особливості формування українського газового ринку не стільки для розширення базових знань наших громадян про газову проблематику, що стала в останній час модною, а швидше з метою привернути увагу уряду та правоохоронних органів до наростання кризи в цій сфері. Хоча є підозра, що у високих владних кабінетах про ситуацію непогано поінформовані. Однак зволікання з прийняттям комплексу адміністративних, кадрових, нормативних та інших заходів призведе до посилення дестабілізації економічної ситуації в країні, що безпосереднім чином позначиться на безпеці громадян і держави загалом.

Для дотримання об’єктивності та відходу від тенденційності у висвітленні проблем, про які йдеться в статті, наприкінці матеріалу наведу заодно точку зору керівників НАК «Нафтогаз України» на ситуацію у відносинах НАК, обл- і міськгазів (ВАТ) з газопостачання та газифікації. А також зауважу, що мені абсолютно однаково, хто керуватиме відповідними процесами - нинішні аксакали чи ставленики олігархів, які прагнуть посісти їхні місця внаслідок можливої коаліційної ротації. Мета - привернути увагу до ситуації, яка потребує хірургічного втручання.

А українському уряду, який «збився з ніг», виконуючи рішення Радбезу з верстки фінплану «Нафтогазу України», і створив воістину «шедевр» сучасної фінансової думки, спробую все-таки показати деякі резерви, що дають змогу підлатати діри в благенькому бюджеті НАК.

То що ж не так «у королівстві Датському»? Яку роль відіграють функціонери «від газу» різноманітних рівнів? Куди зникають гроші споживачів газу? Звідки в України мільярдні борги за природний газ?

Саме процесу виникнення цих мільярдних боргів, природі їхнього походження та активним учасникам їхнього створення присвячується цей матеріал.

Борги не забирають тільки боягузи!

Здавалося б, усе дуже просто. Споживач, оплачуючи природний газ, розуміє, що його гроші у результаті мають надійти облгазам чи міськгазам (ВАТ з газопостачання та газифікації), потім у НАК «Нафтогаз України» і далі, у рамках між­урядових угод і корпоративних договорів, відправлені основному постачальнику газу - РАТ «Газпром».

Проте в зазначеному ланцюжку відбувається «витікання» частини фінансових потоків, що потім фіксуються як борги.

Що відбувається з боргами далі?

А далі дочірня компанія НАК «Нафтогаз» - «Газ України» - має провести відповідну роботу з одержання цих самих грошей із боржників, якими є ВАТ, що не розраховуються з «Газом України», але продовжують отримувати від нього весь обсяг газу. У цій сфері діяльності компанії відбуваються речі дуже своєрідні.

Без будь-яких вагомих підстав керівники ДК «Газ України» прийняли рішення про реструктуризацію боргів і підписання мирових угод із низкою міськ- і облгазів на суму 259 млн. грн. із відстроченням платежів на два роки і повним розрахунком через вісім років. Хоча, як показує аналіз, і ці договори теж не виконуються. На сьогодні розрахунки за ними ледь перевищують 10%. Та й то, за даними Держскарбниці, ці гроші невчасно і з порушеннями чинного законодавства переказувалися до держбюджету, про що свідчить лист Держскарбниці України №09-04/375-2997 від 26.02.2009 року на ім’я директора ДК «Газ України» С.Зубова (див. документ №1). Більш того, у листі згадуються посадові особи ДК, винні в порушеннях чинного законодавства.

«Забудькуватість» газопостачальних компаній просто вражає. Наприклад, ВАТ «Луганськгаз» не перерахувало 27,5 млн. грн., ВАТ «Одесагаз» забуло про 12,5 млн., ВАТ «Тернопільгаз» недоплатило 10 млн. грн.

Більшу частину боргів, які реструктуризуються, було створено, хоч як дивно, у 2003-2004 роках, коли і газ був дешевим, і в керівництві НАК «Нафтогаз України» були відомі професіонали, які невсипно контролювали міськ- і облгази. Та й сучасний директор ДК «Газ України» С.Зубов трудився в той же час у тих же пенатах.

Інакше як «добродійністю» за рахунок держави таку діяльність назвати не можна. А скільки таких боргів сьогодні по Україні? Можете не сумніватися - мільярди!

Саме з цих маленьких прикладів створюється величезне полотно нашого невпорядкованого життя, яке стрясає криза.

Продовжу розповідь не найцікавішою, але дуже важливою ланкою в ланцюзі розкрадань державних коштів.

Йтиметься про газових трейдерів, які виконують функцію «помічників», коли хочете, «співучасників», що «допомагають» створювати проблеми з розрахунками за природний газ.

Газове трейдерство та його солодкі можливості

Рішенням РНБО в лютому 2008 року НАК «Нафтогаз України» визначена головним уповноваженим суб’єктом з формування та розпорядження ресурсами природного газу для кінцевих споживачів. При цьому відповідно до постанови Кабінету міністрів №605 від 29.04.2006 року було встановлено граничний рівень ціни реалізації газу для промисловості. На цьому б поставити крапку. Та зарано.

Оскільки в міськ- і облгазів є ліцензії на реалізацію газу за нерегульованими тарифами, то існує можливість певну кількість газу продати через ці структури дорожче. І ця схема реалізується чиновниками від газу на повний хід.

Можливо, філії ДК «Газ України» під приводом відсутності виділених ним лімітів природного газу «відмовляють» (природно, в усній формі) промисловим споживачам у підписанні контрактів. Водночас міськ- і облгази одержують природний газ із ресурсів тієї самої ДК «Газ України», виділений для промислових споживачів, за максимально низькою ціною та укладають контракти на його реалізацію з газовими трейдерами, знову ж із мінімальною рентабельністю. Далі промислові підприємства просто «змушені» купувати газ у трейдерів, часом за ціною, на 60 доларів за 1000 кубометрів вищою. Чому ж споживачі не купили газ у НАК або «дочки» НАК? Що, гроші зайві? Чи їх поставили в ситуацію, коли немає іншого виходу?

Коло осіб, причетних до цієї схеми, окреслене. Персоналії на слуху.

Значні обсяги газу ДК «Газ України» були передані ВАТ «Тернопільгаз», ВАТ «Макіївкагаз», ВАТ «Одесагаз», ВАТ «Лубнигаз», які (крім «Лубнигаз») навіть не підконтрольні НАК «Нафтогаз України».

Далі ці обсяги газу реалізовувалися газовими трейдерами: ТОВ «Конекс-газ», «Луксор», «Укрзакордоннафтогазрозвідка», «Компанія Юнік-Ком», «Укрнадроресурс», «Тандем плюс», «Газпостач», «Фірма ТДК», «Ніка-Газ», «Компанія Енерготрейд». Природно, продаж газу зазначеними комерсантами відбувається не собі на збиток, а за «надутим» тарифом, та ще й таким, що навіть російський президент Д.Медведєв обурився. Є думка, що різниця в цінах швидко переводиться через конвертаційні центри в готівку і спрямовується на підтримку зацікавлених осіб із «Нафтогазу України» і «Газу України». Ну, а як інакше можна пояснити, що засновником трейдера ТОВ «Конекс-газ» є дружина начальника Департаменту реалізації природного газу ДК «Газ України» В.Кириняченко? Збіг? Навряд чи! Більшість названих трейдерів мають тих самих засновників, власників і т.ін. Та й споживачі природного газу дуже цікаві - цукрові комбінати. Зайвий раз не хотілося б обтяжувати читача подробицями, тож дані щодо обсягів поставленого на них газу, а також щодо зв’язків між трейдерами є в розпорядженні редакції.

Прізвища високопоставлених панів із НАК «Нафтогаз України» і ДК «Газ України», які «патронують» цю аферу, теж відомі й періодично миготять на екранах телевізорів. Причому НАК ні при чому: адже вона напряму з трейдерами договорів не укладає, а просто вивантажує ВАТ газ. І рученята - ось вони!

Проте якщо все-таки у нашої виконавчої влади виникне необхідність у додаткових надходженнях від реалізації газу, зазначу, що тільки за приблизними підрахунками через конвертаційні центри лише за 2008 рік було чи могло бути переведено у готівку близько 120-150 млн. грн. Хай там як, але все ж таки до бюджету могли надійти грошики, а не до кишень ділків!

Є й інші «знахідки». Щоб нашим правоохоронцям було легше шукати, даю «маячок»: списання обл- і міськгазами обсягів виробничо-технологічних втрат природного газу, оприбуткування цих втрат у вигляді газу власного видобутку приватних газовидобувних підприємств, реалізація такого газу з максимальною рентабельністю. Між іншим, списання можливе лише з дозволу ДК «Газ України».

Загалом же за період із 2000-го по 2009 рік боргові зобов’язання зазначених ВАТ перед державою становлять близько 2,5 млрд. грн. (див. документ №2).

Аби читач не подумав, що подібне взагалі фантастика, наведу деякі цифри зі зведених таблиць про розрахунки за поставлений газ від 19 лютого 2009 року тільки по ВАТ «Івано-Франківськгаз». По інших газопостачальниках ситуація аналогічна.

Так от, у 2008 році за категорією «промислові споживачі» борги ВАТ перед ДК становлять 44 млн. 875 тис. грн., а розрахунки з ДК - лише 5%, тобто 2 млн. 150 тис. грн. Виходить, що промисловість не платить за спожитий газ узагалі? І така картина спостерігається по всіх згаданих міськ- і облгазах. За 2009 рік теж гнітючі цифри - по Івано-Франківській області борг споживачів (без урахування промисловості) становить 23,9 млн. грн.

Навіть поверхневий аналіз цих цифр свідчить про те, що боргова яма, в яку «падають» ВАТ із «групи семи», стає дедалі глибшою, грошей дедалі менше, а банкрутство дедалі ближче. І найголовніше, що їхнім кіпрським власникам, як той казав, «усе по барабану», оскільки вкладені кошти вони, схоже, уже давненько відбили.

З огляду на викладене виникає низка запитань:

1. Чому гроші з промспоживачів у Івано-Франківській області збирає ТОВ «Компанія «Тандем плюс», а не НАК «Нафтогаз» чи ВАТ?

2. Навіщо ліквідовано в області філію ДК «Газ України»? Щоб їй не платили?

3. Куди й навіщо в лютому вивезено бухгалтерські та фінансові документи ВАТ «Івано-Франківськгаз»?

При перегляді даних щодо розрахунків, оцінюванні фактів спадають на думку слова: «діяльність даного злочинного угруповання»...

Слід звернути увагу на певну особливість надходжень коштів ВАТ на адресу «Газу України» за категорією «промислові споживачі» у 2008 році. Практично в кожному із семи ВАТ ці розрахунки становлять 4-8% від спожитого обсягу газу.

Природно, що такі цифри вже не просто насторожують, а волають про те, що в кожному з цих міськ- і облгазів мають працювати міжвідомчі оперативні та слідчі групи, а деякі керівники та працівники НАК «Нафтогаз України» і ДК «Газ України» - можливо, «сушити сухарі» у тісній компанії з керівними персонами міських і обласних газопостачальників. Адже якщо спожитий газ оплачують на 4-8%, то чому й досі не закручено вентиль? А якщо підприємства газ оплатили, то куди ВАТ поділи ці гроші?

Щоб ні в кого не склалася думка, що на шановних посадовців зводять наклеп, постараюся проілюструвати вищесказане деякими доказами і документами.

Основою того, що відбувається, є організована і чітко функціонуюча система виведення державних фінансових ресурсів у тіньову сферу.

Саме така ситуація на газовому ринку миттєво мала б стати предметом розгляду на РНБО, котру, на жаль, використовують для зведення особистих політичних рахунків.

Зауважу, що процес витікання коштів у ВАТ базується на маніпуляціях із ресурсними документами - реєстрами транспортування, актами приймання-передавання природного газу, договорами поставки газу та іншими. Тлом для всього цього якраз і є млява претензійна робота з боку НАК та її дочірніх компаній, що описана в першій частині статті.

Щось аналогічне відбувається і з ресурсними документами. НАК «Нафтогаз України» і ДК «Газ України» не передають міськ- і облгазам реєстрів транспортування й актів приймання-передавання газу під формальним приводом: вони не розраховуються за газ, а ліміти, мовляв, для них узагалі не виділяються. Тим самим зводяться до нуля будь-які можливості для «Нафтогазу України» подати позови до суду за відсутність розрахунків за спожитий промисловістю і населенням природний газ! Зате одночасно з’являються підстави для подання позовів до «Нафтогазу» з боку ВАТ за невчасне виконання зобов’язань державною компанією. Ну а газ, попри відсутність оплати, як надходив споживачам, так і продовжує надходити по мережах, які перебувають в оренді у ВАТ. А між ВАТ і кінцевими споживачами газу дефілюють газові трейдери, відкачуючи дельту між відпускною ціною держкомпанії та ціною реалізації за нерегульованим тарифом на фірми-«метелики», конвертаційні центри, загалом, куди завгодно, але не в держкишеню. Отакі «паразити» завелися в нашій газотранспортній системі, котрі розуміють чітко: нема ресурсних документів - і проблеми нема. А організації, що мають контролювати і перевіряти, куди дивляться? Правильно! Дивляться вони не в газові труби, а в ті самі акти приймання-передавання та реєстри транспортування, які з «легкої руки» посадовців ніяк не можуть до них потрапити.

Як приклад наведу зведені дані щодо руху ресурсних документів між ДК «Газ України» і тільки двома ВАТ - «Закарпатгаз» і «Івано-Франківськгаз».

Так, ДК «Газ України» не квапиться відправляти ВАТ «Закарпатгаз» реєстри із транспортування газу за травень-грудень 2008 року й акти приймання-передавання газу для промисловості за договорами за червень-серпень 2008 року. Схожа картина спостерігається по ВАТ «Івано-Франківськгаз». Тут ідеться про мільйони кубометрів природного газу і про мільйони гривень, які не надійдуть своєчасно для розрахунків за російський газ, позаяк ДК «Газ України» ці документи трохи притримала.

Здавалося б, чого це «Газ України» не квапиться передавати документи своїм контр­агентам? Не потрібні гроші? Кредитуємо промисловість газом? Чи створюємо спеціальні умови для трейдерів і комерсантів? Усе дуже просто. Коли відсутні акти приймання-передавання газу та реєстри транспортування хоча б в одного з контр­агентів, починається система «керованого хаосу», що саме і створює середовище для різного роду зловживань.

Договори на поставку газу. Елемент «керованого хаосу»

Описуючи те, в який спосіб створюються умови для невиконання контрагентами зобов’язань щодо своєчасних розрахунків за спожитий газ із «Газом України», не можна не згадати ще один суттєвий елемент системи «керованого хаосу» - невчасне підписання або невчасна передача «Газом України» нових договорів поставки природного газу для ВАТ. Унаслідок цього процесу знову ж неможливо вести претензійну роботу на рівні НАК «Нафтогаз» - ВАТ.

Складається враження, що «Нафтогаз України» не знав - не відав, що він і 2009 року поставлятиме газ населенню та промисловості! Тому підготував документи лише наприкінці першої декади лютого. Чи потрапили ці договори в міськ- і облгази - велике запитання. Наведу таблицю, котра дає змогу зрозуміти, що організаційне ядро процесу функціонує саме в системі НАК. Якщо ДК «Газ України» не передає договорів поставки природного газу своїм контрагентам - ВАТ, то сумніваюся, що про це не відає головна компанія - НАК «Нафтогаз України» і конкретний заступник голови її правління (документ №3).

Відсутність договорів, точно так само, як і відсутність оформлених ресурсних документів не дає можливості НАК та її «дочці» пред’являти боргові претензії до контрагентів. «Тенденція, однак»...

Коли переглядаєш ці та інші документи, закрадається думка: може, це хвацькі українські агенти нашого «рідного» російського «Газпрому» через те саме «РосУкрЕнерго» вирішили влаштувати нам глобальний «газовий дефолт»? Може, якийсь ворожий центр реалізує підступний задум із доведення до банкрутства наших газопостачальних компаній? Тоді де наші спецслужби? Чому не розкривають агентурних мереж агентів впливу в сфері газу? Вони «в темі, але не при частці», чи «при частці, а тому не в темі»?

Вочевидь, схеми витікання коштів у міськ- та облгазах настільки банальні й прості, що на них майже не звертають уваги навіть наші правоохоронці.

Про дуже прості, але вельми прибуткові способи вимивання фінансових ресурсів із газопостачальних підприємств

Пропоную хоча б трохи розібратися в тому, як здійснюються операції з вимивання фінансових ресурсів, що надходять від споживачів на рахунки міськ- і облгазів за газ.

Наприклад, переглядаючи матеріали про поставку обладнання ВАТ «Вінницягаз», «Івано-Франківськгаз» і «Львівгаз», можна звернути увагу, що протягом 2007-2008 років ці підприємства закупили велику кількість АГНКС (автоматичні газонаповнювальні компресорні станції) і трубо­провідних систем.

І це було б чудово, якби не дві обставини.

Обставина перша. Майже все обладнання купувалося трьома із семи розглядуваних нами облгазів через ланцюжок комерційних структур. У міру проходження ланцюжка ціна на нього зросла утричі (в окремих випадках - удесятеро). Однак найпримітніше те, що продавцями обладнання для колишніх облгазів Бахматюка виступали компанії, знову ж таки з О.Бахматюком афілійовані.

Так, «Станіславська торгова компанія» у квітні 2008 року продала чотири АГНКС за ціною 7 млн. 420 тис. грн. ТОВ «ВБК «Текстрой», котре, у свою чергу, реалізувало ці АГНКС ТОВ «Валорес», але вже за ціною 19 млн. 788 тис. грн. На ВАТ «Львівгаз» обладнання потрапило за ціною 19 млн. 800 тис. грн. Угадайте, що сталося з різницею у 12 мільйонів гривень, котрі переплатило ВАТ «Львівгаз»? Аналогічну операцію та ж компанія провела дещо раніше, у березні 2008 року, але сума поставки ВАТ «Вінницягаз» зросла з 37 млн. 100 тис. грн. до 98 млн. При цьому всі фінансові проведення здійснювали в банку, хоч як це дивно, «Фінансова ініціатива». А хто у них господар? Правильно, О.Бахматюк!

А ще раніше, у травні 2007 року, аналогічну операцію через банк «Фінансова ініціатива» було здійснено з ВАТ «Івано-Франківськгаз». Кінцева сума, сплачена за 48 АГНКС, становила 237 млн. 696 тис. грн.

Навіть коли вартість однієї АГНКС становить 1 млн. 855 тис. грн. (що випливає з першої угоди «Станіславської торгової компанії»), то дельта, отримана на поставці 48 комплектів цього устаткування, становитиме 148 млн. 656 тис. грн.! І це за умови, що зазначені АГНКС не віртуальні, а існують у фізичному вимірі. І тому увага! Обставина друга. Довести їхню відсутність, так само, як і наявність, поки що не змогли навіть найбільш допитливі податківці. Адже їх навіть близько не підпускають до декларованих місць
зберігання устаткування.

Ще пара нот із цієї ж пісні. Деякі компанії, згадані вище, зустрічаються й у купівлі
(серпень 2008 року) газопроводів, ціна яких при продажу їх ВАТ «Вінницягаз» транзитом через ТОВ «Карпатська нафтова компанія» зростає з 2,9 млн. до майже 20 млн. грн. А вже скільки автори цих операцій на ПДВ виграють - ні в казці сказати, ні оперу описати...

Ще раз звертаю увагу уряду: шукайте гроші поряд із вами, а не за кордоном! Хоча, здається, їх уже треба шукати на Кіпрі. У тому ж місці, де знаходяться відомі офшорні акціонери наших міськ- і облгазів.

Насамкінець хочу звернути увагу читачів тільки на один аспект. А саме на те, як реагують регіональні органи прокуратури на катастрофічне зростання газових боргів. Редакція має у своєму розпорядженні копії відповідей обласних прокуратур на звернення ДК «Газ України».

Як приклад наведу відповіді прокуратури Івано-Франківської області на листи ДК «Газ України» до голови Івано-Франківської облдержадміністрації та прокурора області (документ №4).

Хочете - вірте, хочете - ні. Але в семи областях України в прокуратурі працюють одні й ті самі люди. Практично в усіх відповідях держкомпанію відправляють до суду або не бачать підстав для прокурорського реагування на ті процеси, що прямо ведуть НАК «Нафтогаз» до неможливості оплатити імпортний газ. Можна шукати кредити; можна робити «уті-путі» пану Путіну; можна вимагати фінплан НАК від уряду і при цьому вішати ордени на груди співавтора вищеописаної схеми... А можна використати для стабілізації фінансового становища НАК «Нафтогаза» приховані резерви. Тим більше що тепер вони не приховані.